Ухвала КАС ВС № 240/34133/22

ф УХВАЛА 19 травня 2025 року м. Київ справа № 240/34133/22 адміністративне провадження № К/990/19072/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 240/34133/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна клінічна дитяча лікарня» Житомирської обласної ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку, УСТАНОВИВ: Комунальне некомерційне підприємство «Житомирська обласна клінічна дитяча лікарня» Житомирської обласної ради звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 07 грудня 2022 року про недотримання пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України та пункту 13.8 розділу 13 Договору від 14 січня 2021 року № 017/1220, як наслідок, - завдання матеріальної шкоди КНП «Житомирська обласна клінічна дитяча лікарня» та відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 295 124,66 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено. Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладених у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 915/346/18, від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18, від 15 червня 2022 року у справі № 924/674/21, від 22 червня 2022 року у справі № 917/1062/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 927/4058/21, від 16 лютого 2023 року у справах № 903/366/22, № 903/383/22, від 13 квітня 2023 року у справі № 908/653/22, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21, від 18 липня 2023 року у справі № 916/944/22, від 11 жовтня 2023 року у справі № 903/742/22. Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. При цьому, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, окрім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18 та від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19 зазначено, що незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 висловив позицію, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/6790/18, коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару, зокрема в бік збільшення, за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Верховний Суд в постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що надані відповідачем довідки та висновки не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар. Так, Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема у постановах від 29 березня 2019 року у справі № 826/6926/17, від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18 та від 05 липня 2021 року у справі № 826/11063/17, згідно з якою експертний висновок (довідка) торгово-промислової палати про ціну на товар / коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі. За обставинами цієї справи, судом апеляційної інстанції зазначено, що укладаючи Додаткові угоди, сторони не виходили за рамки їх відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, при цьому, загальна сума договору не збільшувалась, а зменшився обсяг закупівлі, а обмеження строків зміни ціни за одиницю товару на дату укладання додаткових угод Законом України «Про публічні закупівлі» не встановлено. Усі додаткові угоди були підписані на підставі отриманих документів, що підтверджували значне та непрогнозоване зростання вартості електричної енергії у відповідні періоди. Ціну щоразу було переглянуто в межах 10%, і це не призвело до збільшення загальної суми Договору. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміни до істотних умов договору, а саме в частині збільшення ціни за одиницю товару, здійснювались виключно в межах передбачених законодавством та не досягаючи граничної вартості даного товару ринку і не перевищуючи встановлену межу 10 %, про що свідчать копії листів та довідок і висновків Торгово-промислових палат. Посилання скаржника на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права, які викладені Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 915/346/18, від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18, від 15 червня 2022 року у справі № 924/674/21, від 22 червня 2022 року у справі № 917/1062/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 927/4058/21, від 16 лютого 2023 року у справах № 903/366/22, № 903/383/22, від 13 квітня 2023 року у справі № 908/653/22, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21, від 18 липня 2023 року у справі № 916/944/22, від 11 жовтня 2023 року у справі № 903/742/22 не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на те, що наведені судові рішення не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Отже, позивачем не обґрунтовано наявність підстави для відкриття касаційного провадження в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та невикладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 240/34133/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна клінічна дитяча лікарня» Житомирської обласної ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя І. В. Желєзний