Постанова 4803 № 227/2442/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5385/25 Справа № 227/2442/24 Головуючий у першій інстанції: Якименко Л. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л.Г. від 31 січня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 були укладені чотири договори кредиту (позики), а саме 03.08.2023 року з ТОВ «Маніфою» №5948048 на суму 13000,00 грн, 11.09.2023 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №76438443 на суму 10500,00 грн, 14.09.2023 року з ТОВ «Мілоан» №102736681 на суму 6000,00 грн та 21.09.2023 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №4663257 на суму 2000,00 грн. Відповідно до договорів факторингу, право вимоги за вказаними договорами кредиту (позики) перейшло до позивача, а саме за договором від 03.08.2023 року №5948048 у загальному розмірі 24732,48 грн, з яких 7617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17115,43 грн - сума заборгованості за відсотками; за договором від 11.09.2023 року №76438443 у загальному розмірі 36881,25 грн, з яких 10500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26381,25 грн - сума заборгованості за відсотками; за договором від 14.09.2023 року №102736681 у загальному розмірі 23634,00 грн, з яких 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17334,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300,00 грн сума заборгованості за комісією; за договором від 21.09.2023 року №4663257 у загальному розмірі 8120,00 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6120,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 93367,73 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №102736681 від 14.09.2023 року у розмірі 23634,00 грн, з яких 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17334,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 300,00 грн. сума заборгованості за комісією. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №5948048 від 03.08.2023 року у розмірі 24732,48 грн, з яких 7617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17115,43 грн - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 1568,56 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутих відсотків за користування кредитом шляхом зменшення стягнутої суми відсотків за договором №102736681 з 17334,00 грн, на 3000,00 грн та за договором №5948048 - з 17115,43 грн, на 3808,53 грн. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 21 травня 2025 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через термінове відрядження вказаного представника. Однак, будь-якого обґрунтування та доказів щодо відрядження адвоката Білонога О.О. суду не представлено. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування (зміни) рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 03.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №5948048, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти (позику) у розмірі 13000,00 грн строком на 80 днів до 22.10.2023 зі сплатою за користування коштами відсотків за акційною та базовою процентною ставкою - 2,49% на день (908,85% річних), за основною процентною ставкою - 3,0 на день (1095% річних) (а.с. 28-32). Додатковими угодами №1 від 06.09.2023 та №2 від 22.09.2023 ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погодили, зокрема, що сума позики станом на дату укладення цих угод становить 7614,05 грн, а строк користування позикою встановлювався до 09.11.2023 та до 11.12.2023 відповідно (а.с. 38-40, 41-43). 11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11-01/2024, за умовами якого ТОВ «Маніфою» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 , що також підтверджується копією додаткової угоди до цього договору №2 від 15.02.2024, копією акту приймання-передачі Реєстру боржників №2 від 15.02.2024 та витягом з Реєстру боржників №2 (а.с. 44-46, 47, 48, 49). Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 15.02.2024 року до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики від 03.08.2023 року №5948048 у сумі 24732,48 грн, з яких 7617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17115,43 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 49). Також позивачем надано розрахунок заборгованості за договором позики від 03.08.2023 року №5948048, відповідно до якого станом на 30.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 24732,48 грн, з яких 7617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17115,43 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 50). 14.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102736681, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 120 днів по 12.01.2024, зі сплатою за користування коштами відсотків за процентною ставкою у пільговий період - 0,63% на день (229,95% річних), за процентною ставкою протягом поточного періоду - 3,0 на день (1095% річних) (а.с. 9-16). 29.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29012024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 , що також підтверджується копією акту приймання-передачі Реєстру боржників №2 від 29.01.2024 та витягом з Реєстру боржників №2 (а.с. 17-18, 19, 20). Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 29.01.2024 року до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №102736681 від 14.09.2023 рокуу розмірі 23634,00 грн, з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17334,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300,00 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 20). Також позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №102736681 від 14.09.2023 року, відповідно до якого станом на 30.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 23634,00 грн, з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17334,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300,00 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 21). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін. Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб були підписані договір позики від 03.08.2023 року №5948048 та договір про споживчий кредит від 14.09.2023 року №102736681, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення відповідачем договорів від 03.08.2023 року №5948048 та від 14.09.2023 року №102736681 та отримання позичальником коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов цих договорів та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором №102736681 від 14.09.2023 року у розмірі 23634,00 грн, з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17334,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 300,00 грн. сума заборгованості за комісією, а також за договором позики №5948048 від 03.08.2023 року у розмірі 24732,48 грн, з яких 7617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17115,43 грн - сума заборгованості за відсотками. Зазначена вище заборгованість підтверджується представленими позивачем розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та не спростовані відповідачем (а.с. 21, 50). Колегія звертає увагу, що проценти за користування кредитом (позикою) нараховані у межах строку кредитування, відповідно до умов укладених договорів від 03.08.2023 року №5948048 та від 14.09.2023 року №102736681. ОСОБА_1 визнає факт укладення договорів від 03.08.2023 року №5948048 та від 14.09.2023 року №102736681 та не заперечує отримання коштів (тіла кредиту) за умовами цих договорів. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України). За умовами договору позики №5948048 від 03.08.2023 року було погоджено сплату відсотків за користування коштами за акційною та базовою процентною ставкою - 2,49% на день (908,85% річних), а за основною процентною ставкою - 3,0 на день (1095% річних) (а.с. 28-32). У договорі про споживчий кредит №102736681 від 14.09.2023 року погоджено сплату відсотків за користування коштами за процентною ставкою у пільговий період - 0,63% на день (229,95% річних), за процентною ставкою протягом поточного періоду - 3,0 на день (1095% річних) (а.с. 9-16). Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання за процентами за вказаними вище договорами є надмірними та непропорційними не звільняють відповідача від зобов`язання, з яким він ознайомився та погодився під час укладення договорів кредиту та позики. Доказів оспорення договорів №5948048 від 03.08.2023 року та №102736681 від 14.09.2023 року, або певних їх умов, зокрема, щодо розміру (ставки) процентів за користування кредитом, - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. За положеннями абзацу другого частини другої статті 21 Закону України Про споживче кредитування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Також безпідставним є обґрунтування апеляційної скарги про необхідність зменшення суми неустойки, з огляду на наступне. Частиною першою статті 459 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 статті 459 ЦК України). Важливо розрізняти відсотки за договором кредиту (основна плата за користування грошима - ст. 1048 ЦК України) та штрафні санкції (пеня, штраф), які є відповідальністю за порушення умов договору (зокрема, прострочення платежу). У даній справі позивач не нараховує та не просить стягнути на свою користь з відповідача неустойку (пеню, штрафи) чи відсотки річні (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) за договорами №5948048 від 03.08.2023 року та №102736681 від 14.09.2023 року. Тому доводи апелянта про необхідність зменшення неустойки - є безпідставними. Щодо посилань в апеляційній скарзі на форс-мажорні обставини, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (п. 38 постанови Верхового Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20). За положеннями частини першої статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`звнь і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов`язань на період існування форс-мажору. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22. Як зазначалось вище, у даній справі позивач просить стягнути на свою користь за договорами №5948048 від 03.08.2023 року та №102736681 від 14.09.2023 року тіло кредиту (грошові кошти, які були надані позичальнику), а також проценти за користування кредитом, тобто основна плата за користування грошима. Позивач не ставить питання щодо стягнення з відповідача будь-якої неустойки (пені, штрафів) за невиконання (несвоєчасне виконання) умов вказаних договорів. Крім того, будь-яких доказів про наявність форс-мажорних обставин, про вчасне повідомлення відповідачем позивача про виникнення форс-мажорних обставин - суду в даній справі не надано, ураховуючи також, що договори №5948048 від 03.08.2023 року та №102736681 від 14.09.2023 року були укладені відповідачем більш ніж через рік після введення воєнного стану в Україні у лютому 2022 року. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині розміру стягнутих з відповідача процентів за користування кредитом за договорами №5948048 від 03.08.2023 року та №102736681 від 14.09.2023 року. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 11.09.2023 року №76438443 та від 21.09.2023 року №4663257 не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Крім того, відповідач фактично визнає позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача за кредитним договором №102736681 від 14.09.2023 року заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6000,00 грн та комісії 300,00 грн, а також за договором позики №5948048 від 03.08.2023 року суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7617,05 грн. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 травня 2025 року. Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова