Постанова 4813 № 522/5445/25

Номер провадження: 33/813/1086/25 Номер справи місцевого суду: 522/5445/25 Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Громовенко А.Г., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Шепітка Григорія Івановича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року матеріали проваджень у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та за ст.122-4 КУпАП об`єднано в одне провадження. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження На вищевказану постанову суду адвокат Шепітко Г.І., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення та замінити позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами строком на 1 рік на штраф в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 грн. Також, апелянт надав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови посилаючись на те, що в день прийняття постанови, її належним чином засвідчену копію ОСОБА_2 вручено не було. В подальшому, копія оскаржуваної постанови апелянту не надсилалася та останнім не отримувалась. Із текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_2 ознайомився лише 16 квітня 2025 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Шепітко Г.І., посилається на те, що суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 33 КУпАП. У оскаржувані постанові зазначено про відсутність щирого жалю у ОСОБА_2 , однак це не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні останній свою вину визнав, її не заперечував та каявся. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що в даному випадку вказані правопорушення не були грубими та не потягли за собою тяжких наслідків. Враховуючи конкретні обставини справи, вчинені правопорушення не несуть високого ступеня суспільної небезпеки, а отже, застосування найсуворішого з можливих адміністративних стягнень є надмірним та неспівмірним. За вказаних обставин слід звернути увагу суду на те, що призначаючи адміністративне стягнення, суд не врахував особу порушника, і що вказане правопорушення скоєне вперше та не с систематичним, через що суд припустився порушення ст.ст. 30, 33 КУпАП і наклав на порушника адміністративне стягнення, яке за суворістю не відповідає суспільній небезпечності порушника і скоєного ним правопорушення, вимогам ст. 23 КУпАП та є не справедливим і має бути замінене на штраф. Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та матеріали справи,заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 07 квітня 2023 року з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , однак, матеріали справи не містять доказів вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_2 , тому твердження апелянта про те, що із текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_2 ознайомився лише 16 квітня 2025 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, матеріалами справи не спростовано, що дає підстави вважати поважними та обґрунтованими причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_2 право на доступ до правосуддя. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Судом справа призначалась на 08 травня 2025 року, однак за клопотанням адвоката Шепітко Г.І., розгляд справи відкладено на 15 травня 2025 року. У судове засідання призначене на 15 травня 2025 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , а також його захисник адвокат Шепітко Г.І., не з`явилися, були сповіщені належним чином шляхом направлення судової повістки адвокату до його електронного кабінету, а також телефонограмою ОСОБА_2 (а.с. 57-58). Будь-яких клопотань від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , а також від його захисника адвоката Шепітко Г.І. до апеляційного суду не надходило. Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов`язковою. Суд, вважає за необхідне розглядати дану справу без участі ОСОБА_2 , який двічі не з`явився в судові засідання на 08 травня та 15 травня, також адвоката Шепітко Г.І. який 15 травня 2025 року також не з`явився, які були сповіщені належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268653 від 11 березня 2025 року, 11 березня 2025 року о 14:56 в м. Одеса, по вул. Незалежності (Армійська) 6, водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечних швидкості та дистанції та здійснив зіткнення з т.з. Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який стояв попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушено вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268674 від 11 березня 2025 року, 11 березня 2025 року о 14:56 в м. Одеса, по вул. Незалежності (Армійська) 6, водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП з т.з. Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , залишив місце пригоди, чим порушив вимоги пп. а) п. 2.10 ПДР. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, ст.122-4 КУпАП за обставин, встановлених в оскаржуваній постанові, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється. Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення. Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта змінити стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 грн. Проте, такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги. Так, у відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст.122-4 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб. ОСОБА_2 вчинив два адміністративних правопорушення, при призначенні йому покарання, суд застосовував положення ст. 36 ч. 2 КУпАП, а саме накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, найбільш сувора санкція із числа вчинених ОСОБА_2 правопорушень є санкція ст. 122-4 КУпАП. Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Накладене місцевим судом на ОСОБА_2 стягнення відповідає санкції ст. 122-4 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових правопорушень. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення районним судом вимог ст. 33 КУпАП апеляційний суд вважає необгрунтованими оскільки згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючі обставини визначені ст. 34 КУпАП при накладенні стягнення на правопорушника не повинні враховуватись. Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що водій ОСОБА_2 за свої дії не вибачався і вину свою визнав не одразу. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_2 реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З огляду на вищенаведене відсутні підстави вважати, що передбачене законом позбавлення його права керування транспортними засобами за грубе порушення вимог ПДРє надмірною мірою покарання, а тому підстав для зміни постанови суду з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає. Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Клопотання адвоката Шепітка Григорія Івановича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити адвокату Шепітку Григорію Івановичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу адвоката Шепітка Григорія Івановича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева