Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7912/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2025 р. Справа № 910/7912/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Андрієнка В.В. Шапрана В.В. Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7912/24 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснек ТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроснек ТМ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (відповідач) про стягнення 13 838, 34 грн пені, 67 427, 35 грн інфляційних втрат, 13 700, 00 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №16018К від 01.03.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 по справі №910/7912/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» 13 838, 34 грн пені, 13 688, 08 грн 3% річних, 67 402, 68 грн інфляційних втрат та 2 421,47 грн судового збору. У решті вимог у позові відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку своєчасної оплати за відвантажений товар за договором №16018К від 01.03.2020, з огляду на що позивач має право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. У подальшому, 12.09.2024 позивачем подано заяву, в якій просив місцевий господарський суд прийняти додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи №910/7912/24 в розмірі 17 000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснек ТМ" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16 993,45 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням від 12.09.2024 та додатковим рішенням від 26.09.2024 Господарського суду міста Києва по справі № 910/7912/24, 01.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення від 12.09.2024 та додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду міста Києва ухваливши нове, яким у задоволенні позову та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, скаржник вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у задоволеному судом розмірі є завищено, неспіврозмірною з розміром позовних вимог. Так, скаржник зазначає, що при подачі позовної заяви позивачем не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, отже місцевий господарський суд мав би відмовити позивачу у відшкодуванні відповідних витрат на підставі частини 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" по справі № 910/7912/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Станік С.Р. 07.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7912/24. 24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7912/24. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 в зв`язку з довготривалим лікарняним судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7912/24. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/7912/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Хрипун О.О., Станік С.Р. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у зв`язку лікарняним судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7912/24. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/7912/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Станік С.Р., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" б/н від 01.10.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7912/24 залишено без руху. 17.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. та судді Михальської Ю.Б., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7912/24. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/7912/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7912/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи № 910/7912/24, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" слід залишити без задоволення, а рішення від 12.09.2024 та додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду міста Києва без змін, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ», як постачальником, було укладено Договір поставки №16018К (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар - насіння соняшникове в асортименті, на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі (п. 2.1. Договору). Так, на підтвердження приймання товару в матеріалах справи містяться підписані сторонами (їх уповноваженими представниками) накладні та інші визначені чинним законодавством України товарно-супровідні та транспортно-супровідні документи (п. 2.2. Договору). Відповідно до п. 8.1. Договору, покупець оплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» вартість поставленого товару по закінченню 90 календарних днів з дати його поставки. Так, на виконання умов договору позивачем за період з 10.08.2020 по 10.06.2021 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 337 597,80 грн, що підтверджується видатковими накладними: №100 від 02.04.2021 на суму 63 995, 40 грн, №168 від 28.05.2021 на суму 11 211, 00 грн, №111 від 09.04.2021 на суму 36 052, 50 грн, №135 від 23.04.2021 на суму 39 318, 00 грн, №146 від 30.04.2021 на суму 95 535, 60 грн, №182 від 15.06.2021 на суму 11 889, 00 грн, № 162 від 21.05.2021 на суму 16 516, 20 грн, №122 від 16.04.2021 на суму 36 000, 60 грн, №187 від 18.06.2021 на суму 21 483, 00 грн, №196 від 25.06.2021 на суму 5 596, 50 грн. 29.07.2021 накладною №КРЦ1-000370 відповідачем повернуто, а позивачем прийнято товар - насіння соняшника на суму 72 163, 20 грн. З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 31 226, 08 грн. Також, 31.08.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 7 776, 78 грн. 30.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 3 450, 54 грн. Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» стверджує, що відповідачем були порушені строки оплати за поставлений товар, що є неналежним виконанням умов п. 8.1. Договору, зокрема, за видатковими накладними: №100 від 02.04.2021 відбулось з 01.07.2021, №168 від 28.05.2021 - 26.08.2021, №111 від 09.04.2021 - 08.07.2021, №135 від 23.04.2021 - 22.07.2021, №146 від 30.04.2021 - 29.07.2021, №182 від 15.06.2021 - 13.09.2021, № 162 від 21.05.2021 - 19.08.2021, №122 від 16.04.2021 - 15.07.2021, №187 від 18.06.2021 - 16.09.2021, №196 від 25.06.2021- 23.09.2021. Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» зазначено, що у зв`язку з наявністю у покупця заборгованості за Договором у розмірі 189 816,91 гривень, він був вимушений звернутись із заявою про видачу судового наказу. Так, судовим наказом Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року по справі №910/14026/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» за Договором поставки від 01.03.2020 № 16018/8 основного боргу - 189 816, 91 грн, втрат від інфляції в розмірі 68 349, 51 грн., 3 % річних в розмірі 10 062, 90 та судовий збір в розмірі 268, 40 грн. 22.09.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» 189 816, 91 грн основного боргу. У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» звернулось до місцевого господарського суду із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 скасовано судовий наказ Господарського суду міста Києва №910/14026/23 від 11.09.2023, виданий за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ». Згідно з п. 10.1 Договору, у разі порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період його прострочення, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення. Відповідно п. 10.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання його умов винна сторона зобов`язана відшкодувати збитки, які виникли у другої сторони у зв`язку з таким порушенням. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором товару, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом про стягнення 13 838, 34 грн пені, 67 427, 35 грн інфляційних втрат, 13 700, 00 грн 3% річних. Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на пункт 8.7. Договору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вже було встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за період з 10.08.2020 по 10.06.2021 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 337 597,80 грн, що підтверджується видатковими накладними: №100 від 02.04.2021 на суму 63 995, 40 грн, №168 від 28.05.2021 на суму 11 211, 00 грн, №111 від 09.04.2021 на суму 36 052, 50 грн, №135 від 23.04.2021 на суму 39 318, 00 грн, №146 від 30.04.2021 на суму 95 535, 60 грн, №182 від 15.06.2021 на суму 11 889, 00 грн, № 162 від 21.05.2021 на суму 16 516, 20 грн, №122 від 16.04.2021 на суму 36 000, 60 грн, №187 від 18.06.2021 на суму 21 483, 00 грн, №196 від 25.06.2021 на суму 5 596, 50 грн. 29.07.2021 накладною №КРЦ1-000370 відповідачем повернуто, а позивачем прийнято товар - насіння соняшника на суму 72 163, 20 грн. З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 31 226, 08 грн. Також, 31.08.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 7 776, 78 грн. 30.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоду, якою сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №01/03/20-К від 01.03.2020 про надання послуг та за Договором поставки №16018К від 01.03.2020 на загальну суму 3 450, 54 грн. Доказів існування між сторонами спору з приводу якості та кількості товару матеріали справи не містять, судом не встановлено. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В пункті 8.1. Договору сторонами визначено, що покупець оплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» вартість поставленого товару по закінченню 90 календарних днів з дати його поставки. Так, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем були порушені строки оплати за поставлений товар, що є неналежним виконанням умов п. 8.1. Договору, зокрема, за видатковими накладними: №100 від 02.04.2021 відбулось з 01.07.2021, №168 від 28.05.2021- 26.08.2021, №111 від 09.04.2021 - 08.07.2021, №135 від 23.04.2021 - 22.07.2021, №146 від 30.04.2021 - 29.07.2021, №182 від 15.06.2021 - 13.09.2021, № 162 від 21.05.2021 - 19.08.2021, №122 від 16.04.2021 - 15.07.2021, №187 від 18.06.2021 - 16.09.2021, №196 від 25.06.2021- 23.09.2021. Враховуючи вищенаведене, звертаючись до суду з даним позовом позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13 838, 34 грн пені, 67 427, 35 грн інфляційних втрат, 13 700, 00 грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної оплати товару. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 10.1 Договору, у разі порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період його прострочення, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення. Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов вірного висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 13 838, 34 грн. Щодо доводів скаржника про наявність обставин стосовно зменшення розміру неустойки, які на його думку не взяті до уваги місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Визначені наведеною нормою положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Колегія суддів зазначає, що з клопотанням про зменшення пені відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не звертався, доказів на підтвердження обставин неможливості виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар у визначений до договору строки відповідачем до суду не надано, а судом не встановлено. Таким чином, підстав для зменшення пені за ініціативою суду колегія суддів не вбачає. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за договором товару, позивач, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3% річних та інфляційні втрати, та звернутися за їх стягненням до суду. Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21). Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, з яких: інфляційних втрат - 67 402, 68 грн та 3% річних у розмірі 13 688, 08 грн. Щодо доводів скаржника в частині відсутності підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі п. 8.7. Договору колегія суддів зазначає, що дослідивши його зміст місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх нарахування припиняється з моменту виконання грошового зобов`язання, втім не звільняє покупця від відповідальності взагалі, у зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений товар. Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями. За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Так, колегією суддів встановлено, що звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроснек ТМ" було заявлено розмір попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, який становить 25 000, 00 грн. Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду справи 910/7912/24 у місцевому господарському суді здійснено адвокатом Подорожнім А.С. (надалі - адвокат), повноваження якого підтверджуються копією ордеру серії ВН № 1377491 від 24.06.2024. Так, 30.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроснек ТМ» (клієнт) та Подорожнім Андрієм Сергійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №30/06 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених ним. Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що адвокат після отримання від клієнта замовлення, самостійно визначає вартість наданих юридичних послуг та виставляє відповідний рахунок. Оплата за договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту отримання рахунку клієнтом. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представником кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість (п. 4.5. Договору). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом п`яти днів з моменту його отримання клієнтом, останнім не надано адвокату письмові аргументовані заперечення за ним (п. 4.6. Договору). Так, згідно з актом наданих послуг №27/08 від 06.09.2024 вбачається, що: - вартість надання адвокатом юридичних консультацій, проведення зустрічей з клієнтом складає 8 000, 00 грн; - вартість послуг адвоката щодо вивчення, дослідження та аналізу документів наданих клієнтом, дослідження судової практики складає 3000, 00 грн; - вартість послуг адвоката щодо підготовки та подання до суду позовної заяви складає 6 000, 00 грн. Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Верховним Судом неодноразово вказано на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20). На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надані ним докази витрат на послуги адвоката, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу послуг та витрачений час, кількість підготовлених документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, з огляду на ціну даного позову, дійшов вірного висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 16 993,45 грн. Крім того, зазначене стягнення відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично необґрунтованими. Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. За висновками колегії суддів, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7912/24 залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7912/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7912/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/7912/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді В.В. Андрієнко В.В. Шапран