Ухвала КАС ВС № 320/36309/24

УХВАЛА 22 травня 2025 року м. Київ справа №320/36309/24 адміністративне провадження № К/990/18425/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Білоус Віталій Олегович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №320/36309/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ДКП НПУ від 10.06.2024 за №242 о/с про звільнення ОСОБА_1 із 12.06.2024 та поновити його посаді старшого інспектора/оперуповноваженого ВКП ДКП НПУ; - стягнути з ДКП НПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період із 13.06.2024 по фактичну дату відновлення на посаді (але не більше ніж за 1 рік), з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів; - визнати протиправним нездійснення виплат ОСОБА_1 згідно рапорту від 12.06.2024 та зобов`язати ДКП НПУ виплатити: грошові кошти за службу в нічний час; неправомірно зняту частини грошового забезпечення (премій); в повному обсязі матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань; щомісячні доплати за період виконання службових обов`язків у період карантинних обмежень, пов`язаних із пандемією «COVID-19» у розмірі 25% від грошового забезпечення; грошові кошти за усі дні невикористаних відпусток; індексацію грошового забезпечення; надбавку за специфічні умови проходження та стаж служби в поліції та додаткову винагороду за проходження служби у воєнний час, у максимально дозволеному законодавством розмірі; - стягнути з ДКП НПУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Білоус Віталій Олегович, 30.04.2025 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання/надіслання суду касаційної інстанції: касаційної скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи/з доказами надсилання її копії іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку із належним обґрунтуванням підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 цього Кодексу. Скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. На виконання указаної ухвали скаржник направив Суду касаційну скаргу в новій редакції. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №320/36309/24 є пункти 1, 4 частини 4 та підпункти «б», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. Скаржник указує на те, що судом апеляційної інстанції проігноровані постанови від 18.10.2017 у справі №577/3997/15-ц (відсутність пропозицій усіх вакантних посад), 21.05.2014 у справі №6-33цс14 (звільнення в період тимчасової не працездатності), від 09.08.2017 у справі №6-1264цс17 (ігнорування перевірки змін в організації виробництва і праці та наявності переважного права на залишення на роботі), від 14.02.2018 у справі №2а-9821/11/2670 (суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, що не здійснено у даному випадку), від 11.07.2018 №816/1232/17, від 15.05.2020 №П/811/2408/15, від 09.07.2020 №809/2894/13-a (не надано згоди профспілки на звільнення) та всупереч рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 у справі №8-рп/202 застосовано вимоги Закону, а не КЗпП. Слід зазначити, що заявник посилається на постанови Верховного Суду України у справах №577/3997/15-ц, №6-33цс14, №6-1264цс17, №2а-9821/11/2670. Суд звертає увагу заявника на те, що у частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише щодо постанов Верховного Суду, а тому обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень постановами Верховного Суду України не передбачено чинним КАС України. В той же час, Верховний Суд вкотре наголошує увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, у взаємозв`язку з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду. Скаржник, указуючи на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, не наводить конкретної норми права, щодо якої зроблено висновок Верховним Судом, і яка застосована судом всупереч такому висновку. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо: відсутності пропозицій усіх вакантних посад, звільнення в період тимчасової не працездатності, ігнорування перевірки змін в організації виробництва і праці та наявності переважного права на залишення на роботі, обов`язку суду з`ясувати, зокрема, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі; ненадання згоди профспілки на звільнення, - є узагальненими та абстрактними, відтак не конкретизовані, оскільки касатор не наводить чіткий перелік норм права (пункт, частина, стаття) конкретного закону чи іншого нормативно-правового акта, висновки Верховного Суду щодо яких не враховані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні. Водночас, Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначених постанов в тексті касаційної скарги), не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не сформовано чіткого переліку норм права, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Також скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази. Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема: 1)суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів. Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу підпунктами «б» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають лише можливість допуску до касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Проте, як вже встановлено, скаржником належним чином не обґрунтовано підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, відтак, станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12.05.2025 про залишення касаційної скарги без руху, а тому касаційна скарга підлягає поверненню. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95). Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Білоус Віталій Олегович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №320/36309/24 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Судді Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк