Постанова 4824 № 370/702/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 370/702/21 Головуючий у суді І інстанції: Косенко А.В. провадження №22-ц/824/7733/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Приходька К.П., Желепи О.В., секретар судового засідання: Дуб С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігора Грабця на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року у справі за позовом керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитруня Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі Прокуратура) звернулася до суду в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з позовом, у якому просила: визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації за №107 від 28.02.2005 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передання безоплатно ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3409 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 для ведення особистого селянського господарства; скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га, що зареєстрована ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га, що зареєстрована за ОСОБА_3 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, що зареєстрована за ОСОБА_4 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду: площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119; площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122; площею 0,3409 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123; площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір. В обґрунтування позову Прокуратура зазначала, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 107 від 28.02.2005 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» затверджено проекти землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку кожному, загальною площею 15, 75 га. На підставі розпорядження за № 107 від 28.02.2005: ОСОБА_4 отримав державні акти серії ЯГ №187076 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0116 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187077 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га; ОСОБА_1 отримала державні акти серії ЯГ №187063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, та серії ЯГ №187062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0113 площею 0,2500 га; ОСОБА_5 отримав державні акти серії ЯГ №187079 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0120 площею 2,0000 га та серії ЯГ №187078 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0114 площею 0,2500 га; ОСОБА_8 отримав державні акти серії ЯГ №187081 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0121 площею 1,8696 га та серії ЯГ №187080 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0115 площею 0,2500 га; ОСОБА_2 отримала державні акти серії ЯГ №187060 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0117 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га; ОСОБА_3 отримала державні акти серії ЯГ №187065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га та серії ЯГ №187064 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0118 площею 0,2500 га; ОСОБА_6 отримала державні акти серії ЯА № 587988 на земельну ділянку з кадастровим номером площею 2,0000 га та державні акти серії ЯА № 5 87987 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0006 площею 0,2500 га. Окрім цього, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне: земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га обліковується за ОСОБА_1 (інформаційна довідка 242536110) та земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, обліковується за ОСОБА_4 (інформаційна довідка 245321057). Водночас, зазначене вище розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 107 від 28.02.2005, а також видані в подальшому на його підставі державні акти про право власності на земельні ділянки не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин у зв`язку з чим повинно бути визнане судом недійсними в частині видачі з наступних підстав. Встановлено що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладаються на землі водного фонду. Відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з нанесенням охоронної зони водного об`єкта наданого землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладалися на землі водного фонду станом на першу половину 2005 року та станом на сьогодні також накладаються на водний об`єкт, струмок Сильня. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань землевпорядна організація ПП «Яран і К» має право на зайняття видом діяльності з кодом КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 1111 «Яран і К» (код 33177805). Згідно інформації Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського за № 100 вих-21 від 08.02.2021 природний водний об`єкт - струмок Сильня та є правою притокою річки Кодра. Отже, виходячи із наведених вище положень Земельного кодексу 7 України, а також інформації ЦГО ім. Бориса Срезневського та картографічних матеріалів ПП «Яран і К», спірні земельні ділянка фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги струмка Сильня та відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян. З огляду на викладене, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28.02.2005 № 107, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 5 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України. Таким чином, спірні земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 , 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_2 , 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_3 , 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_4 , 3222782300:05:001:0005 площею 2,0000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_6 мають бути витребувані з незаконного чужого володіння на користь Київської обласної державної адміністрації, як законного розпорядника земель даної категорії. З наведеного вбачається, що набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки грубо порушує права та інтереси держави, як власника земель, адже з державної власності протиправно вибули землі водного фонду, розпорядником яких є Київська обласна державна адміністрація, у зв`язку з чим державу в особі компетентного органу позбавлено права власності на землю, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури Ігор Грабець подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а його висновки не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині наявності належних та допустимих доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, вказував на те, що відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з нанесенням охоронної зони водного об`єкта наданого землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладалися на землі водного фонду станом на першу половину 2005 року та дотепер також накладаються на водний об`єкт, а саме струмок Сильня. Згідно інформації Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського за № 100 вих-21 від 08.02.2021 природний водний об`єкт - струмок Сильня та є правою притокою річки Кодра. Вважає, що інформація Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт знаходження природного водного об`єкту - струмка Сильня поряд із спірними земельними ділянками. Зазначав, що в матеріалах справи наявні докази факту віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо висновку експерта про не віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, апелянт вказував, що зі змісту висновку експерта вбачається, що останній містить взаємовиключні твердження. Так, відповідно до описової частини висновку експерта, останній зазначає, що «ініціатором проведення експертизи не надано проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги в районі розташування досліджуваних земельних ділянок, в складі якого повинні міститись координати поворотних точок меж прибережної захисної смуги. А отже, визначити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 на прибережну захисну смугу' та площу накладення, не видається за можливе» (ст. 23 висновку). Після зазначено експертом зроблено висновок, що «.земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 станом на 28.02.2005, не накладаються на прибережно захисну смугу струмка Сильня та відводилися за рахунок земель запасу, та не відносилися до земель водного фонду» (ст. 28 висновку). Отже, спершу експертом зазначається відсутність можливості визначення чи накладаються спірні земельні ділянки на прибережну захисну смугу струмка Сильня, а потім зроблено висновок про відсутність такого накладення. Таким чином, зі змісту висновка експерта вбачається, що останній складався лише на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та жодним чином не враховано, що відсутність проекту щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про її відсутність в силу положень ст. 88 Водного кодексу України. 18 березня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Приходько С.В., просив рішення Макарівського районного суду Київської області від 24.06.2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокуратури залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що прокуратурою не надано беззаперечних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що на час прийняття Макарівською РДА розпорядження від 25.02.2005 року за №170, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність громадянам земельні ділянки, спірні земельні ділянки належали до земель водного фонду, та на той момент вони входили до прибережної захисної смуги струмка Сильня і накладалися на прибережну захисну смугу. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що Розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 107 від 28.02.2005 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» затверджено проекти землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку кожному, загальною площею 15,75 га. На підставі розпорядження за № 107 від 28.02.2005: - ОСОБА_4 отримав державні акти серії ЯГ №187076 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0116 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187077 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га; - ОСОБА_1 отримала державні акти серії ЯГ №187063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, та серії ЯГ №187062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0113 площею 0,2500 га; - ОСОБА_5 отримав державні акти серії ЯГ №187079 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0120 площею 2,0000 га та серії ЯГ №187078 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0114 площею 0,2500 га; - ОСОБА_8 отримав державні акти серії ЯГ №187081 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0121 площею 1,8696 га та серії ЯГ №187080 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0115 площею 0,2500 га; - ОСОБА_2 отримала державні акти серії ЯГ №187060 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0117 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га; - ОСОБА_3 отримала державні акти серії ЯГ №187065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га та серії ЯГ №187064 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0118 площею 0,2500 га; - ОСОБА_6 отримала державні акти серії ЯА № 587988 на земельну ділянку з кадастровим номером площею 2,0000 га та державні акти серії ЯА № 5 87987 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0006 площею 0,2500 га. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне: земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га обліковується за ОСОБА_1 (інформаційна довідка 242536110) та земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, обліковується за ОСОБА_4 (інформаційна довідка 245321057). Відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з нанесенням охоронної зони водного об`єкта наданого землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладалися на землі водного фонду станом на першу половину 2005 року та станом на сьогодні також накладаються на водний об`єкт, струмок Сильня. Згідно інформації Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського за № 100 вих-21 від 08.02.2021 природний водний об`єкт - струмок Сильня та є правою притокою річки Кодра. Встановлено, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 22.11.2022 року у справі призначено земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18.04.2023 року, за наслідками проведення земельно-технічної експертизи земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112, станом на 28.02.2005 року не накладались на прибережну захисну смугу струмка Сильня та відводились за рахунок земель запасу, та не відносились до земель водного фонду. Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибрежними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Відповідно до ст. 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Хоча у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до пункту «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. За змістом положень ЗК України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України. Відповідно до статті 60 ЗК України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Відповідно до статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Відповідно до статті 89 ВК України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойом та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добривів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою. Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання. Прибережна захисна смуга частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу. Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року в справі №372/1684/14 (провадження № 14-740цс19). Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що прокурор на підтвердження вимог позовної заяви надав: листи Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, зі змісту яких вбачається, що водний об`єкт, на який накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0123, 222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0112 це природний водний об`єкт - струмок Сильня, довжиною 11 км, площею водозбору 43,5 км2 (а.с. 40,41 том 1) та картографічні матеріали Приватного підприємства «Яран і К», згідно з яких вбачається, що спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги струмка Сильня. Відповідно до висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18 квітня 2023 року, експертом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112, станом на 28.02.2005 року, не накладались на прибережну захисну смугу струмка Сильня та відводились за рахунок земель запасу, та не відносились до земель водного фонду (а.с. 57 том 2). Однак відповідно до описової частини висновку експерта, останній зазначав, що: «ініціатором проведення експертизи не надано проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги в районі розташування досліджуваних земельних ділянок, в складі якого повинні міститись координати поворотних точок меж прибережної захисної смуги. А отже визначити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 на прибережну захисну смугу та площу накладення, не видається за можливе (а.с. 55 том 2). Отже спочатку експертом зазначається відсутність можливості визначення чи накладають спірні земельні ділянки на прибережну захисну смугу струмка Сильня, а потім зроблено висновок про відсутність такого накладення. Суд апеляційної інстанції відхиляє висновок експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18 квітня 2023 року, оскільки останній є суперечливим та містить взаємовиключні твердження. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції роз`яснювалось сторонам право щодо заявлення клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, однак сторони таким правом не скористались, відмовившись заявляти клопотання. Відповідачами не спростовано того факту, що станом на момент відведення у 2005 році оспорювані земельні ділянки не накладалися на землі водного фонду. Оскільки земельна ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 знаходиться у межах прибережної захисної смуги струмка Сильня, а відтак останні відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду і відповідно надання їх у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що надана стороною позивача інформація Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт знаходження природного водного об`єкту - струмка Сильня поряд з спірними земельними ділянками. З огляду на викладене оспорювані земельні ділянки відносяться до водних об`єктів загальнодержавного значення та належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку, що прокурором не доведено належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а позовна заява підлягає до задоволення. Щодо судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по 3405 грн з кожного з відповідачів (17025 грн ((6810 грн - за подання позову (а.с. 1 том 1) + 10215 грн - за подання апеляційної скарги (а.с. 220 том 2)):5 відповідачів). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігора Грабця задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації за №107 від 28.02.2005 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передання безоплатно ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3409 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 для ведення особистого селянського господарства. Скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га, що зареєстрована за ОСОБА_3 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, що зареєстрована за ОСОБА_4 . Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду: площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119; площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122; площею 0,3409 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123; площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Стягнути з Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 17025 грн, по 3405 грн з кожного з відповідачів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «26» травня 2025 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді К.П. Приходько О.В. Желепа