Постанова Київський апеляційний суд № 756/8475/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/4515/2022 Справа № 756/8475/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого : АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду, 15.06.2024 о 00:10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки NISSAN SENTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Л. Лук`яненка, 6 у місті Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; нечітка мова; нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року скасувати та постановити нову, якою визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не керував транспортним засобом, а відеозапис, який долучений до матеріалів справи, не містить відеофіксації зупинки, факту керування ОСОБА_1 , встановлення особи водія, тощо. Звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про керування транспортним засобом ОСОБА_1 о 00 год 10 хв. не відповідають дійсності, оскільки відеозапис з камери портативних відеорегістраторів починається з 00 год 09 хв. з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у цей час на вулиці, а не за кермом автомобіля. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Гребнєв І.І. підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, свідка ОСОБА_2 , працівника патрульної поліції, дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Однак, при розгляді даної справи суддя всупереч вищевказаних вимог закону, не вжив достатніх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не дослідивши належним чином матеріали справи, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та прийняв рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 855925 від 15.06.2024 року, водій ОСОБА_1 15.06.2024 о 00:10 керував транспортним засобом марки NISSAN SENTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Л. Лук`яненка, 6 у місті Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; нечітка мова; нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису та надання пояснень особа, яка притягається до відповідальності, по суті порушень водій ОСОБА_1 відмовився. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.06.2024 року, ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я КМНКЛ «Соціотерапія» о 00 год. 15 хв. в результаті виявлених ознак сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова, нестійка хода. Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій. Так, відеозапис починається з 00 год. 09 хв., з моменту, коли ОСОБА_1 знаходиться біля свого автомобіля разом з дружиною. Працівник поліції зазначає підставу зупинки, керування транспортним засобом в комендантську годину, на що ОСОБА_1 заперечує та надає дозвіл на переміщення в комендантську годину та стверджує, що має право для переміщення у комендантську годину, крім того за кермом перебувала його дружина, а не він. Працівник патрульної поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 вже вдруге наголосив, що не керував транспортним засобом, керувала його дружина, а тому не повинен виконувати вимогу працівника поліції. Патрульний зазначив, що буде складений протокол про адміністративне правопорушення щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та надасть відео з камер відеоспостереження на підтвердження керування автомобілем по місту саме ОСОБА_1 , на що ОСОБА_1 неодноразово заперечує факт керування транспортним засобом та вказує, що не перебував за кермом та не був водієм. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 надала пояснення про те що, в той день саме вона перебувала за кермом, а її чоловік ОСОБА_1 знаходився на правому передньому сидінні автомобіля. Після того, як вона запаркувалась у своєму дворі та вийшла з машини, до них підійшли працівники патрульної поліції та в грубій формі почали з ними розмовляти. Спочатку наголошувала патрульним, що саме вона знаходилась за кермом, але як вбачається з відеозапису, відеофіксація почалась після тривалого спілкування, а тому її пояснення відсутні на відеозапису. Посвідчення водія ОСОБА_1 було надано працівникам поліції тому, що перепустка на можливість пересування містом під час комендантської години була видана на ім`я ОСОБА_1 . В подальшому працівники поліції почали себе грубо та голосно поводити, вона сильно злякалась та не могла в подальшому заперечувати про те, що її чоловік не перебував за кермом та не керував транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог п.2.9.А ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, згідно п. 1.10 ПДР України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами внесеними згідно Постанови Верховного Суду № 18 від 19 грудня 2008 року, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Отже, за ч. 1. ст. 130 КУпАП підлягають доказуванню наступні обставини : керування водієм транспортним засобом; наявність чи відсутність у особи, яка керує транспортним засобом, стану сп`яніння чи відмова такої особи від проходження огляду на стан сп`яніння. Недоведеність такої кваліфікуючої ознаки ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом виключає склад цього адміністративного правопорушення. У відповідності до розділу ІІ інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року - включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час перегляду відеозапису з нагрудних камер працівника поліції, який наявний в матеріалах справи, апеляційним судом встановлено те, що в порушення вищевказаних вимог закону на вказаних відеофайлах не зафіксовано ні моменту зупинки транспортного засобу марки NISSAN SENTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ні моменту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля після його зупинки. Відеозапис починається з моменту, коли ОСОБА_1 разом з дружиною перебували на вулиці біля автомобіля, у дворі будинку, та спілкувалися з працівниками поліції, в руках у яких вже перебували документи ОСОБА_1 , таким чином відеозапис розпочинається після певного періоду часу спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Суд першої інстанції помилково встановив, що матеріали справи містять докази для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 а саме, протокол про адміністративне правопорушення ААД №855925, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.06.2024 року Разом з тим, вищевказані документи в своїй сукупності, не доводять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На місці зупинки транспортного засобу та в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував на те, що за кермом автомобіля перебував не він, а його дружина ОСОБА_2 . Вказані доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріалами справи не спростовуються, а у справі відсутній відеозапис з нагрудних камер поліцейських моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , або ж перебування його за кермом після зупинки транспортного засобу, за допомогою якого суд міг би оцінити об`єктивність показань ОСОБА_1 , а тому враховуючи положення ст. 62 Конституції України, дані доводи суд апеляційної інстанції приймає до уваги. Крім того, на відеозапису працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що він пред`явить відео, на якому зафіксовано, хто керував автомобілем NISSAN SENTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , проте зазначеного відео матеріали справи не містять, як і не відображено на відеозапису, щоб працівник поліції пред`явив ОСОБА_1 означений ним відеозапис щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту зупинки. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять, тоді як з наявного відеозапису вбачається, що автомобіль перебуває у дворі будинку та ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом, вказуючи, що за кермом перебувала його дружина. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У п. 146 по справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена. Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року - скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук