Постанова 4805 № 295/3510/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/3510/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б., за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №295/3510/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням порушень законодавства, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кузнєцова Д.В. у місті Житомирі, в с т а н о в и в : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила: - прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів; - визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльності вчиненням порушень законодавства Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, а також стягнути із відповідача на свою користь 160 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалася у позовній заяві на п`ятнадцять випадків порушень законодавства Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, що призвели до незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушені цивільні права ОСОБА_1 . Випадок перший: порушення законодавства п. 8 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме незаконно складено лист від 16.02.2015 за №262/13 на №25/Д-705 від 05.02.2015 року; порушення законодавства, незаконне складання листа від 16.02.2015 за №262/13 без врахування документів, долучених до клопотання від 05.02.2015; незаконна відмова при складанні листа від 16.02.2015 за №262/13, врахувати рішення міської ради від 28.05.2003 за №193 про передачу у власність земельної ділянки /суміжна/ по АДРЕСА_1 , площею 0,0903 га під садівництво; незаконна відмова при складанні листа від 16.02.2015 за №262/13, врахувати рішення міської ради від 28.05.2003 за №193 про передачу у власність земельної ділянки /суміжна/ по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га під житлове будівництво; незаконна відмова при складанні листа від 16.02.2015 за №262/13, врахувати рішення міської ради від 21.06.2012 за №400 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на 210 самовільно збудованих гаражів без дозвільних документів по АДРЕСА_2 ; незаконне внесення в лист від 16.02.2015 за №262/13 ряд висновків; незаконне оформлення висновку, щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, без зазначення висновку. Позивач вказувала, що внаслідок таких неправомірних дій, рішень та бездіяльності відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у розчаруванні, відчутті несправедливості, душевних стражданнях, погіршенні здоров`я, в результаті чого позивач була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки законодавство України не містить чітко визначених критеріїв для розрахунку розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 розмір моральної шкоди визначає на свій розсуд з урахуванням характеру вчинених порушень законодавства, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача та інших обставин, які мають значення. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з істотним порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму та порушив її право на справедливий суд. Судом першої інстанції було порушено законодавство незаконною відмовою при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, яка оформлена з додержанням усіх вимог встановлених ст. 175,177 ЦПК України. Вказує, що висновок суду першої інстанції, що позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень є незаконним. Судом першої інстанції неповно з`ясовано вимогу позовної заяви про вчинення Департаментом 15 випадків порушення законодавства, які призвели до незаконних рішень дій чи бездіяльності. Вказує, що судом першої інстанції було незаконно змінено суть позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду з таких мотивів. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 стаття 19 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України. Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Так, частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України). Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України). Таким чином, головною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Стала практика Верховного Суду, яка викладена у його правових висновках, свідчить про те, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, якщо рішення органу місцевого самоврядування/органу виконавчої влади, вимоги позивача або ж заперечення відповідача не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16). Як встановлено зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання. Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Таким чином, вказаний спір належить до компетенції адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з посадовою особою органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цієї особи, прийнятих або вчинених нею при здійсненні владних управлінських функцій. Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконними рішення, дії, бездіяльність, незаконною відмовою додержуватися вимог земельного законодавства, а також рішень міської ради при розгляді клопотання від 05 лютого 2015 року та складанні листа від 16.02.2015 за №262/13 Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження. Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись статтями 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 14 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після її проголошення. Головуючий Судді