Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/21038/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21038/24 Перша інстанція: суддя Іванов Е.А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не донарахування та невиплати позивачу за період з 1.06.2023р. по 18.07.2023р., збільшену до 100 000грн. (з урахуванням виплачених 30 000грн.) додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання за вимогою №02 від 13.06.2024р. довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України за період служби у ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 1.06.2023р. по 18.07.2023р., збільшену до 100 000грн. (з урахуванням виплачених 30 000грн.) додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - зобов`язати відповідача видати довідку про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України позивачу за період служби у в/ч НОМЕР_1 .. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022р. він проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 за мобілізацією у званні молодший сержант у складі РЗ ПРВТМ (рота забезпечення продовольством речовим та військово-технічним майном, бмз (батальйон матеріального забезпечення) ВЧ НОМЕР_1 та на момент переведення, перебував на посаді командира відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу матеріально-технічних засобів батальйону логістики ВЧ НОМЕР_1 . Переведений з 8.04.2024р. наказом №99 до ВЧ НОМЕР_2 . 13.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №03 виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі перебування в зоні проведення бойових с.Комар, АДРЕСА_1 , з 1.06.2023р. по 18.07.2023р. та із вимогою №02 для отримання довідки про безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України. У зв`язку із ненаданням відповіді на вказані запити, позивач звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви(вимоги) ОСОБА_1 від 13.06.2024р. про надання довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України за період служби у в/ч НОМЕР_1 за формою встановленою Додатком №6 до Постанови КМУ №413. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 розглянути заяву(вимогу) ОСОБА_1 від 13.06.2024р. про надання довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України за період служби у в/ч НОМЕР_1 за формою встановленою Додатком №6 до Постанови КМУ №413 та прийняти по неї рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.05.2025р. витребувано від ВЧ НОМЕР_1 копію бойових розпоряджень, які стосуються ОСОБА_1 за період проходження служби з 1.06.2023р. по 18.07.2023р., копію журналу бойових дій, який стосується ОСОБА_1 за період проходження служби з 1.06.2023р. по 18.07.2023р., та додаткові пояснення та відповідні докази на їх підтвердження з приводу функціональних обов`язків ОСОБА_1 та здійснення ним всебічного забезпечення дій бойових підрозділів бригади, а також щодо встановлення посадової структури та підпорядкування між ОСОБА_1 та командиром батальйону логістики ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 . 13.05.2025р. ВЧ НОМЕР_1 направила до суду заяву про виконання вимог ухвали суду із доданими документами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та додатково наданих доказів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, перебуваючи в районі зосередження ВЧ НОМЕР_1 не приймав ніякої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому він не мав права на отримання додаткової винагороду у розмірі 100 000грн. на місяць, та матеріали справи не містять доказів що це спростовують. Що стосується позовних вимог з приводу видачі довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України позивачу за період служби у ВЧ НОМЕР_1 , то суд вказав, що відповідачем відповідна вимога позивача не була розглянута та вирішена по суті, а тому відповідач вчинив протиправну бездіяльність. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 25.02.2022р. по 8.04.2024р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 за мобілізацією на посаді командира відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , а з 17.11.2023р. на посаді командира відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу матеріального-технічних засобів батальйону логістики ВЧ НОМЕР_1 . Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за №99 від 8.04.2024р. позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення в зв`язку з направленням для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_3 . 13.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із вимогами №01, №02 та №03 у яких просив підтвердити, що дійсно Комарська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області входила до району ведення бойових дій в період з 1.06.2023р. по 31.08.2023р. і що у вказаний період підрозділ де ОСОБА_1 ніс службу РЗ ПРВТм БМЗ ВЧ НОМЕР_1 дійсно входив до вказаного району, здійснити виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі у бойових діях в зоні проведення бойових дій с.Комар Волноваський район Донецька обл. з 1.06.2023р. по 18.07.2023р. (а.с.15), з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.15); надати довідку про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення ті інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф за формою встановленою в додатку №6 Постанови КМУ №413 із зазначенням усіх періодів з 25.02.2022р. по день переведення та виключення зі списків частини 8.04.2024р., надати дані щодо реєстрації рапортів на отримання посвідчення учасника бойових дій у ВЧ НОМЕР_1 , повідомити з яких причин не видано посвідчення учасника бойових дій, які було отримано відповідачем про що свідчить роздруківка трекінгу Укрпошти (а.с.41), але відповіді не отримав. Також 13.06.2024р. позивач звернувся до Міністерства оборони України із вимогою підтвердити, що дійсно Комарська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області входила до району ведення бойових дій в період з 1.06.2023р. по 31.08.2023р. і що у вказаний період підрозділ де ОСОБА_1 ніс службу РЗ ПРВТм БМЗ ВЧ НОМЕР_1 дійсно входив до вказаного району, та зобов`язати військову частину виплатити йому заборгованість по бойовим виплатам для отримання довідки про безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України (а.с.16), та вказану вимогу Міністерство оборону переслало для вирішення до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39). Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. За абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан. Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України; 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень. Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Крім того, судова колегія звертає увагу, що за приписами ст.1 ЗУ «Про оборону України» від 6.12.1991р. №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі. У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру. У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані. Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані. Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 відстоює право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168 у збільшеному до 100 000грн. розмірі за періоди з 1.06.2023р. по 18.07.2023р., як військовослужбовець Збройних Сил України, який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, зокрема, про те, що відповідач не довів факт не прийняття участі апелянтом у бойових діях. Надаючи оцінку спірним обставинам справи, судова колегія виходить з наступного. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах. Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань. З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000грн. на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами. Позивач пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. з тим, що у спірний період, а саме з 1.06.2023р. по 18.07.2023р. він перебував в зоні бойових дій та відповідно брав участь у бойових діях. Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні рапорти командира батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 5.07.2023р. вх.№23020 за період з 1.06.2023р. по 30.06.2023р. та від 5.08.2023р. вх.№26693 за період з 1.07.2023р. по 31.07.2023р., в яких вказано, зокрема, ОСОБА_1 , як такого, що має право на отримання додаткової винагороди за періоди з 1.06.2023р. по 30.06.2023р. та з 1.07.2023р. по 31.07.2023р. у розмірі 30 000грн.. Разом з тим, на підставі вказаних рапортів, командиром ВЧ НОМЕР_1 було прийнято накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації за №1110 від 5.07.2023р. та за №1370 від 5.08.2023р.. Згідно із додатками №1 до вказаних наказів командира ВЧ НОМЕР_1 , позивачу було нараховано по 30 000грн. додаткової винагороди за періоди з 1.06.2023р. по 30.06.2023р. та з 1.07.2023р. по 31.07.2023р.. Вказані обставини підтверджуються довідкою виплачених коштів за 2023р.. На думку позивача, саме військова частина має довести відсутність факту участі позивача у бойових діях для підтвердження підстав не виплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168 у збільшеному до 100 000грн. розмірі. Однак, судова колегія звертає увагу, що згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст.79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Крім того, ч.1, 2 ст.80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому, підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів. Судова колегія вказує, що у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів у спірний ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав. Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції суди витребували у відповідача всі наявні докази на підтвердження обставин щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях. На виконання вимог судом відповідачем було надано всі наявні у нього документи на підтвердження вищевказаних обставин, що могли б підтвердити його безпосередню участь у бойових діях та було б підставою для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000грн. розмірі. Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Посилання позивача на те, що в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Тобто, позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову. У свою чергу, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наполягав на відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000грн. додаткової винагороди за спірний період. З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій ВЧ НОМЕР_1 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко І.О. Турецька