Постанова 4824 № 759/16518/24

Справа № 759/16518/24 Головуючий в суді І інстанції Петренко Н.О. Провадження № 33/824/5393/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києвавід 17 жовтня 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної-особи підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. Згідно з постановою судді, 22 липня 2024 року о 01 год. 20 хв. в м. Києві вул. Миколи Трублаїні, 1 Б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Master з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 22 липня 2024 року він потрапив у ДТП, де його автомобіль «наздогнав» інший автомобіль. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення ДТП на винного водія. Після складання протоколу ОСОБА_1 хотів дізнатися у поліцейських про свої подальші дії, куди йому звертатися за відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок ДТП та в розмові з ними запитав чи зберігаються сліди алкоголю, якщо він, наприклад учора близько обіду вживав алкоголь. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказує, що з відеозапису з нагрудних камер, убачається, що він був згоден пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, але йому такої можливості не надали. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що поліцейськими було порушено вимоги законодавства та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, що в свою чергу порушило його право на захист. Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в протоколі про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння вказано, що відмовився від проходження огляду ОСОБА_1 , а він ОСОБА_1 . Зазначає, що в протоколі зазначено про запах з порожнини рота, порушення координації та мови, неадекватна поведінка, тремтіння рук, але на відео з нагрудних камер немає порушення координації та мови, неадекватної поведінки, тремтіння рук. Вказує, що він просив у поліцейських про забезпечення йому доступу до правової допомоги, однак йому було відмовлено. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року. Вказує, що повний текст постанови Святошинського районного суду міста Києвавід 17 жовтня 2024 року був виготовлений та забезпечено надання загального доступу 25 жовтня 2024 року, отримав він її наручно у суді 25 жовтня 2024 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 33). Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, а тому суд вважає за необхідне поновити цей строк. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 28 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що захисник ОСОБА_1. знаходиться у іншому судовому засіданні, однак доказів на підтвердження вказаних обставин до суду надано не було. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах. Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 970114 від 22 липня 2024 року, який є офіційним документом, що засвідчує вчинення неправомірних дій особою і є одним із джерел доказів відповідно до положень статті 251 КУпАП (а.с. 1); - на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР (а.с. 8); - у направленні на огляд водія ОСОБА_1 від 22 липня 2024 року (а.с. 2); - розпискою, згідно якої ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом Renault Master НОМЕР_1 о 02 год. 25хв. 22 липня 2024 року (а.с.3); - рапортом працівника поліції Опанасюка Д.І . Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Виявлені працівниками поліції 10 червня 2024 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння в розумінні п. п. 1,2,3 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 22 липня 2024 року за участю ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 був водієм суд розцінює як такі, які не підтверджуються матеріалами справи та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім цього, такі доводи спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, в тому числі даними відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, де ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Доводи апелянта про те, що поліцейськими було порушено вимоги законодавства та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, що в свою чергу порушило його право на захист, є безпідставними, оскільки згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. До того ж, із цього відеозапису вбачається, що працівники поліції, роз`яснили ОСОБА_1 про можливість відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та, що у разі такої відмови на нього буде складено адміністративний протокол, а відтак суд сприймає відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я як таку, що була вчинена ним добровільно на підставі власних переконань та суджень. Доводи апелянта про те, що в протоколі про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння вказано, що відмовився від проходження огляду ОСОБА_1 , а він ОСОБА_1 , суд також відхиляє як необґрунтовані. Як убачається з рапорту поліцейського, який міститься у справі, під час складання протоколу поліцейським Опанасюком Д.І. були зроблені механічні помилки, а саме у графі на кого складено протокол, було написано ОСОБА_1 , що не є вірним, прошу вважати вірним ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до посвідчення водія НОМЕР_2 . Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року - без змін. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Т.О. Писана