Ухвала КАС ВС № 520/15653/21

УХВАЛА 20 травня 2025 року м. Київ справа №520/15653/21 адміністративне провадження № К/990/13595/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №520/15653/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ДМ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 01.04.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №520/15653/21. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом 01.05.2025 надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про продовження строку усунення недоліків в частині сплати судового збору. В подальшому податковим органом 12.05.2025 надіслано ще одне клопотання про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, ідентичне до попереднього. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень застосували норми права, а саме: підпункт 198.3 статті 198, підпункт «в» пункту 200.4, статті 200 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №520/1536/19, наголошено на подібності правовідносин у справах. Також скаржником зазначено про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30.04.2024 у справі №560/8089/23, від 09.07.2020 у справі №826/9561/17, від 04.09.2020 у справі №1640/2783/18, від 09.08.2022 у справі №280/5277/19, від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16, від 02.06.2021 у справі №200/10502/19-а, від 14.09.2022 у справі №200/12446/19-а, від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, та врахованої судом апеляційної інстанції. На думку скаржника, викладені у наведених постановах висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони сформульовані в контексті наявності фактичного виконання операцій, підтверджених не лише накладними, але й комплексом господарських дій, включно із залученням субпідрядників, виконаними роботами та змінним майновим станом. Верховний Суд зауважує, що скаржником не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом не підтверджено наявність вироків по кримінальним провадженням щодо контрагентів позивача або із третіх осіб, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду (без урахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив відповідні висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених обставин та досліджених доказів), висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. В обґрунтування клопотання про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, податковим органом вказано про конституційне право на оскарження судових рішень, зазначено про відсутність коштів для сплати судового збору, надано копію внутрішнього листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Харківській області від 01.04.2025 №322/20-40-10-16. Верховний Суд зауважує, що скаржником не надано жодних доказів вжиття заходів для отримання належного фінансування та сплати судового збору у даній справі, не підтверджено відсутність коштів по рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» станом на дату подання клопотання. Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №520/15653/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон