Постанова 4805 № 295/2772/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2772/23 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 29 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Микитюк О.Ю. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу №285/2772/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради м. Житомира про захист порушених цивільних прав визнанням правочину недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому просила визнати оформлення довіреностей Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради правочином недійсним та стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 119000,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради було видано наступні довіреності: №15/12 від 11.01.2020 у справі №295/18139/19; №1106/12 від 28.12.2020 у справі №295/15864/20 та справі №295/5167/21, вказані довіреності оформленні незаконно, так як, у витягу із статуту Житомирської об`єднаної територіальної громади не міститься висновок, кому дозволено статутом оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради. Вказаними незаконно оформленими довіреностями, Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час розгляду позовних заяв по справах №295/18139/19, №295/15864/20, 3295/5167/21 була заподіяна позивачу моральна шкода, яку остання оцінює у 119000,00 грн. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та вважає, що вона є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, зазначає, що суд повертаючи позовну заяву позивачу незаконно відмовила у доступі до правосуддя. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви заявникові, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому просила визнати оформлення довіреностей Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради №15/12 від 11.01.2020 у справі №295/18139/19; №1106/12 від 28.12.2020 у справі №295/15864/20 та справі №295/5167/21 - недійсними та стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 119000,00 грн. Ухвалою Богунського районного суду від 14.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наступних підстав: позовна заява не містить електронної адреси позивача та електронної адреси відповідача, позивачем не завірено у встановленому законом порядку долучені до позовної заяви додатки та не сплачено судовий збір. 22 березня 2023 року на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 14.03.2023 року. Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне. Судом було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху на підставі того, що позивачем не завірено у встановленому порядку долучених до позовної заяви додатків, не зазначено електронної адреси позивача та відповідача. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначила обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також зазначила, що до матеріалів справи надає докази, якими, на її думку, ці обставини підтверджуються. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. А тому, виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результати розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Відповідно до вимогст.175 ЦПК України, позивачем зазначається у позові відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 не зазначено офіційної електронної адреси позивача та відповідача, а тому є підставою для повернення позовної заяви, на думку колегії суддів є не обґрунтованим, оскільки це не є безумовним недоліком для повернення позовної заяви, а свідчить про надмірний формалізм при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Окрім іншого, апеляційний суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, на зазначене суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасну ухвалу про повернення позовної заяви. Таким чином, фактично в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суддя послався на ті обставини, які мають досліджуватися, оцінюватися судом під час розгляду справи по суті і не мають правового значення на стадії вирішення питання про відповідність позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також не можуть бути визнані недоліками позовної заяви. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v.France»). Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що порушення порядку оформлення довіреностей відповідачем в межах конкретної справи, у даному випадку цивільних справах: №295/18139/19, № №295/15864/20, №295/5167/21, не можна визнати шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й така шкода не може бути стягнута за позовною вимогою в іншому провадженні. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді