Постанова 4855 № 580/11711/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11711/23 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Василенка Я.М., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Шилова Владислава Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за період перебування у відпустці за станом здоров`я, на підставі довідки військово-лікарської комісії, виданої Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» від 03 липня 2023 року № 723; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період перебування у відпустці за станом здоров`я, на підставі довідки військово-лікарської комісії, виданої Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» від 03 липня 2023 року № 723; - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за час стаціонарного лікування за період з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період стаціонарного лікування з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував протиправністю бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 04 липня 2023 року до 02 серпня 2023 року на підставі довідки військово-лікарської комісії, виданої Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» від 03 липня 2023 року № 723, та наказу ВЧ НОМЕР_1 від 04 липня 2023 року №

372. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 000 гривень за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 04 липня 2023 року до 02 серпня 2023 року на підставі довідки військово-лікарської комісії, виданої Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» від 03 липня 2023 року № 723, та наказу ВЧ НОМЕР_1 від 04 липня 2023 року №

372. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності у позивача права на отримання 100 000 грн додаткової винагороди за період відпустки за станом здоров`я з 04 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року, що підтверджується належним чином оформленими медичними документами та довідкою військово-лікарської комісії від 03 липня 2023 року № 723, в якій поранення кваліфіковане як тяжке та пов`язане із захистом Батьківщини. Натомість вимоги щодо виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 27 жовтня 2023 року до 17 листопада 2023 року не підлягають задоволенню, оскільки після завершення основного лікування та отримання відповідної довідки ВЛК, що слугувала підставою для надання 30-денної відпустки, вважається, що наслідки поранення вже були визначені, а лікування - завершене. Відтак нове стаціонарне лікування без проходження додаткової ВЛК і без нового висновку про тяжкість поранення та потребу в реабілітації не дає підстав для додаткової виплати в розмірі 100 000 грн. Таким чином, право на винагороду повинно підтверджуватися документальною наявністю важкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також що таке лікування має завершуватися відповідною військово-лікарською експертизою. У разі відсутності цих передумов, виплата винагороди не є обов`язковою. Також суд відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу через відсутність належних доказів про їх фактичне понесення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шилов В.Ю. просить скасувати судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та ухвалити нове, яким їх задовольнити. Як на основний аргумент послався на офіційну позицію Міністерства оборони України, викладену у листі Департаменту соціального забезпечення Міноборони від 18 квітня 2023 року № 423/ВихЗПІ/141, у якому зазначено, що право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн зберігається за військовослужбовцями за кожен період стаціонарного лікування, навіть якщо йдеться про повторне лікування тієї ж травми, отриманої під час захисту Батьківщини. Натомість, суд першої інстанції обмежив право позивача на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, яке регулює лише порядок проходження військово-лікарської експертизи, а не виплати грошового забезпечення. Вказане є неправильним застосуванням матеріального права та ігноруванням офіційної роз`яснювальної практики органу, уповноваженого регулювати ці виплати. Також просив задовольнити вимоги щодо компенсації витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 підтримала рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та просила залишити його без змін. Дії військової частини були правомірними, оскільки виплата додаткової винагороди можлива лише за умови, що поранення класифіковане як таке, що пов`язане із захистом Батьківщини. Водночас довідка військово-лікарської комісії від 03 липня 2023 року, яка була подана ОСОБА_1 , спочатку містила формулювання «пов`язано з проходженням військової служби», що не є належною підставою для нарахування 100 000 грн. ВЧ НОМЕР_1 зазначає, що зміна формулювання у довідці не була офіційно зареєстрована у стройовій частині, як того вимагає порядок подання службових документів ЗСУ. Крім того, у відзиві звертається увага на відсутність зв`язку з позивачем протягом тривалого часу, що стало підставою для відкриття службового розслідування щодо можливого самовільного залишення військової частини. За результатами цього розслідування, у разі встановлення відсутності вини позивача, всі грошові виплати, включаючи додаткову винагороду, можуть бути поновлені. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що старший солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 на посаді радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 03 березня 2022 року № 8-ос). Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 04 червня 2023 року № 1759 ОСОБА_1 29 травня 2023 року одержав поранення: ВОСП лівої гомілки, за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, виконання бойових завдань. Відповідно до довідки ВЛК від 03 липня 2023 року № 723 встановлено діагноз: вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівої гомілки. Порання класифікується як важке. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Портебує відпустки за станом здоров`я на 30 діб. Позивач прибув у військову частину після лікування 03 липня 2023 року та вибув у відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 04 липня 2023 року до 02 серпня 2023 року на підставі рапорту від 04 липня 2023 року та відпускного квитка № 844 (витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 липня 2023 року № 372). У подальшому, ОСОБА_1 проходив лікування з 27 жовтня 2023 року до 17 листопада 2023 року в КНП «Київська міська клінічна лікарня №11», діагноз: стан після вогнепального осколкового поранення (виписка № 4034/636). Не погоджуючись із невиплатою позивачу у повному обсязі грошового забезпечення, позивач звернувся в суд з цим позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Оскільки оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2-4 цієї норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, строк дії якого продовжено до цього часу. На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69, Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217 та від 22 березня 2022 року № 350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. 01 квітня 2022 року до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260 доповнено його новим розділом XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану). Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Згідно з пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні та не має обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі з розрахунку 100 000 гривень на місяць. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Крім того, слід звернути увагу на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 423/ВихЗПІ/141 від 18 квітня 2023 року, яким надано роз`яснення наступного змісту: «…виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень здійснюється у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.» З аналізу поданих до справи доказів, у тому числі довідки ВЛК від 03 липня 2023 року № 723 та виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4034/636, вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку між пораненням, отриманим ОСОБА_1 29 травня 2023 року під час участі у бойових діях із захисту Батьківщини, та його повторним стаціонарним лікуванням у період з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року. По-перше, медичний діагноз, встановлений під час повторного лікування, прямо вказує на стан після вогнепального осколкового поранення та постравматичну нейропатію, що є типовими ускладненнями після бойових поранень і не може бути наслідком іншого захворювання чи випадку. По-друге, виписка з лікарні однозначно фіксує дату первинного поранення - 29 травня 2023 року, що підтверджує його зв`язок із бойовими діями. Відповідно, лікування у жовтні-листопаді 2023 року не є самостійним чи новим, а є продовженням медичного процесу відновлення, реабілітації та усунення ускладнень, що виникли внаслідок бойової травми. Таким чином, встановлюється чіткий та юридично значущий причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та повторним стаціонарним лікуванням, що є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №

168. Отже, встановлений факт поранення позивача під час безпосередньої участі у бойових діях, відповідний медичний висновок ВЛК, а також виписка з лікарні, яка підтверджує лікування у зв`язку з ускладненнями цієї травми, в сукупності свідчать про наявність чіткого причинно-наслідкового зв`язку між повторним стаціонарним лікуванням і пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини. Тому суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, неправильно витлумачивши вимоги Постанови № 168 та роз`яснення Міністерства оборони України. Усі необхідні умови для нарахування позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн були наявні та належно підтверджені. Твердження відповідача про те, що довідка ВЛК від 03 липня 2023 року начебто містила формулювання «пов`язано з проходженням військової служби», а не із захистом Батьківщини, спростовуються наявною в матеріалах справи копією довідки ВЛК з тим самим номером та датою (№ 723 від 03 липня 2023 року), в якій чітко містить запис: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». При цьому, військова частина не надала жодного належного доказу існування іншої офіційної версії цієї довідки, а зміна змісту документа без нового номера та дати є юридично неможливою згідно з чинними вимогами до медичних документів. Посилання відповідача на службове розслідування є юридично нерелевантним, оскільки дисциплінарний статус військовослужбовця не впливає на його право на виплату винагороди за поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Доводи відповідача про відсутність документів за останній місяць лікування є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4034/636, яка підтверджує проходження лікування з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року. Саме ця виписка була передана позивачем у військову частину 18 листопада 2023 року. Відтак, документи за спірний період лікування були подані належно і вчасно, що спростовує твердження про їх відсутність. Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн, які позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача, слід зазначити наступне. Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19). Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01): заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції послався на неподання позивачем доказів їх понесення. Оцінивши матеріали справи в частині витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для їх стягнення, оскільки позивачем не було подано жодних належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката в заявленому розмірі 8 000,00 грн. Позиція суду першої інстанції відповідає вимогам частини четвертої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України, відповідно до яких докази витрат, зокрема договори, рахунки, акти виконаних робіт, мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення - за умови попереднього повідомлення про їх наявність. Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Отже, у разі неподання таких доказів, позовна вимога щодо компенсації витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого і законного висновку про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог, тому апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Сума судових витрат у частині судового збору зміні не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати. Керуючись статтями 139, 308, 311, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Шилова Владислава Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , у задоволенні яких було відмовлено. Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100 000 гривень на місяць за час стаціонарного лікування за період з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду в розрахунку 100 000 гривень на місяць за період стаціонарного лікування з 27 жовтня 2023 року по 17 листопада 2023 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Василенка Я.М. Штульман І.В.