Постанова Київський апеляційний суд № 369/17767/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/17767/24 Головуючий у І інстанції - Лисенко В.В. апеляційне провадження №33/824/2391/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, - установив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №835817 від 07 жовтня 2024 року, 06 жовтня 2024 року близько 22 год 00 хв в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, проспект Героїв Небесної Сотні, 30/2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Citroenд.н.з. НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом не переконався що це буде безпечно внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 який рухався позад, після чого не обрав безпечну швидкість руху та скоїв зіткнення з автомобілем Toyotaд.н.з. НОМЕР_3 , який стояв. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода. Водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9, 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №835818 від 07 жовтня 2024 року, 06 жовтня 2024 року близько 22 год 00 хв в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, проспект Героїв Небесної Сотні, 30/2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Citroenд.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження огляду за допомогою алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та провадження у цій частині закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на відеозаписах з бодікамери поліцейських не зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , всі аргументи зводяться виключно до наявних в матеріалах справи доказах, поясненнях свідків та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Тобто, керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Однак, судом не враховано той факт, що медичному огляду на стан сп`яніння підлягають виключно водії, а знаходження в транспортному засобі, який не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, оскільки первинну апеляційну скаргу ним було подано у встановлені строки, проте постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити Романенку Р.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин. В судове засідання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання потерпілі особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник Києво-Святошинської окружної прокуратури в суде засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах. Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: -у протоколі про адміністративне правопорушення від 07 жовтня 2024 року серії ААД №835817; -у протоколі про адміністративне правопорушення від 07 жовтня 2024 року серії ААД №835818; -у схемі місця ДТП; -у письмових поясненнях потерпілих; -у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 жовтня 2024 року -у носії інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом з нагрудного відео реєстратора працівників патрульної поліції. ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб. Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 06 жовтня 2024 року за участю ОСОБА_1 . Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , який заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Доводи апеляційної скарги, про те, що медичному огляду на стан сп`яніння підлягають виключно водії, а знаходження в транспортному засобі, який не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, насамперед відеозаписом з бодікамери поліцейського. Доводи ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , що останній не перебував за кермом транспортного засобу, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Клопотання ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько