Постанова 4854 № 400/2428/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2428/24 Головуючий І інстанції: Бульба Н.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 21.06.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 18.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.01.2024р. №143750003351 щодо відмови йому в перерахунку пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ у Донецькiй областi повторно розглянути його заяву від 19.01.2024р. про перерахунок пенсії та здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи в рибколгоспі «ім. лейтенанта Шмідта»: довідку від 03.05.2016р. №107 за період з листопада 1986р. по червень 1992р., з квітня по серпень 1996р. та довідку №106 за період з вересня 1996р. по червень 2000р., виданих ПП «ім. лейтенанта Шмідта». Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно та безпідставно відмовив у позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку із зміною періоду нарахування пенсії, з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ПП «ім. лейтенанта Шмідта», оскільки ним не надані копії первинних документів, на підставі яких були видані довідки. Проте, як зазначає позивач, внаслідок пожежі на підприємстві неможливо здійснити перевірку довідок. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ у Донецькiй областi від 25.01.2024р. №143750003351 щодо вiдмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи в рибколгоспі «ім. лейтенанта Шмідта» від 03.05.2016р. №106, №107. Зобов`язано ГУ ПФУ у Миколаївській областi здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи в рибколгоспі «ім. лейтенанта Шмідта» від 03.05.2016р. №106, №107 за період з 1986р. по 1996р., з 1996р. по 2000р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3890,60 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Миколаївській областi на користь позивача судові витрати в розмірі 3890,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Донецькiй областi 04.07.2024р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просило скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2024р. та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. 22.07.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Донецькій області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 з 04.10.2023р. перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за віком. 19.01.2024р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із зміною періоду нарахування пенсії за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області. Однак, за результатами розгляду заяви, рішенням від 25.01.2024р. за №143750003351 ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки долучені ним довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій визнано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV. Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно із ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. У силу приписів ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами чи в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв. Заробітна плата за період страхового стажу до 01.07.2000р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за весь час, починаючи з 01.07.2000р., та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 01.07.2000р. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 01.07.2000р. У свою чергу, п.2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком. Згідно з пп.3 цього пункту, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000р. (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Отже, обов`язковою умовою для обчислення або ж перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000р. є підтвердження нарахування заробітної плати первинними документами. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.06.2021р. у справі №233/179/17. Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р., надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підтвердження достовірності даних довідки відбувається шляхом проведення пенсійним органом перевірки за місцем зберігання первинної документації. Так, згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , останній у період з 18.11.1986р. до 17.06.1992р., з 08.04.1996р. до 04.09.2000р. працював на різних посадах у рибколгоспі «ім. лейтенанта Шмідта» (ПП «ім. лейтенанта Шмідта»). Для проведення перерахунку пенсії позивач надав відповідачу довідки про заробітну плату від 03.05.2016р. №106, №107, що видані ПП «ім. лейтенанта Шмідта», за періоди з 1986р. по 1996р. та з 1996р. по 2000р. Колегія суддів проаналізувала зміст довідок від 03.05.2016р. №106, №107 та встановила, що вони складені ПП «ім. лейтенанта Шмідта». Такі довідки містять інформацію про суми заробітної плати позивача за спірні періоди та видані на підставі особових рахунків працівника за відповідні періоди з 1986р. по 1996р. та з 1996р. по 2000р. Відтак, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані довідки є прийнятними, оскільки вони містять усі необхідні реквізити та відомості, визначені п.2.10 Порядку №22-1. Доводи ж ГУ ПФУ в Донецькій області про неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки, є необґрунтованими та не можуть братись до уваги, оскільки у постанові від 12.04.2021р. у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020р. у справі №291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Як вбачається зі звіту Березанського районного сектору ГУ ДСНС від 20.05.2016р. про пожежу 20.05.2016р., в адміністративній будівлі ПП «ім. лейтенанта Шмідта» за адресою: вул. Очаківська, 9, с. Рибаківка, виникла пожежа, внаслідок якої знищено бухгалтерські документи. Надаючи оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів звертає увагу на той факт, що довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 було видано 03.05.2016р., а пожежа в адміністративній будівлі ПП «ім. лейтенанта Шмідта» відбулась 20.05.2016р., тобто вже після видачі довідок. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано пенсійному органу належні та достатні докази про його заробітну плату для проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV. При цьому, відповідачем не було надано жодного доказу про скасування спірних довідок або того, що записи в них є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону. З огляду на це, пенсійний орган безпідставно не врахував вказані довідки при перерахунку позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 20.05.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко