Ухвала КАС ВС № 440/8773/24

УХВАЛА 20 травня 2025 року м. Київ справа № 440/8773/24 адміністративне провадження № К/990/18647/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №440/8773/24 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 17 червня 2024 року №196-к/ДСК-ДП «Про застосування дисциплінарного стягнення»; - визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 04 липня 2024 року №365-к/ДСК-ДП «Про звільнення ОСОБА_1 », зі змінами; - визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 08 липня 2024 року №370-к/ДСК-ДП «Щодо звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок та організації роботи Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України з 09 липня 2024 року або на іншій рівнозначній посаді до займаної ним; - стягнути з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, позов задоволено. 01 травня 2025 року до Суду надійшла касаційна скарга Бюро економічної безпеки України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №440/8773/24. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: - пункту 12 пункту 14 Положення про Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року, частини третьої статті 36 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту з урахуванням вимог наказу Державного комітету статистики від 05 грудня 2008 року №489 «Про затверджених типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»; - пунктів 8, 23, 52-54 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1333, пунктів 4,8 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 8 Дисциплінарного статуту; - статті 26 Дисциплінарного статуту «Проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник лише послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не навів у касаційній скарзі належного обґрунтування як саме такий висновок щодо цієї норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки характерні виключно для цих правовідносин. Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, із системного аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку з недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Отож указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено статтею 353 КАС України, а скасування судових рішень та ухвалення нового. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №440/8773/24 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена. Суддя О.Р. Радишевська