Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/2801/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2434/25 Справа № 183/2801/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пташинський Олександр Анатолійович, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року про забезпечення позову в цивільній справі номер 183/2801/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності на житловий будинок, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності на житловий будинок, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. 15.09.2024 року позивачкою ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Бут Н.В., подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд заборонити відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будинку А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281. В обґрунтування заяви позивачка посилалась на те, що під час витребування доказів з`ясувалося, що третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради не надавала жодних дозволів на розробку технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, жодних рішень не приймалося щодо цієї земельної ділянки. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знесений ще в серпні 2009 року, але має правовстановлюючі документи та внесено в Державний реєстр речових прав. На сьогоднішній час відповідачі поставили огорожу та приводять покупців, показуючи технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, та на будинок А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку представника позивачки наразі існують обставини, які вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, які можуть унеможливити захист її прав, свобод та інтересів без вжиття необхідних заходів. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про забезпечення позову, - задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та зобов`язання відповідача ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будинку А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281. Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки. Із вказаним судовим рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пташинський О.А., подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року у справі №183/2801/24 про забезпечення позову, та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованою, невмотивованою та незаконною. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу виходив із того, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки на сьогоднішній час відповідачі поставили огорожу та приводять покупців, показуючи технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281 та на будинок А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, у суду не було підстав вважати, що відповідачі мають намір продати спірний житловий будинок, оскільки доказів цьому не існує. В даному випадку має місце формальний підхід суду до перевірки тверджень представника позивачки, які містяться в заяві про забезпечення позову. Позивачка не може знати, що відбувається навколо будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на теперішній час ОСОБА_2 виїхала до Республіки Польща, тобто підстави наведені у заяві щодо наміру відповідачів продати житловий будинок є надуманими. Позивачка не є співвласником спірного будинку та не зверталась із заявою про внесення змін до державного реєстру. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову та посилаючись на ту обставину, що під час витребування доказів з`ясувалося, що третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради не надавала жодних дозволів на розробку технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, жодних рішень не приймалося щодо цієї земельної ділянки, не взяв до уваги, що встановлення факту знищення майна та не надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку не пов`язані між собою з подальшим вирішенням спору, зокрема не надання вказаного дозволу не буде підставою для прийняття рішення у справі. Позивачка не надала доказів про наявність обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову, як заборона будь-кому, зокрема відповідачкам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будинку А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281. Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бут Н.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила залишити без задоволення апеляційну скаргу. В заяві про забезпечення позову обґрунтовано зазначено про наявність обставин, які вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, які можуть унеможливити захист її прав, свобод та інтересів без вжиття необхідних заходів. Щодо тверджень представника відповідачки щодо проживання ОСОБА_2 в Республіці Польща, то багато українців зараз виїхала через війну в Україну. Але в будинку АДРЕСА_2 проживає батько позивачки і, звісно, їй відомо про всі дії відповідачів. Посилання апелянта на підстави реєстрації права власності не мають ніякого значення для винесення ухвали суду про заборону відчуження майна. На переконання позивачки, що суд правомірно прийняв рішення про такий спосіб забезпечення позову, як: заборони вчиняти певні дії, так як існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, отже це буде сприяти забезпеченню фактичного виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 83, 84). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачка під час витребування доказів з`ясувала, що третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради не надавала жодних дозволів на розробку технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, жодних рішень не приймалося щодо цієї земельної ділянки. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 знесений ще в серпні 2009 року, але має правовстановлюючі документи та внесений в Державний реєстр речових прав. На сьогоднішній час відповідачі поставили огорожу та приводять покупців, показуючи технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, та на будинок А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у накладення заборони відповідачкам, а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будинку, який є предметом спору. Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та нормам закону. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Судом встановлено, що під час витребування доказів з`ясувалося, що третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради не надавала жодних дозволів на розробку технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, жодних рішень не приймалося щодо цієї земельної ділянки. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 знесений ще в серпні 2009 року, але має правовстановлюючі документи та внесений в Державний реєстр речових прав. На сьогоднішній час є підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову через дії відповідачів щодо спірного майна. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Крім цього, вжитий судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки ОСОБА_1 , оскільки майно фактично перебуває у її володінні, і обмежується лише можливість розпоряджатися ним. ОСОБА_1 не наведено жодних аргументів, які б вказували на те, що встановлення заборони розпорядження будинком А з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211900000:03:002:0281, або встановлення заборони суб`єктам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо вказаної земельної ділянки, або встановлення заборони державному кадастровому реєстратору внесення до Державного земельного кадастру відомостей про виділення, поділ, об`єднання, чи скасування записів відносно земельної ділянки, яка є предметом спору, може призвести до негативних наслідків. Нею не наведено жодних аргументів, які б вказували, що вона може понести збитки, які викликані реально існуючими обставинами. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи з цього питання, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пташинський Олександр Анатолійович, залишити без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року. Судді: