Постанова Харківський апеляційний суд № 646/7966/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 14 травня 2025 року м. Харків Справа № 646/7966/20 Провадження № 22-ц/818/2522/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Львової С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, трьох відсотків річних, Інфляційних збитків та відшкодування завданої матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року, постановлену суддею Благою І.С., - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, трьох відсотків річних, інфляційних збитків та відшкодування завданої матеріальної шкоди. 26 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання письмових доказів (вх.№3527 від 27 січня 2025 року). В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що під час додаткового вивчення відзиву на позовну заяву та документів, наданих відповідачем, було встановлено факт надання недостовірної інформації щодо ремонту, проведеного у квартирах. Крім того, 26 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , подала до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та подання письмових доказів (вх.№3529 від 27 січня 2025 року), в якій просить : - визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію Технічного звіту про фактично виконані будівельно-оздоблювальні роботи у квартирі посімейного заселення АДРЕСА_1 ; - визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання до суду заяви про збільшення ціни позову; - збільшити розмір позовних вимог на 168 289,26грн. та розглядати позовні вимоги у наступній редакції: "Cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 237 811,30грн. на підставі ч.3 ст.651, ч.4 ст.653, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, 10 000грн. нараховані три відсотки річних та інфляційні збитки в порядку ст.625 ЦК України, 20 477,96грн. матеріальні збитки та витрати по сплаті судового збору". В обґрунтування заяви посилається на те, що під час розгляду справи суд Харкова призначив судову будівельно-технічну експертизу, яка не була виконана експертом у зв`язку з тим, що відповідач не надав до експертної установи витребувані судом документи. Така поведінка відповідача спричинила перешкоди до проведення судової експертизи і є підставою для застосування судом ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. На стадії підготовчого провадження позивачкою було повторно подано до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, але клопотання позивача було залишено судом без задоволення, а підготовче провадження у справі було закрито. В подальшому позивачкою самостійно було замовлено приватну експертизу у кваліфікованого фахівця, за результатами якої складено Технічний звіт про фактично виконані будівельно-оздоблювальні роботи у квартирі посімейного заселення АДРЕСА_1 . Звіт був готовий наприкінці 2023 року, тобто після закриття підготовчого провадження у даній справі. Необхідність проведення приватної експертизи була зумовлена саме бездіяльністю відповідача, яка полягала в ненаданні до експертної установи документів без яких проведення експертизи було неможливим. Представник відповідача також просив суд не долучати до матеріалів даної справи Технічний звіт про фактично виконані будівельно-оздоблювальні роботи у квартирі посімейного заселення АДРЕСА_1 . Таким чином, відповідач та його представник двічі чинили перешкоди щодо проведення по справі № 646/7966/20 експертизи, яка є необхідною для правильного вирішення даного спору. Отже, на думку представника позивачки, це свідчить про недобросовісну поведінку сторони відповідача та поважність причин пропуску позивачкою строку на подання до суду доказів та заяви про збільшення ціни позову. Крім того, представник позивачки зазначає, що відповідно до Технічного звіту про фактично виконані будівельно-оздоблювальні роботи ринкова вартість виконаних будівельних робіт у квартирі посімейного заселення АДРЕСА_1 становить 42 239,36 грн. Вартість робіт, заявлена підрядником ОСОБА_2 становить 123 155,1 грн., що на 80 915,76 гривень перевищує реальну. Отже, без наявності у матеріалах справи даного звіту неможливо здійснити правильну оцінку обставин справи. Що стосується вартості виконаних робіт у квартирах АДРЕСА_2 , то нею було виконано їх детальний розрахунок у відповідному додатку до заяви. Нею було понесено матеріальні збитки у зв`язку з призначенням по справі № 646/7966/20 судової експертизи, оскільки вона сплатила за проведення судової будівельно-технічної експертизи 8580,50грн. Експертиза по справі № 646/7966/20 проведена не була. Кошти за проведення судової будівельно-технічної експертизи були повернуті ОСОБА_1 з вирахуванням вартості послуг, що склали 477,96грн. Таким чином, розмір матеріальних збитків, завданих їй у зв`язку з призначенням по справі №646/7966/20 судової експертизи складає 477,96грн. і має бути стягнутий з відповідача на її користь. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяв від 26 січня 2025 року (вх.№3527 від 27 січня 2025 року) про поновлення пропущеного процесуального строку на подання письмових доказів та від 26 січня 2025 року (вх.№3529 від 27 січня 2025 року) про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та подання письмових доказів. Заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , від 26 січня 2025 року про долучення доказів та про збільшення розміру позовних вимог - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про визнання поважними причини пропуску та поновити строк на подання письмових доказів та заяви про збільшення розміру позовних вимог; долучити до матеріалів справи копію Технічного звіту про фактично виконані будівельно-оздолювальні роботи у квартирі посімейного заселення АДРЕСА_1 та збільшити розмір позовних вимог на 168 289,26грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справ. Апеляційна скарга, окрім обставини викладених у заявах, мотивована тим, що нею було замовлено приватну експертизу кваліфікованого фахівця за результатами якої було складено Технічний звіт про фактично виконання будівельно-оздоблювальні роботи у квартирі посімейного заселення, який було виготовлено наприкінці 2023 року, тобто після закриття підготовчого провадження у справі, що унеможливило подати його до суду до закриття підготовчого провадження у справі. Необхідність проведення такої експертизи була зумовлена саме бездіяльністю відповідача, яка полягала в ненаданні до експертної установи документів без яких проведення експертизи було неможливим. Вважає, що вказані обставини є поважними причинами для поновлення строку на подання до суду доказів та заяви про збільшення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника Коломійцува А.Ю., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін посилаючись на те, що після закриття провадження у справі представник позивача неодноразово намагався подати нові докази по справі, які частково були у розпорядженні позивача, та які можна було отримати під час підготовчого провадження у справі. Також звертає увагу на те, що позивач вже звертався до суду із аналогічним позовом у 2018 році з тих самих підстав, який було залишено без задоволення, в якому позивач стверджував, що відповідач до виконання робіт не приступив. Проте, у даному позові зазначає, що відповідач все ж такі якусь роботу зробив, вони самостійно закінчили роботу на власний розсуд та заявляють клопотання про проведення експертизи. Вважає, що позивач мав всі можливості завчасно подати докази по справі, тобто до закриття підготовчого провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи ухвалу про залишення заяв про поновлення пропущеного процесуального строку на подання письмових доказів про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та подання письмових доказів без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що вони подані після закриття підготовчого судового засідання, а отже з порушенням встановленого законом процесуального строку. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи із наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 43 ЦПК України подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України 1. доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 86 ЦПК України передбачений порядок подання доказів. Так, відповідно до вимог вказаної статті сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21). Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15. Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України). У відповідності до ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд поряд з іншим: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання. Згідно із ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд поряд з іншим постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Статтею 209 ЦПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. За нормами ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Водночас не вважаються зміною підстав позову: - доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; - зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №405/3360/17. Матеріали справи свідчать, що підготовче провадження у справі було закрито ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2023 року та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. У подальшому ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2023 року позов було повернуто ОСОБА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2023 року було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 11 січня 2024 року справа надійшла на розгляд до Червонозаводського районного суду м. Харкова. Після надходження справи її було призначено до розгляду в судовому засіданні. Оскільки дану справу було передано на розгляд до Червонозаводського районного суду м. Харкова вже після закриття підготовчого судового засідання, тому розгляд даної справи було продовжено зі стадії розгляду справи по суті. Згідно положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Враховуючи той факт, що заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання письмових доказів та про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та подання письмових доказів були подані вже після закриття підготовчого судового засідання, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність залишення їх без розгляду з підстав ч.2 ст.126 ЦПК України - документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані заяви були подані 26 січня 2025 року, тобто майже через півтора року після закриття підготовчого судового засідання, в той час як справа перебуває у провадженні з грудня 2020 року, а звіт виконано у 2023 році. Що стосується самого закриття підготовчого судового засідання, то як вбачається із змісту протоколу судового засідання від 16 серпня 2023 року представник позивача Максимов М.І. та представник відповідача Коломійцев А.Ю. не заперечували проти закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, у тому числі, не повідомляв про неможливість подати докази (які наразі просить долучити до матеріалів справи) та про намір позивачки самостійно звернутися до експерта для отримання експертного висновку (технічного звіту). Позивач та його представник не навели поважних причин неможливості звернення до суду із вказаними заявами до закриття підготовчого судового засідання. Що стосується наданого представником Технічного звіту про фактично виконані будівельно-оздоблювальні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , то він не містить відомостей про період, протягом якого проводилося дослідження, лише інформацію про рік, в якому виконаний звіт (2023). Отже, неможливо встановити, коли саме у розпорядженні сторони позивачки з`явився цей документ до закриття підготовчого провадження чи після. Представником позивачки не обґрунтовано, що заважало позивачці замовити таке дослідження (звіт) до подання позову або на стадії підготовчого провадження з огляду на те, що відповідні дані (об`єкти дослідження) були надані експерту, який підготував цей Технічний звіт, саме позивачкою, тобто весь час перебували у її розпорядженні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання вказаних заяв та залишення їх без розгляду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова