Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 727/3305/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/3305/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Літвінова О.Г. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 16 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Мацького Є.М., представника позивача: Петренка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якого винесена Постанова, не є юридичною особою, оскільки за зазначеним у документі кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців взагалі не значиться жодного суб`єкта господарювання чи органу державної влади. Таким чином, установа, яка виступає як суб`єкт владних повноважень, не має адміністративної правосуб`єктності, а відповідно не наділена повноваженнями на розгляд справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов.

5. Водночас позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_2 , діючи від імені цього неіснуючого утворення, не мав повноважень ані розглядати справу, ані приймати рішення, тим більше виносити постанову про накладення штрафу. Позивач посилається на статті 235, 254, 255 КУпАП, де визначено, хто має право розглядати справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначена стаття передбачає юрисдикцію військових комісаріатів, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 таким не є.

6. У апеляційній скарзі міститься також посилання на численні порушення процесуальних прав позивачки, гарантованих Конституцією України, зокрема ст.ст. 57 і 59 (право знати свої права й обов`язки та право на правову допомогу), а також на ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує суб`єктів владних повноважень діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Також позивачка стверджує, що в її діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 9 та п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а отже провадження в адміністративній справі має бути закрите, як таке, що не мало законних підстав для початку. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 4666, якою на особу, що обіймає посаду у виконавчому органі місцевого самоврядування, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

8. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало неналежне виконання обов`язків, пов`язаних із веденням військового обліку. Зокрема, у постанові зазначено, що відповідальною особою не подано до 25 січня 2024 року річного звіту про стан персонального військового обліку у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, де вона працює. Такий обов`язок прямо передбачено п. 39 та п. 40 Порядку ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.

9. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулася до суду з цим позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації або у період її підготовки посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані забезпечити виконання обов`язків, визначених цим Законом.

12. Стаття 16 Закону України «Про оборону України» встановлює, що усі суб`єкти господарювання незалежно від форми власності зобов`язані забезпечити ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

13. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, де, зокрема, п. 39 і п. 40 визначають обов`язок своєчасного подання оперативних звітів (до 25 січня щороку) та оновлення даних про осіб, які підлягають обліку.

14. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

15. Згодом, з 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан згідно з Указом Президента України № 64/2022, дія якого була неодноразово продовжена.

16. Відповідно до ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

17. Відповідно до ст. 254 КУпАП України, про вчинене адміністративне правопорушення складається протокол уповноваженою посадовою особою, а згідно зі ст. 255 КУпАП України коло таких осіб визначається законом.

18. Відповідно до ст. 235 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військовий облік та оборону, розглядаються органами військового управління, до яких належать територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

20. Відповідно до наявних матеріалів справи, підставою для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності стало те, що нею не було подано до 25 січня 2024 року річного звіту про стан персонального військового обліку у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, де вона працює.

21. Колегія суддів зазначає, що обов`язок подання річного звіту про стан персонального військового обліку прямо передбачений п. 39 та п. 40 Порядку ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.

22. Зі змісту адміністративної справи також убачається, що обов`язок ведення військового обліку покладено на відповідну посадову особу розпорядчим актом виконавчого органу місцевого самоврядування, що підтверджено наданою документацією. Факт неподання щорічного звіту про стан військового обліку станом на 25.01.2024 року не спростований, а отже, має місце формальна сторона правопорушення порушення вимог військового обліку в умовах особливого періоду.

23. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності протоколу та доводи про те, що постанову було винесено без розгляду адміністративного матеріалу, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

24. Так, у справі міститься адміністративний протокол серії ЧРТЦК № 1635 від 08.11.2024 року, складений уповноваженою особою територіального центру комплектування, належно оформлений, із зазначенням обставин вчинення правопорушення, норм закону, що порушені, дати, місця та підпису особи, щодо якої складено протокол. Підпис на протоколі підтверджує, що особа була з його змістом ознайомлена.

25. Наявні також докази направлення повідомлення про дату, час і місце розгляду адміністративної справи. Повідомлення відповідає вимогам ст. 268 КУпАП. Особа, щодо якої розглядалася справа, була належним чином поінформована про засідання, але не з`явилася, не подала заяв про поважність причин неявки або про розгляд справи без її участі, що свідчить про реалізацію, але не використання права на захист.

26. Аргументи про відсутність складу правопорушення зводяться до заперечення факту обов`язку або повноважень відповідача, але не до спростування фактичних обставин, що є предметом розгляду. Водночас, як свідчить аналіз законодавства та положень військового обліку, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати повноту та достовірність обліку, а їх бездіяльність прямо підпадає під диспозицію ст. 210-1 КУпАП.

27. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення була дотримана, правові підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності були наявні, а рішення було прийняте у межах компетенції органу.

28. Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність події правопорушення, винність особи та інші обставини.

29. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Надані відповідачем документи (протокол, повідомлення, постанова, копії нормативної бази) свідчать про те, що рішення про накладення штрафу було прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права.

30. У свою чергу, сторона, що оскаржує постанову, не надала доказів, які б свідчили про порушення процедури, зловживання владою, перевищення повноважень або інші обставини, які могли б стати підставою для визнання постанови протиправною та її скасування. При цьому суд першої інстанції вірно встановив, що виконання обов`язків щодо організації та ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів прямо входило до кола посадових обов`язків особи, визначених розпорядчим актом виконавчого органу місцевого самоврядування, у якому позивач працює. Такий обов`язок ґрунтується не лише на внутрішньоорганізаційних розпорядженнях, а й на нормативних положеннях, зокрема п. 39, 40 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, а також ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

31. Невиконання цього обов`язку, а саме неподання у встановлений строк звітної інформації про військовозобов`язаних осіб, є бездіяльністю в межах службової функції, яка утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

32. Жодного підтвердження поважних причин такої бездіяльності або доказів відсутності відповідальності за ведення обліку у справі не міститься..

33. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова № 4666 від 09.12.2024 року є законною, обґрунтованою, прийнятою компетентним органом у межах наданих повноважень.

34. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

35. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

36. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

40. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.