Постанова Одеський апеляційний суд № 740/3073/23

Номер провадження: 22-ц/813/1363/25 Справа № 740/3073/23 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідачі- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі свого представника Матвійчука Михайла Зеноновича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області у складі судді Панасенка Є.М., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У травні 2023 року позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, який з урахуванням збільшених позовних вимог мотивувало тим, що 19 травня 2008 року ПАТ «АЛЬФА-Банк», правонаступник АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 800003877. Банк виконав всі свої обов`язки за договором, проте ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого і утворилася заборгованість. 12 серпня 2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». 30 листопада 2022 року внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». 31 березня 2010 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» винесено рішення по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково і стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 1298885,55 грн, стягнуто солідарно судові витрати у розмірі 98,58 грн. На забезпечення умов кредитного договору з ОСОБА_1 16 травня 2008 року було укладено Договір поруки, тим самим вона поручилася за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. У зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя. З урахуванням збільшених позовних вимог та з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 625, 626 ЦК України, ч. 6 ст. 3, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 800003877 від 19.05.2008 року в розмірі 931892,18 грн, яка складається з суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 193124,71 грн та суми заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість 738767,47 грн, а також витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 13979,88 грн. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Сенс Банк» просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що виходячи із змісту ст. 38 Закону України «Про третейські суди» та ст. 82 ЦПК України, саме по собі рішення Третейського суду не має преюдиційного значення у справі яка розглядається, а таке значення має саме ухвала суду, якою звернуто таке рішення Третейського суду до примусового виконання (про видачу виконавчого листа). Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку позивач не мав об`єктивної можливості надати суду належним чином завірену копію рішення Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській Фінансовий Союз» від 31.03.2010 року по цивільній справі № 284-3/28/10, оскільки відповідно до п. 110 «Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», який затверджений Президією Всеукраїнської громадської організації «Український правовий союз» Протокол № 1 від 01 вересня 2004 року та зареєстрований Міністерством юстиції України 30 вересня 2004 року, справа зберігається протягом 10 років з дня прийняття рішення Третейського суду. Тобто справа була знищена на момент звернення з позовом до суду, що робить неможливим подачу таких доказів як копія рішення Третейського суду та копія ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2010 року, у цивільній справі № 6-835/10. Що ж стосується відсутності в матеріалах справи відомостей що до виконання рішення Третейського суду, то вони відсутні по причині того, що дане рішення не виконане навіть частково, що не спростовано відповідачами та підтверджується розрахунком заборгованості. Висновок суду першої інстанції щодо неналежного засвідчення позивачем копії ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2010 року є суперечливим, оскільки на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надіслані належним чином завірені копії документів, в тому числі і ухвала суду від 21.06.2010. Відкриваючи провадження по справі, суд визнав належне засвідчення копії ухвали, однак в оскаржуваному рішенні суд вже дійшов протилежних висновків. Також зазначає, що після збільшення позовних вимог предметом позову була сума заборгованості в розмірі 931892,18 грн, на доведення позивачем долучено розрахунок . Те, що розрахунок не містить посилань на реквізити судового рішення, не може бути підставою для висновків про недостовірність , адже в розрахунку заборгованості наведені суми боргу (як база нарахування 3% річних та інфляційних), які повністю відповідають сумам боргу, наведеним в ухвалі Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2010 року, прийнятій у цивільній справі № 6-835/10, а саме 1298885,55 грн (без судових витрат). Що стосується реквізитів рішення суду, на підставі якого нараховано заборгованість по 3% річних та інфляційних, то такі реквізити наведені в позовній заяві, а тому вони повторно не наводились в самому розрахунку, який є додатком до позовної заяви (заяви про збільшення позовних вимог). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримало 01.04.2025 18:56:00 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 212 зв.) Відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою»), яку встановлено судом у передбачений вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України спосіб (а.с. 216). Відповідач ОСОБА_1 особисто розписалася про отримання судової повістки-повідомлення, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 215). Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 № 3-57гс10, від 04.07.2011 № 3-65гс11, від 12.09.2011 № 3-73гс11, від 24.10.2011 № 3-89гс11, від 14.11.2011 № 3-116гс11, від 23.01.2012 № 3-142гс11. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова ВСУ від 18.10.2017 № 910/8318/16). Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19 травня 2008 року ПАТ «Альфа-Банк», у зв`язку зі зміною назви - АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 800003877 (а.с. 9-13). В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 16 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки, за умовами якого відповідачка поручилася відповідати перед Банком за порушення обов`язків, перелічених у статті 2 цього Договору як солідарні боржники, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник (а.с. 13зв.-14). 12 серпня 2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 31 березня 2010 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» винесено рішення по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково і стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 1298885,55 грн, стягнуто солідарно судові витрати у розмірі 98,58 грн. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2010 року у справі № 6-835/10 задоволено заяву Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документу та видано АТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 31 березня 2010 року по справі № 284-3/28/10 (а.с. 16). Позивач вказує, що банк виконав всі свої обов`язки за договором, проте ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість, яка становить 931892,18 грн, яка складається з суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 193124,71 грн та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 738767,47 грн, яку просить стягнути з відповідачів солідарно як солідарних боржників. Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу забезпечення прав та інтересів кредитодавця у визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України спосіб внаслідок прострочення боржниками виконання грошового зобов`язання, яким позивач вважає неналежне виконанням відповідачами як солідарними боржниками за виданим судом виконавчим листом на підставі рішення третейського суду своїх зобов`язань, внаслідок чого, з урахуванням збільшення позовних вимог, станом на 23 лютого 2022 року, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість у розмірі 931862,18 грн, яка складається з суми заборгованості по сплаті 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання - 193124,71 грн, суми заборгованості за інфляційними втратами - 738767,47 грн. Рішення суду про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що відсутні в матеріалах справи докази про наявність кредитної заборгованості, попередніх судових рішень, на які посилається сторона позивача та на підставі яких розраховано заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, а також підтверджених відомостей про виконання/невиконання цих судових рішень. Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Довід апеляційної скарги про необґрунтованість позовних вимог через відсутність рішення Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 31 березня 2010 року по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково та стягнуто солідарно заборгованість із позичальника та поручителя, є помилковим, оскільки позивачем з цього приводу повідомлено, що відповідно до п. 110 «Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», який затверджений Президією Всеукраїнської громадської організації «Український правовий союз» Протокол № 1 від 01 вересня 2004 року та зареєстрований Міністерством юстиції України 30 вересня 2004 року, справа зберігається протягом 10 років з дня прийняття рішення Третейського суду. Тобто справа була знищена на момент звернення з позовом до суду, що унеможливлює подачу таких доказів, натомість є чинною ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2010 року, у цивільній справі № 6-835/10. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів погоджується із доводам заявника про те, що виходячи із стандартів доказування, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Тобто, обставини щодо часткового або повного виконання рішення Третейського суду або його недійсності чи нечинності підлягають доказування саме відповідачами, в процесі спростування доводів позивача. Натомість, відповідачами по справі не заперечувалися вказані обставини. Доказів належного виконання виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення третейського суду, відповідачі не надали. З загальнодоступних відомостей з Державного реєстру виконавчих проваджень (АСВП) вбачається, що в Малиновському ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській обл. перебувало виконавче провадження № 53519052 стосовно боржника ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ "Альфа-Банк", яке 02.03.2017 відкрите та завершене. Як слушним є і довід апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо неналежного завірення наданих ним копій, адже на усунення недоліків позовної заяви позивачем надано належно засвідчені копії , зокрема, ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2010 року у справі 6-835/10, яка хоча і є знеособленою, проте вказане не позбавляло суд за допомогою повного доступу до ЄДРСР пересвідчитися у дійсності такого доказу. За умови встановлення таким чином невиконаного зобов`язання, слід дійти висновку про наявність підстав для застосування до відповідачів правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом (ч. 2 ст. 625 ЦК), у цьому випадку 3 % річних та інфляційних втрат. Колегія суддів вважає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Так, оскільки індекс інфляції є мінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати суду обґрунтований розрахунок відповідної суми, що і було зроблено позивачкою. Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину. 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин. У постанові Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, скасовуючи судові рішення в частині відмови в позові про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 02.04.2017 до 29.06.2020 та направляючи справу в цій частини на новий розгляд, вказав на те, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за ст. 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом України № 540-ІХ (02.04.2020) продовжуються на строк дії такого карантину. Позивачем на виконання вказаних приписів законодавства та в межах наданих йому законом прав щодо визначення на власний розсуд меж захисту свого порушеного/невизнаного права заявлено про стягнення з відповідачів передбачених ст. 625 ЦК України сум за 3 роки, що передували введенню карантинних обмежень. Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, визначених позивачем, колегія суддів погоджує такі розрахунки, перевіряючи які в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх проведеними правильно наступним чином та з урахуванням 3-х років, що передували звернення до суду: розмір Інфляційних нарахувань становить: з 12.03.2017 - 01.02.2022, 1298885.55 * 1.48784663 сукупний індекс інфляції) -1298885.55 = 633656.94 грн; розрахунок 3 % річних (ст. 625 ЦКУ): період прострочення 12.03.2017 - 01.02.2022, сума заборгованості = 1298885.55 грн, кількість днів прострочення = 1787, сума санкції = 1298885.55*3/100/365*295 + 1298885.55*3/100/365*365 + 1298885.55*3/100/365*365 + 1298885.55*3/100/366*366 + 1298885.55*3/100/365*365 + 1298885.55*3/100/365*31 = 190669.28 грн. Вказаний розрахунок проведений апеляційним судом з урахуванням наданих відповідачем доказів. Проте, оскільки суд керується засадами диспозитивності та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), то належною до стягнення сумою інфляційних втрат та 3% річних є 824326,22 грн, а не 931892,18 грн помилково розраховані позивачем. Наявність виконавчого документу, який підлягає виконанню, та який є невиконаним, свідчить про те, що до нього як до будь-якого грошового зобов`язання у разі порушення такого настають передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки, із вказаними наслідками невиконання зобов`язання, вираженого у національній валюті без його валютного еквіваленту а, отже без врахування знецінення національної валюти. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому рішенні суду першої інстанції (з урахуванням доводів апеляційної скарги), питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом сторонам спору в оскаржуваній частині щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин. Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет його законності у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає оскаржувані висновки суду першої інстанції помилковими. В силу ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості у розмірі 824326,22 грн, яка складається суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 190669,28 грн, суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 633656,94 грн. Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, тому, а позовні вимоги є частково обґрунтованими, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати (пропорційно розміру задоволених позовних вимог): сплата судового збору за подання позовної заяви 13978,38 грн, за подання апеляційної скарги 16774,05 грн, позов задоволено на 88,45%, тому до стягнення належить загалом 27202,76, тобто з кожного з відповідачів по 13601,40 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі свого представника Матвійчука Михайла Зеноновича задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 824326,22 грн, яка складається суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 190669,28 грн, суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 633656,94 грн. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір на користь держави по 13601,40 грн з кожного Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 13 травня 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: О.Ю. Карташов В.А. Коновалова