Постанова Північний апеляційний господарський суд № 914/3563/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2025 р. Справа№ 914/3563/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Скрипки І.М. Козир Т.П. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг Державної митної служби України, Тернопільської митниці Державної митної служби України та Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 (суддя І.О. Андреїшина) за позовом Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» до

1. Львівської митниці Державної митної служби України (відповідач - 1)

2. Тернопільської митниці Державної митної служби України (відповідач - 2)

3. Державної митної служби України (відповідач - 3)

4. Галицької митниці Держмитслужби (відповідач - 4) про солідарне стягнення 37 091,34 грн, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Приватне підприємство «Укртекстрейдинг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач -1) та Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно 26 277,63 грн інфляційних втрат та 10 813,71 грн трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/600023/2 від 26.03.2020 на підставі якого, з метою уникнення затримки товару на митниці, позивач сплатив 393 638,70 грн митних платежів. Разом з тим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №380/2734/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/600023/2 та рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209220/2020/00299. Оскільки кошти у розмірі 393 638,70 грн було повернуто Галицькою митницею Держмитслужби позивачу лише 22.02.2021, останній просив стягнути матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.05.2024, зокрема, залучено до участі у справі у статусі відповідача 3 Державну митну службу України. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 залучено до участі у справі в статусі відповідача 4 Галицьку митницю Держмитслужби. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2024 матеріали справи №914/3563/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №914/3563/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» інфляційні втрати у розмірі 26 277,63 грн та 3% річних у розмірі 10 813,71 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях Галицької митниці Державної митної служби України є склад цивільного правопорушення (протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язк між протиправною поведінкою та шкодою заподіяною позивачу), що має вираження в завданні інфляційних збитків позивачу за період з 26.03.2020 до 23.02.2021. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Львівська митниця Державної митної служби України 22.11.2024 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач 1 в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Також, Львівська митниця Державної митної служби України зазначає про те, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати та відсотки річних від суми надмірно сплачених митних та інших платежів, оскільки заборгованості Тернопільської митниці та Львівської митниці, як відокремлених підрозділів Державної митної служби України перед позивачем не існує, і відповідно, відсутні підстави для задоволення позову. 25.11.2024 Державна митна служба України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Державна митна служба України вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам, а також неправильно застосовані норми матеріального права. Відповідач-3 зазначає, що грошові кошти, які були сплачені позивачем на підставі рішення про визначення митної вартості, вважаються надмірно сплаченими митними платежами, а не збитками, а тому повернення зазначених коштів, здійснюється у відповідності до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643. Також, Державна митна служба України стверджує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, у розумінні статті 76 ГПК України, щодо заподіяння йому шкоди неправомірними діями Галицької митниці Держмитслужби та не доведено причинного зв`язку між такими діями та заподіяною шкодою, а тому відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Укртекстрейдинг» інфляційних збитків у розмірі 26 277,63 грн та трьох відсотків річних в розмірі 10 813,71 грн. 28.11.2024 Тернопільська митниця Державної митної служби України також звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, відповідач-2 зазначає, що сплачені позивачем митні платежі відповідно до рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UА209000/2020/600023/2 від 26.03.2020, яке скасовано у судовому порядку, повернуті відповідачем-4 в повному обсязі, з урахуванням вимог Порядку повернення авансових платежів (передоплат) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2018 №643, а тому відсутні підстави для висновку щодо прострочення виконання відповідачем 4 грошового зобов`язання. Крім того, відповідач-2 зазначив, що суд першої інстанції стягнув з Державного бюджету України на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних, не залучивши при цьому Державну казначейську службу України, як орган державної влади, через який здійснюється повернення коштів з Державного бюджету України. Відповідно до Витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційні скарги передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 914/3563/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг Львівської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України та Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 12.12.2024 матеріали справи № 914/3563/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України та Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 залишено без руху та надано скаржникам строк для усунення недоліків. 18.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державної митної служби України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. 19.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Тернопільської митниці Державної митної служби України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №914/3563/23. Розгляд апеляційної скарги Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 07.01.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 поновлено Тернопільській митниці Державної митної служби України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23. Призначено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Тернопільської митниці Державної митної служби України та Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України до 07.01.2025. 27.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Львівської митниці Державної митної служби України надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги. Після виходу колегії суддів з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23. Спільний розгляд апеляційних скарг Державної митної служби України, Тернопільської митниці Державної митної служби України та Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 06.02.2025. 07.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги Державної митної служби України та Тернопільської митниці Державної митної служби України, у якому позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №914/3563/23 без змін. У відзиві позивач зазначає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені відповідачами 2 та 3 в апеляційних скаргах є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні суду першої інстанції. 06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України, у якій позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку з необґрунтованістю апеляційної скарги відповідача

1. Зміст відзиву на апеляційну скаргу відповідача 1 є аналогічним до змісту відзиву на апеляційні скарги відповідача 2 та

3. Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України). Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.03.2020 Приватним підприємством «Укртекстрейдинг» було здійснено передоплату за митне оформлення товару на суму 270 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1070 від 24.03.2020 та випискою по особовому рахунку за 24.03.2020. 26.03.2020 посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби прийнято рішення, оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00299 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600023/2. На підставі вказаних вище рішень митниці позивачем було додатково сплачено митні платежі на суму 386 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1072 від 26.03.2020 та випискою по особовим рахункам за 26.03.2020. 26.03.2020 уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення, для здійснення митного оформлення товару позивача повторно подано до митного органу електронну митну декларацію №UA209220/2020/006390, за якою товар позивача випущено у вільний обіг у зв`язку зі сплатою ним митних платежів, обчислених відповідно до зазначених рішень від 26.03.2020 Галицької митниці Держмитслужби. З метою здійснення митного оформлення за вказаними вище митними деклараціями та уникнення затримки товару на митниці, позивачем було сплачено митних платежів на загальну суму 656 000, 00 грн. Позивач оскаржив рішення митниці про коригування митної вартості товарів до суду в порядку адміністративного судочинства. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №380/2734/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2020/600023/2 від 26.03.2020 та визнано протиправним та скасовано рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Державної митної служби України №UA209220/2020/00299. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №380/2734/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Галицької митниці Державної митної служби України на вказані рішення суду першої та апеляційної інстанції. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції»). Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. За твердженнями позивача, у зв`язку із набранням 02.12.2020 законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №380/2734/20, 23.02.2021 на рахунок позивача було повернуто надмірно сплачені ним суми митних платежів за здійснення митного оформлення товару за вказаними вище митними деклараціями, у загальному розмірі 393 638,70 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 23.02.2021. Звертаючись до суду з даним позовом, ПП «Укртекстрейдинг» стверджує, що у період з 26.03.2020 (дати прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості) до 23.02.2021 (дата повернення митних платежів) Галицька митниця Державної митної служби України безпідставно користувалася коштами позивача, у зв`язку із чим останньому була заподіяна шкода у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних, яка підлягає відшкодуванню. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з підставністю доводів апеляційних скарг та наявністю підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення, з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За приписами частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Частиною 1 статті 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 дійшла висновку про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13). При цьому, природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non («умова, без якої не може бути»). За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17. Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, завданої незаконними діями Галицької митниці Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Згідно з пунктами 23, 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Тобто, рішення, дії або бездіяльність посадових осіб митних органів можуть бути піддані судовому контролю. Проте, факт їх скасування чи визнання неправомірними не може в обов`язковому порядку свідчити про наявність винних дій посадових осіб митниці, особливо у формі умислу, оскільки вони в будь-якому випадку вчинені в межах визначеної митним законодавством компетенції в рамках реалізації своїх повноважень. Факт визнання неправомірним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів свідчить лише про скасування у судовому порядку відповідного результату митного контролю та в жодному разі не свідчить про неправомірність дій митниці, які передували його винесенню. Відповідно до статті 30 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом. Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень. Частиною 7 ст. 55 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Як зазначалося вище судом, рішення Галицької митниці Державної митної служби про коригування митної вартості №UA209000/600023/2 від 26.03.2020 та рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Державної митної служби України №209220/2020/00299, визнані адміністративним судом протиправними та скасовані. За приписами пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Відповідно до статті 301 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку. Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (стаття 45 Бюджетного кодексу України). Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, який набрав чинності з 26.09.2017 (далі - Порядок №643). Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. У пунктах 4- 7 зазначеного Порядку, зокрема, передбачено, що після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби (пункт 11 Порядку №643). Отже, як правильно зазначено відповідачем-2 та відповідачем-3 у апеляційних скаргах, порядок повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів чітко регламентований і передбачає сукупність послідовних дій учасників зазначених правовідносин, а тому й питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення спірних сум річних та інфляційних необхідно вирішувати у площині наведених норм права. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Аналогічну правову позицію містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 646/14523/15-ц. Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України). Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Колегія суддів зазначає, що для забезпечення дотримання всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи необхідно дослідити та встановити обставини, на які посилаються сторони на підтвердження своїх вимог та заперечень та які входять до предмета доказування у цій справі, зокрема, з якого моменту виник обов`язок повернути позивачу кошти з бюджету з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин; чи своєчасно таке зобов`язання виконано та, відповідно, чи мало/має місце прострочення виконання грошового зобов`язання зі сторони відповідачів і чи містять матеріали справи на підтвердження цього належні докази. Як зазначалося вище, 14.07.2020 рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, у справі № 380/2734/20 визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600023/2 від 26.03.2020. Враховуючи, що рішення апеляційного суду набрало законної сили 02.12.2020, то з 03.12.2020 митні платежі, сплачені позивачем відповідно до рішення митниці про коригування митної вартості товару у розмірі 386 000,00 грн вважаються помилково та/або надмірно зарахованими, а у позивача виникає право на звернення до Галицької митниці Держмитслужби з заявою про повернення вказаних платежів. Відповідно до Порядку №643, якщо за результатами розгляду заяви, митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. В подальшому зазначений висновок з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання позивачем заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилається до Казначейства для виконання. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби. Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок Галицької митниці Держмитслужби з повернення Приватному підприємству «Укртекстрейдинг» помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, виникає після закінчення п`ятиденного строку від дня надходження до органів Казначейства висновку митниці Держмитслужби, який сформований відповідно до поданої позивачем заяви про повернення зазначених митних платежів. Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, які підтверджують дату звернення останнього до митних органів з вимогою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 386 000,00 грн, а тому суд позбавлений можливості перевірити дотримання Галицькою митницею Держмитслужби строків повернення вказаних митних платежів, передбачених Порядком №643 Враховуючи недоведеність порушення Галицькою митницею Держмитслужби обов`язку щодо повернення митних платежів у розмірі 386 000,00 грн колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для застосування інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених ст. 265 ЦК України. Позов у даній справі поданий на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, а тому для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач має довести наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 ГПК України не доведено заподіяння йому шкоди незаконними діями Галицької митниці Держмитслужби, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Виходячи з викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведені положення законодавства, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» до Львівської митниці Державної митної служби України, Тернопільської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України та Галицької митниці Держмитслужби про солідарне стягнення 26 277,63 грн інфляційних втрат та 10 813,71 грн трьох відсотків річних. Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі мали бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір покладається на Приватне підприємство «Укртекстрейдинг» за подачу апеляційної скарги Державною митною службою України в розмірі 3220,80 грн, за подачу апеляційної скарги Тернопільською митницею Державної митної служби України в розмірі 3220,80 грн та за подачу апеляційної скарги Львівською митницею Державної митної служби України в розмірі 3220,80 грн. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Державної митної служби України, Тернопільської митниці Державної митної служби України та Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 914/3563/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» до Львівської митниці Державної митної служби України, Тернопільської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України та Галицької митниці Держмитслужби про солідарне стягнення 26 277,63 грн інфляційних втрат та 10 813,71 грн трьох відсотків річних.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» (80381, Львівська обл., Львівський р-н, місто Дубляни, вул. Підкови І., будинок 30, код ЄДРПОУ 33663016) на користь Львівської митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» (80381, Львівська обл., Львівський р-н, місто Дубляни, вул. Підкови І., будинок 30, код ЄДРПОУ 33663016) на користь Тернопільської митниці Державної митної служби України (46400, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль(з), вул. Текстильна, будинок, 38, ЄДРПОУ 43985576) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» (80381, Львівська обл., Львівський р-н, місто Дубляни, вул. Підкови І., будинок 30, код ЄДРПОУ 33663016) на користь Державної митної служби України (04119, Україна, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок, 11г, ЄДРПОУ 43115923) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи 914/3563/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді І.М. Скрипка Т.П. Козир