Постанова КАС ВС № 805/2688/18-а

ПОСТАНОВА Іменем України 26 березня 2020 року Київ справа №805/2688/18-а адміністративне провадження №К/9901/29555/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №805/2688/18-а за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,- УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ 1. 17.04.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 17.11.2017 №75 про відмову у призначенні йому пенсії за віком; - зобов`язати відповідача здійснити призначення йому пенсії за віком; - зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 09.11.2017 №8731; - зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу роботи період роботи у радгоспі КМП «Амвросіївський» з 24.05.1984 по 31.12.1998 та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення із заявою про призначення пенсії від 09.11.2017 №8731.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.11.2017 №75 у частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 03.05.1976 по 04.05.1978. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.11.2017 №8731 у частині зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 03.05.1976 по 04.05.1978, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції 11.09.2019 позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Разом з апеляційною скаргою позивачем до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018.

4. Ухвалою судді Першого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску.

5. Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2019 відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 6. 25.10.2019 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019, а справу №805/2688/18-а направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Дане клопотання позивач обґрунтував тим, що підставою пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду слугувало те, що він значний час хворів, про що свідчать довідки про перебування його на стаціонарному лікуванні та диспансерному обліку. Перевіривши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції ухвалою від 20.09.2019 залишив її без руху, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, а підстави зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку визнані судом неповажними. Так, позивачу було запропоновано в десятиденний строк з дня отримання вищевказаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 прийнято у спрощеному провадженні без виклику сторін, копію судового рішення отримано позивачем 01.06.2018, про що свідчить відповідна відмітка у поштовому повідомленні, тоді як апеляційна скарга була подана 11.09.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального строку. На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначення у ньому підстав, які є аналогічними тим, що вказані у клопотанні заявленому разом з апеляційною скаргою. Так, до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження позивачем додана довідка КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» від 14.06.2019, у якій вказано, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 07.06.2018 до теперішнього часу (дата видачі довідки 14.06.2019) та довідки Міронівської амбулаторії від 09.09.2019 та від 01.10.2019 про те, що позивач перебуває в цій установі під амбулаторним наглядом з певним діагнозом. Оцінюючи зазначені позивачем в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи, зокрема те, що в період з 07.06.2018 до 14.06.2019 (дата видачі довідки), він перебував на стаціонарному лікуванні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що навіть, за умови закінчення стаціонарного лікування позивача в КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» 14.06.2019, ним пропущено місячний строк, оскільки апеляційна скарга подана останнім засобами поштового зв`язку 11.09.2019, тобто після спливу майже трьох місяців з моменту закінчення лікування. Інші довідки від 09.09.2019 та від 01.10.2019 свідчить лише про перебування позивача під амбулаторним наглядом, що не позбавляло його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права після закінчення лікування в медичній установі. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження Перший апеляційний адміністративний суд застосував процесуальні наслідки, передбачені статтею 299 КАС України, оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, зважаючи на той факт, що апеляційна скарга, з моменту отримання копії рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018, подана після спливу майже одного року та трьох місяців, та після спливу майже трьох місяців після закінчення стаціонарного лікування. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції допустився формалізму та протиправно відмовив позивачу у доступі до правосуддя через пропуск місячного строку звернення до суду. На переконання позивача, відмова у поновленні строку звернення до суду порушує його право на пенсійне забезпечення з урахуванням стажу роботи. Крім того, позивач як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою посилається на незадовільний стан здоров`я, що зумовило його тривале перебування та стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що призвело до фінансових труднощів та неможливості отримання належної правової допомоги та, відповідно, унеможливило своєчасне звернення до суду. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

11. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано підтверджуючих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а наведені у заяві підстави для поновлення пропуску строку суд визнав неповажними.

12. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

13. Згідно зі статтею 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

14. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

15. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

16. Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

17. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

18. Європейський Суд з прав людини (далі- ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) зазначив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

19. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ у пункті 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

20. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

21. Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 було отримано позивачем 01.06.2018, а апеляційна скарга на вказане рішення подана до суду 11.09.2019.

22. У відповідності до змісту статті 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

23. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

24. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

25. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

26. Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 121 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення Причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у клопотанні про поновлення строку не є поважними, оскільки довідка КЗОЗ «Бахмутська центральна лікарня» від 14.06.2019 підтверджує перебування скаржника на стаціонарному лікуванні з 07.06.2018 по 14.06.2019, а довідки від Міронівської амбулаторії від 09.09.2019 та від 01.10.2019 підтверджують перебування позивача під амбулаторним наглядом даної установи.

27. Крім того, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, наданому позивачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, позивач вказував, що пропустив строк на звернення до суду через юридичну необізнаність та посилався на те, що, серед іншого, підставою для оскарження рішення суду першої інстанції слугувала наявність позитивної судової практики у подібних правовідносинах, дізнавшись про яку, він звернувся до суду з апеляційною скаргою, що і зумовило пропуск строку на апеляційне оскарження.

28. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами. За виявлення належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

29. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що надані скаржником докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не підтверджують неможливість оскаржити рішення суду у строк визначений КАС України.

30. Крім того, в касаційні скарзі не зазначено жодних доводів, які б дали привід вважати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

32. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

33. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

34. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

35. Крім того, позивач зобов`язаний добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки особисто або через представників.

36. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду 29.05.2018, обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказані в клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними в контексті приписів КАС України та не можуть бути підставою для його поновлення. Доводи касаційної скарги про те, що предмет спору у цій справі свідчить про вагомість порушеного права, суд касаційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такі твердження не вказують на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

37. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

38. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі №805/2688/18-а - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик, Судді Верховного Суду