Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 589/5861/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 р. Справа № 589/5861/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2025 (головуючий суддя І інстанції: Курбанова А.Р.) по справі № 589/5861/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2024 № 5328 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і закрити справу про адміністративне правопорушення. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та невідповідності позовної заяви вимогам пунктів 8, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України (відсутність відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав); надано 10 денний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку та доказами в їх підтвердження та повідомлення про відомості, передбачені пунктами 8, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України. 15.01.2025 на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву, в якій повідомив суд про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додавались до позовної заяви та не подання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначено, що процесуальний строк пропущено в зв`язку з хворобою, на підтвердження чого надав довідку ТОВ «Медичний центр клініка «Медісервіс» від 09.12.2024 № 46573. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2025 повернуто позов заявнику. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий поза межами строку, встановленого ст. 286 КАС України, поважних підстав такого пропуску не наведено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував довідку від 09.12.2024, що підтверджує перебування позивача на лікарняному, вдався до аналізу дати підписання договору між адвокатом та ОСОБА_1 про надання правової допомоги та дійшов висновку про можливість подання позову в межах строку, встановленого КАС України, що є припущенням, яке не ґрунтується на жодних доказах. Вважає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, роблячи висновки про пропуск позивачем строку звернення до суду. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються ст. 286 КАС України. Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а. За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова від 03.12.2024 № 5328 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Отже, останнім днем подання позову є 13.12.2024. До суду з позовом про оскарження спірної постанови ОСОБА_1 звернувся 16.12.2024 (згідно відмітки про дату формування документа в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку ( 3 дні) звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України. В якості поважної обставини пропуску строку позивач зазначив перебування його на лікарняному, на підтвердження чого надав суду довідку ТОВ «Медичний центр клініка «Медісервіс» від 09.12.2024 № 46573. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що останнім днем на подання заяви про оскарження постанови від 03.12.2024 є 13.12.2024, водночас з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 17.12.2024, тобто з пропуском строку. Надану позивачем довідку від 09.12.2024 суд першої інстанції визнав не належним доказом, оскільки вона датована раніше закінчення лікарняного позивача та не підтверджує не можливість звернення з цим позовом своєчасно, з огляду на перебування позивача на амбулаторному лікуванні. Крім того, суд першої інстанції врахував, що позов поданий представником позивача - адвокатом Карпенком Д.В., з яким ОСОБА_1 уклав договір про надання професійної правової (правничої) допомоги 07.12.2024, тобто за 6 днів до закінчення строку звернення до суду із даним позовом. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про не наведення позивачем поважних причин пропуску строку та відсутність підстав для його поновлення. Разом з тим колегія суддів вважає помилковими висновки суду щодо дати подання ОСОБА_1 позову 17.12.2024 з огляду на наступне. Відповідно до частин 8, 9 ст. 120 КАС України останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Згідно підпунктів 26, 28 пункту 1 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав позов шляхом використання системи «Електронний Суд», отже, останнім днем строку слід вважати дату формування такого документу у відповідному засобі зв`язку, а саме 16.12.2024. Натомість, зазначена на штампі вхідної кореспонденції дата «17.12.2024» є датою реєстрації позовної заяви в суді першої інстанції, що не свідчить про подання позову саме в цей день в розумінні КАС України. Щодо довідки ТОВ «Медичний центр клініка «Медісервіс» від 09.12.2024, колегія суддів зазначає, що остання підтверджує перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 09.12.2024 по 12.12.2024. Питання поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні вже було предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року та Верховного Суду у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 815/1175/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19, від 26 березня 2020 року у справі № 805/2688/18-а, від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21, які колегія суддів уважає за необхідне врахувати і при вирішенні даної справи. Так, Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома. Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону. Отже, вказані доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк. Водночас, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про не врахування в якості поважності причин пропуску строку оскарження спірної постанови перебування позивача на амбулаторному лікуванні, колегія суддів зауважує, що пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом є незначним (три дні), при цьому ОСОБА_1 не бездіяв, не допустив необ`єктивного зволікання, 07.12.2024 звернувся за правовою допомогою та 16.12.2024 його адвокат подав цей позов. Колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях позивача не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками та зазначений вище пропуск строку не є співмірним з таким наслідком, як позбавлення особи конституційного права на доступ до правосуддя. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.06.2022 у справі № 120/1966/21-а, від 21.09.2023 у справі № 380/18170/22 неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)». З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. У розглядуваному випадку суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, занадто формально підійшов до оцінки обставин такого пропуску, не врахував тривалість пропущеного строку, що має визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, позбавило позивача права на звернення до суду з цим позовом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв`язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2025 по справі № 589/5861/24 - скасувати. Адміністративну справу № 589/5861/24 направити до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц