Постанова 4807 № 337/381/25

Дата документу Справа № 337/381/25 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/614/25Головуючий у 1-й інстанції Сидорова М.В. Єдиний унікальний №337/381/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2025 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 і його захисника Кари Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кари Юлії Миколаївни на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 10.01.2025 року о 08 год. 28 хв. біля буд.5-А по вул.Василя Сергієнка (Задніпровській) у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Кара Ю.М. просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивувала тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 категорично заперечував наявність нього ознак сп`яніння, його мова була чітка, порушення координації рухів відсутнє. Водій зазначав, що є військовослужбовцем. Останній не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння у присутності представників ВСП, однак поліцейські відмовили в цьому. У подальшому ОСОБА_1 було передано командиру та скеровано до закладу охорони здоров`я, де він пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння. Згідно отриманого результату ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння та був тверезим. Захисник посилається на упередженість працівників поліції та порушення ними встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння, у тому числі й недотримання вимог ст.266-1 КУпАП. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було забезпечено право на захист, хоча він є учасником бойових дій та має право на безоплатну правничу допомогу. Водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами йому не видавався. На переконання апелянта, матеріали провадження не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Кару Ю.М., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №217097 від 10.01.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння; водій відмовився від підпису та надання пояснень, у тому числі на окремому аркуші; - направленні на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10.01.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ніким не заперечується. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладено уповноваженою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та у доданих до нього документах. Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зауважує, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Апеляційний суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не мають значення для висновків про наявність в діях водія складу вказаного адміністративного правопорушення. Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, судом не встановлено. Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського. Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Аргументи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про порушення працівниками поліції вимог ст.266-1 КУпАП апеляційний суд вважає необґрунтованими. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем, проте дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюються на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби. Визначальним критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби, на що помилково посилався апелянт. Відтак, застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону. Доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх ймовірної упередженості, яка нібито мала місце 10.01.2025 року, апеляційному суду не надано. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених під час їх оформлення не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року. В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення. У вказаному протоколі, всупереч протилежним аргументам захисника, наявні відомості про відсторонення водія від керування транспортним засобом шляхом паркування транспортного засобу без порушень вимог ПДР. В апеляційній скарзі захисник також зазначала про те, що тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами водієві не видавався. Надаючи правову оцінку заявленим аргументам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно із п.5 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1086 від 17.12.2008 року, до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Відповідно до п.2 вказаного підзаконного акта тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським шляхом вилучення посвідчення водія, виготовленого на бланку, та/або внесення інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення дійсно вбачається, що відповідно до графи 16 тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами ОСОБА_1 не видавався, на що посилалась захисник у апеляційній скарзі. Апеляційний суд, із урахуванням наведених вище правових норм, зауважує, що моменту видачі такого тимчасового дозволу передує процедура вилучення у водія виготовленого на спеціальному бланку посвідчення, яке відповідно до графи 15 вказаного протоколу працівниками поліції не вилучалось, оскільки водій пред`явив його в електронному вигляді у мобільному застосунку «Дія». Аргументи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на таке. Згідно з положеннями ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Натомість на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено. Більш того, під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скористався гарантованим йому законом правом на безоплатну правничу допомогу як учасник бойових дій та був представлений захисником, яка подала апеляційний скаргу та відповідно приймала участь у судовому засіданні під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Наявний в матеріалах провадження висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 за його власною заявою №247 від 10.01.2025 року, жодного доказового значення в даному провадженні не має. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.9 Розділу ІІ, п.17 Розділу ІІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров`я може проводитись не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення та лише у присутності поліцейського. Хоча огляд і проводився через нетривалий час з моменту виявлення необхідних підстав, він відбувався без дотримання норм щодо обов`язкової присутності співробітника поліції. Крім того, факт проходження ОСОБА_1 медичного обстеження на предмет його перебування у стані сп`яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Кари Юлії Миколаївни залишити без задоволення. Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15 квітня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар