Постанова 4856 № 727/2015/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/2015/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 20 травня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони в судове засідання не з`явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 2569, якою винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, доведена повністю та накладено на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі матеріалів адміністративної справи, зокрема, в процесі розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 16 червня 2024 року в приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації в м. Чернівці, відмовився від проходження медичного огляду за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 621 від 16 червня 2024 року. Згідно з протоколом серії ЧРТЦК № 436 від 16 червня 2024 року (далі протокол № 436) ОСОБА_1 , 16 червня 2024 року о 01 год. 12 хв, будучи військовозобов`язаним, знаходячись в приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Протокол № 436 складений за участі двох свідків, їхні підписи наявні у відповідних графах протоколу №

436. ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України та повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв 25 червня 2024 року в приміщенні каб. № 24 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується підписом позивача у відповідних графах протоколу №

436. В графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено: «В мене хвора мати та баба. Брат студент, батько військовий. Я єдиний, хто зараз працює». Протокол № 436 містить підписи ОСОБА_1 у всіх графах, де повинен стояти підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол № 436 також містить підписи у всіх графах особи, яка склала протокол. Протокол № 436 містить відмітку про те, що другий примірник протоколу отриманий позивачем. Відповідно до довідки від 19 червня 2024 року, виданої ЛШМД ТРАМВПУНКТ, час 21 год. 50 хв, ОСОБА_1 отримав закритий перелом заднього краю правої гомілкової кістки без зміщення. З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до частини 1 статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час. Судом встановлено, що підставою для прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що останній, будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, відмовився від проходження медичного огляду за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 621 від 16 червня 2024 року, тобто порушив правила військового обліку в особливий період. Тим самим позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Згідно із частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (в редакції, яка була чинна на момент складання протоколу № 436). Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів. Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання. Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом четвертим частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. З системного аналізу вище вказаних вимог законодавства вбачається, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК. Отже проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Судом встановлено та не оспорюється позивачем в позовній заяві, що ОСОБА_1 16 червня 2024 року відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. З огляду на наведене суд доходить висновку, що у відповідача були підстави для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Щодо посилання позивача на те, що під час складання протоколу у нього була відсутня медична документація, яку військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП, то суд бере до уваги таке. Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ «Медичний огляд» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (в редакції, яка була чинна на момент складання протоколу № 436) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Пунктом 3.5 зазначеного розділу Положення визначено, що до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров`я). Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що він відмовився від проходження медичного огляду у зв`язку із тим, що у нього були відсутні медичні висновки щодо стану його здоров`я, пред`явлення яких є, на думку позивача, обов`язковим під час проведення медичного огляду. З аналізу наведеного суд доходить висновку, що відсутність у військовозобов`язаного на руках медичної документації при направленні на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не є підставою для відмови від проходження медичного огляду. Надання вказаних медичних документів є обов`язком військовозобов`язаного у випадку, якщо військово-лікарська комісія не має доступу до медичних документів військовозобов`язаного під час проведення ВЛК або такі документи відсутні в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров`я). Крім того, з протоколу № 436 не вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду тому, що у нього були відсутні медичні документи. Як встановлено судом в постанові позивач посилався на те, що у нього хворі мати та баба, брат студент, батько військовий і він єдиний, хто зараз працює. Зауважень щодо відсутності медичних документів позивачем в постанові № 436 не зазначено. Щодо посилань позивача на те, що працівники РТЦК та СП зобов`язані були викликати його повісткою для проходження медичного огляду на інший день, але в порушення абзацу третього пункту 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок № 560) цього не зробили, то суд зазначає таке. Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 69 Порядку №560 в редакції, яка діяла на дату складання протоколу № 436, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Положеннями пункту 74 Порядку №560 в редакції, яка діяла на дату складання протоколу № 436, передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком

11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду. Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов`язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560. Відповідно до встановленого постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності позивач відмовився від проходження медичного огляду за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 621 від 16 червня 2024 року. Як вже зазначалось вище, позивачем факт відмови від проходження медичного огляду не оспорюється. Аналізуючи наведене вище, суд доходить висновку, що у зв`язку із відмовою позивача від проходження медичного огляду, у відповідача не виникло обов`язку повторно викликати його на медичний огляд та вручати йому повістку для проходження медичного огляду. Суд зауважує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що ОСОБА_1 наполягав на тому, що він бажає надати наявні у нього медичні документи для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Щодо посилань позивача на недотримання процедури ухвалення постанови та протоколу. Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з частинами 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. На виконання статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, позивач посилається на те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності була розглянута без його участі, що не дало йому можливості надати свої пояснення та додаткові докази. Разом з тим, слід зауважити, що обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 268 КУпАП, передбачена тільки для розгляду ряду справ про адміністративні правопорушення. Розгляд справ про вчинення правопорушень, передбачених частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не відносить до категорії таких справ. Судом встановлено, що позивач був обізнаний про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, що підтверджується його підписом в протоколі №

436. Доказів того, що ОСОБА_1 повідомив відповідача про неможливість бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, останнім не надані. З огляду на наведене, суд доходить висновку, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбувся без порушень. Щодо нескладання протоколу про затримання, на яке посилається позивач, як на порушення процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 260 КУпАП адміністративне затримання є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. Разом з тим судом не встановлено обставин, з яких можна дійти висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 виникла необхідність здійснити адміністративне затримання. Доказів того, що ОСОБА_1 не надав добровільної згоди на прослідування до ООЦМ матеріали справи не містять. Позивач був присутній при складанні протоколу, ознайомлений зі своїми правами та зі змістом протоколу, мав можливість надати свої письмові пояснення та заперечення, а також отримав другий примірник протоколу. Посилання позивача на те, що протокол складений в присутності свідків - працівників РТЦК та СП, що свідчить про упереджене ставлення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності також судом оцінюється критично, оскільки, як встановлено судом, порушень при складанні самого протоколу № 436 не відбулось, позивач не заперечує той факт, що він добровільно відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, від підпису протоколу позивач не відмовлявся. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа не дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.