Ухвала КЦС ВС № 2-847/10

УХВАЛА 14 травня 2025 року м. Київ справа № 2/847/10 провадження № 61-6015ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року за заявою акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Кременчуцької філії ВАТ «Кредитромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Кременчуцької філії ВАТ «Кредитромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 07/36/07-Свід 27 липня 2007 року в сумі 2 750 962,16 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 червня 2015 року замінено вибулого стягувача ВАТ «Кредитпромбанк» на правонаступника публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк»), у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 від 07 березня 2012 року, відкритого державним виконавцем Автозаводського ВДВС на підставі виконавчого листа № 2-847/10 від 06 травня 2010 року. 09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта банк» та АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») було укладено договір № 2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Враховуючи викладене просило суд замінити стягувача з ПАТ «Дельта банк» на АТ «Сенс Банк». Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, заяву АТ «Сенс Банк» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на примусове виконання виконавчого листа, виданого 06 травня 2010 року Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області, у справі N? 2-847/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором N? 07/36/07-С від 27 липня 2007 року в сумі 2 750 962,16 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на AT «Сенс Банк». Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повна оплата за договором відступлення була здійснена, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. 09 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року (надійшла до суду 12 травня 2025 року), у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що з наданих АТ «Сенс Банк» документів неможливо встановити, що йому за договором № 2098/К перейшло право вимоги саме в тих розмірах, які він заявляє. Одинична ціна придбання у первісного кредитора права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника. Зазначає, що АТ «Сенс Банк» не надало доказів визначення одиничної ціни придбання ним, як новим кредитором, у первісних кредиторів права грошової вимоги заборгованості ОСОБА_1 , так як і не надало доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитним договором заявника саме до АТ «Сенс Банк», а не іншої фінансової установи. У договорі № 2098/К визначено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Додатку № 5, є невід`ємною частиною договору. Натомість, АТ «Сенс Банк» замість реєстру боржників надано в якості доказів до суду витяг з реєстру боржників до договору № 2098/К, який сформований АТ «Сенс Банк», не містить підпису представників первісного кредитора, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги щодо ймовірної заборгованості ОСОБА_1 перед первісними кредиторами до АТ «Сенс Банк». Крім того, такий документ, як витяг з реєстру боржників, не передбачений договором №2098/К. Таким чином, на думку представника заявника, у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до ОСОБА_1 від первісних кредиторів до АТ «Сенс Банк». Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 07/36/07-Свід 27 липня 2007 року в сумі 2 750 962,16 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 червня 2015 року замінено вибулого стягувача ВАТ «Кредитпромбанк» на правонаступника ПАТ «Дельта банк», у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 від 07 березня 2012 року, відкритого державним виконавцем Автозаводського ВДВС на підставі виконавчого листа № 2-847/10 від 06 травня 2010 року. 09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта банк» та АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк») було укладено договір № 2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. У пункті 2.2 Договору № 2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги сторони узгодили, що за цим договором новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку №5 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією, відшкодування за договором страхування, тощо. Відповідно до копії меморіального ордеру № 2524522 від 09 жовтня 2019 року, яка додана до заяви, підтверджується факт сплати повної суми (44 140 000,00 грн) за придбання лоту, що є предметом договору № 2098/К. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах . Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тож, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17. Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно пункту 4 Договору № 2098/К, ціна договору становить 44 140 000,00 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього Договору, на підставі складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Сплата ціни договору підтверджується меморіальнім ордером № 2924522 від 09 жовтня 2019 року. Відкриті торги (аукціон) та сам договір про відступлення прав вимоги є чинними. Суд апеляційної інстанції вірно відхилив посилання ОСОБА_1 на відсутність у матеріалах справи підтвердження оплати, здійсненої на виконання договору про відступлення права вимоги. Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 55 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року за заявою акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Кременчуцької філії ВАТ «Кредитромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник