Постанова 4821 № 712/12260/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1021/25Головуючий по 1 інстанції Справа №712/12260/24 Категорія: 301030500 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чорненького В.М. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2025(повний текст складено 25.03.2025, суддя в суді першої інстанції Марцішевська О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : у жовтні 2024 рокупозивач звернулась до суду із вказаним позовом, яким просила, враховуючи уточнені вимоги, стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду в розмірі по 25 000 грн з кожного. В обґрунтування вказує на те, що 13.06.2023 ОСОБА_2 звернулась до ЧРУП ГУНП в Черкаській області із заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію, де вказала, що позивачем були вчинені відносно неї хуліганські дії. Одночасно працівниками поліції з даного факту було відібрано від ОСОБА_3 пояснення, котрий підтримав позицію ОСОБА_2 та зазначив, що саме він викликав працівників поліції. 29.06.2023 відносно ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАБ №948553 за ст. 173 КУпАП. 09.08.2023 постановою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/7134/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв`язку із виконанням вказаного судового рішення органами ДВС було накладено арешт на банківські рахунки позивача. 13.09.2024 постановою Черкаського апеляційного суду у справі № 712/7134/23 скасовано зазначену постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2023 Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час інкримінованих позивачу подій вона знаходилась за місцем своєї робити, будь-яких об`єктивних даних, що нею вчинялись дії, які підпадають під ознаки дрібного хуліганства, в матеріалах справи відсутні. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивачу було завдано протиправною поведінкою відповідачів, а саме приниженням її честі та гідності внаслідок звинувачення у вчиненні дрібного хуліганства, після чого більше року позивачу було необхідно відновлювати своє ім`я, доводити невинуватість. Також позивач піддавалась обмеженням у користуванні банківськими послугами, що значно ускладнювало її життя. Весь період намагання поновити порушені права життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, нею понесені моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які могла б реалізувати, не витрачаючи час на судові позови, відвідування державних установ для належного захисту своїх порушених прав. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2025 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, відповідно, заподіяння моральної шкоди. Зокрема, суд вказав, що сам по собі факт звернення відповідачів до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій щодо них з боку позивача не є протиправною поведінкою, а є реалізацією передбаченого законом їх права на звернення до компетентних органів для захисту своїх прав та інтересів. Судом враховано, що зі змісту пояснень відповідачів від 13.06.2023 не встановлено факту повідомлення ними неправдивих даних про конкретні обставини, що узгоджується з висновком у постанові апеляційного суду у справі № 712/7134/23 про те, що з письмових пояснень ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 випливає, що інкриміновані ОСОБА_1 події не відбувались саме 13.06.2023. Також вказаним рішенням суду стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі по 3 000 грн кожному. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Чорненький В.М. 22.04.2025 подав апеляційну скаргу,в якій вважаючи рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що судом в оскаржуваному рішенні від 25.03.2025 року встановлювалась лише дата події яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.06.2023 року складений працівниками поліції відносно позивача за ст.173 КУпАП, а не зміст документів складених виключно за ініціативи відповідачів, що є у причинно - наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача, що спричинили останній моральної шкоди. Також, судом першої інстанції взагалі не взято до уваги твердження позивача щодо образливого змісту викладеного у документах від 13.06.2023 року, що складені за ініціативи відповідачів та їх підписами засвідчено цей факт (пояснення, заяви до адміністративних матеріалів за протоколом від 29.06.2023 року). Зауважує, що судом першої інстанції проігноровано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.199 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме відповідно до п.3 якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також вказує, що судом не взято до уваги та не зазначено підстави незастосування чи відступу від правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №667/266/15-ц, в якій суд вказав про те, що при наявності у зверненні до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей чи в разі встановлення, що таке звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, настає відповідальність, передбачена законодавством України. Щодо витрат на правничу допомогу скаржник вказує, що договори про надання правничої допомоги між відповідачами та їх представником підписані окремо між адвокатом та кожним із відповідачів (договір про надання правової допомоги від 11.12.2024 № 73 та від 11.12.2024 № 72). Тобто існують два різні договори про надання правничої допомоги. Однак, додатковий договір від 26.12.2024, який встановлює розмір оплати послуг адвоката та об`єм цих послуг, є один до двох різних вище вказаних договір. Вказане суперечить Главі 52 та 53 ЦК України. Також, підтвердження оплати за надання правничої допомоги у зв`язку із викладеним не відповідає нормам цього Кодексу, а саме один платіжний документ та один акт прийому-передачі цих послуг до двох різних договорів. Отже, позивачем не доведені витрати понесені на надання їй правничої допомоги. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Манзар Т.В. вказуючи на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не доведеною просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені судові витрати за правничу допомогу в апеляційній інстанції в сумі 5000 грн кожному. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У даному випадку предметом спору є вимоги про відшкодування моральної шкоди, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи, зокрема, наданого Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області 13.06.2023 пояснення ОСОБА_2 , вбачається, що остання звернулась в поліцію зі скаргою на те, що жінка, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 постійно погрожує їй та вішає на паркан ганчір`я. З даного приводу 13.06.2023 працівником поліції було відібрано пояснення у відповідача ОСОБА_3 , який підтримав вказав, що викликав поліцію з приводу того, що йому особа, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 вивісила оголошення про те, що він вбив собаку, вішає на паркан ганчір`я, облила паркан невідомою речовиною, погрожує його дружині (а.с. 11,12). Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.06.2023 працівником Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області зафіксовано зміст звернення ОСОБА_2 (а.с. 13). Згідно з рапортом начальника відділення СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 14.06.2023 р. вивченням матеріалів встановлено відсутність достатніх даних про наявність в діянні складу кримінального правопорушення та підстав для внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ст.214 КПК України. Матеріали скеровано для перевірки. 29.06.2023 відносно позивача був складений протокол посадовою особою Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області серії ВАБ № 948553 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, яке полягало в тому, що 13.06.2023 о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинила хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , а саме вчиняє конфлікт та на паркан за адресою АДРЕСА_2 розвішує ганчір`я. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлювала заперечення щодо обставин вчинення нею дій, що вказані у протоколі. У протоколі вказана адреса позивача: АДРЕСА_3 (а.с. 15). 09.08.2023 постановою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/7134/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п`ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536, 80 грн. Судом встановлено, що 13.06.2023 о 12 год. 00 хв. АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчиняла хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , а саме: вчиняла конфлікт та на паркані розвішувала ганчір`я, чим порушувала громадський порядок та громадський спокій. ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила (а.с. 6). 25.04.2024 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП № 74825378 про виконання постанови № 712/7134/23 та накладений арешт на кошти на усіх рахунках, належних позивачці (а.с. 10). 13.09.2024 постановою Черкаського апеляційного суду постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.08.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП скасовано. Закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що дії, що інкримінуються ОСОБА_1 - вчинення конфлікту та розвішування ганчір`я на паркані, не підпадають під диспозицію ст. 173 КУпАП та не є дрібним хуліганством, адже в матеріалах справи відсутні беззаперечні дії, що такі дії могли порушити громадський порядок і спокій громадян. Окрім того, ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду навела доводи, що дають обґрунтовані підстави стверджувати, що вони не є достатніми для доведеності поза розумним сумнівом її винуватості у вчинені цього правопорушення. Щодо цього апеляційний суд зважує на наявності довідки ПП «ЕСТЕТІК ФУДС» № 54 від 10 червня 2024 року, згідно з якої ОСОБА_1 працює на цьому підприємстві з початком роботи 8.00 год, закінченням 17.00 год, з перервою з 12.00 до 13.00 год. 13 червня 2023 року ОСОБА_1 не перебувала на лікарняному, в щорічній та інших відпустках. Окрім того, допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_4 повідомила, що працює разом з ОСОБА_1 в ПП «ЕСТЕТІК ФУДС». Запам`ятала, що 13 червня 2023 року з 12.00 до 13.00 год. разом обідали зі ОСОБА_1 на цьому підприємстві. Наведені фактичні дані цих доказів, достовірності яким в апеляційного суду не має підстав не довіряти, випливає, що ОСОБА_1 на час інкримінованих їй подій знаходилась за місцем своє робити. Водночас з письмових пояснень ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 випливає, що інкриміновані ОСОБА_1 події не відбувались саме 13 червня 2023 року. Будь-яких об`єктивних даних, що ОСОБА_1 13 червня 2023 року о 12.00 год. вчиняла дії, що підпадають під ознаки дрібного хуліганства в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 03.10.2024 постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено виконавче провадження ВП № 74825378 про виконання постанови № 712/7134/23 та знятий арешт з коштів з усіх рахунків, належних позивачу. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Отже відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом. У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд у свої постановах зауважує, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. У даній справі позивач не надала суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки відповідачів, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою, адже відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідачів, вина позивача у вчинення адміністративного правопорушення була встановлена у рішенні суду першої інстанції, яке в подальшому було скасоване апеляційним судом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт звернення відповідачів до правоохоронних органів з приводу неправомірних, на їх думку, дій щодо них з боку позивача не є протиправною поведінкою, а є реалізацією передбаченого законом їх права на звернення до компетентних органів для захисту своїх прав та інтересів. Встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційні доводи позивача в частині відшкодування моральної шкоди стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції. Так у цілому аргументи скаржника стосуються незгоди зі змістом документів, складених при взаємодії поліції та відповідачів, які містять, на її думку, образливий характер щодо позивача, адже будь-яка особа має право звернутися до правоохоронного органу з метою захисту правопорядку, якщо вважатиме це необхідним, у спосіб, який, на її думку, є доцільним, відтак відповідачі мали можливість викликати правоохоронні органи для розгляду їх заяв щодо тих чи інших дій позивача, що саме по собі не може трактуватися, як обставина, яка безумовно порушує права останньої та спричиняє їй моральну шкоду. Як зазначалося, доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу моральних страждань викликами поліції з боку відповідачів, до матеріалів справи долучено не було. Не можна погодитися з посиланнями скаржника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію ВС у постанові від 27.11.2019 в справі №667/266/15-ц про те, що при наявності у зверненні до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей чи в разі встановлення, що таке звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, настає відповідальність, передбачена законодавством України, адже у даному випадку сторонами не доведено, що відповідачі діяли щодо позивача неправомірно, викликаючи поліцію для вирішення наявних конфліктів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведені витрати понесені на надання їй правничої допомоги, адже, як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога передбачена договорами про надання правової допомоги від 11.12.2024 № 73 та від 11.12.2024 № 72 фактично була надана та оплачена відповідачами, отже неналежне, на думку скаржника, оформлення відповідних договорів з адвокатами не може спростовувати факт отримання відповідної правничої допомоги учасниками судового розгляду. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2025 у цій справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником. До відзиву на апеляційну скаргу представником відповідачів адвокатом Манзар Т.В. надано додаткові договори від 03.05.2025 відповідно до яких він та відповідачі дійшли згоди, що оплата послуг адвоката за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, а саме ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка відзиву є фіксованою та складає 5000 грн з кожного. Також надано акт № 72/1 та акт3 № 73/1 прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 72 від 11.12.2024 та відповідно № 73 від 11.12.2024 та квитанції, згідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплачено кожним адвокату Манзар Т.В. за надання юридичних послуг по 5000 грн. Так частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18. Дослідивши перелік і вартість послуг, враховуючи обсяг правничої допомоги відповідачам, ту обставину, що на стадії апеляційного перегляду справи правова позиція сторін є вже сформованою, отже підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребує докладання особливих зусиль, відтак, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грнз кожного з відповідачів є необґрунтовано завищеним. З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача на користь відповідачів слід стягнути у відшкодування витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи по 1 000,00 грн кожному, що відповідає співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та критеріям розумності та справедливості. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2025 у даній цивільній справі залишити без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені при перегляді справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені при перегляді справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн . Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 21.05.2025. Суддя-доповідач Судді