Постанова 4805 № 295/11/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/11/25 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б., за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/11/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом у якому просила: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність, вчиненням порушень законодавства Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального, вказує, що вона з`явилася на судове засідання, призначена на 29 січня 2025 року об 10 год. 30 хв., про що свідчить її заява та розписка про отримання повістки. Крім того, судом першої інстанції не було визнано явку сторін у справі обов`язковою. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явилася, клопотань (заяв) про розгляд справи за відсутності до суду не подавала, про причини неявки в судові засідання суд не повідомила. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи. Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних встановлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Такий висновок, узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17 (провадження №61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц (провадження №61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі №325/218/21-ц (провадження №61-4672св22). Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Встановлено, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 січня 2025 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 10 год. 30 хв. 29 січня 2025 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримала судову повістку 17.01.2025 року. 29 січня 2025 року ОСОБА_1 особисто подала до суду першої інстанції заяву про долучення до матеріалів справи документів (а.с.35). Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто, в суді першої інстанції, 29 січня 2025 року отримала судову повістку про наступний розгляд даної цивільної справи 19 березня 2025 року об. 10 год. 00 хв., про що свідчить розписка останньої (а.с.39). Зазначені докази у їх сукупності свідчать про явку позивача у судове засідання, призначене на 29 січня 2025 року об. 10 год. 30 хв., а відтак суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про повторну неявку ОСОБА_1 у судове засідання. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України не ґрунтується на матеріалах справи й вимогах закону. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не визнавалася явка позивача обов`язковою. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Судом першої інстанції не враховано пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини «Голдер проти Сполученого Королівства», оскільки суд не здійснив остаточного вирішення справи через заявлений ним брак компетенції. Згідно пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Харватії» право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 258, 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після її проголошення. Головуючий Судді