Постанова Волинський апеляційний суд № 158/1275/24

Справа № 158/1275/24 Провадження №33/802/315/25 Головуючий у 1 інстанції:Сіліч Ю. Л. Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 19 квітня 2024 року о 18 год 25 хв, на вул. Європейській у м. Ківерці, керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz E 270» д.н.з. « НОМЕР_1 » в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного приладу «Алкофор 507» чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР). Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну через порушення норм матеріального та процесуального закону, однобічність її розгляду та помилковість оцінки, наявних у справі доказів. Стверджує, що після звільнення з лав ЗСУ України за станом здоров`я та набуття статусу особи з інвалідністю 2 групи, потребує проведення оперативних втручань на опорно-руховому апараті. Тобто, значну частину часу перебуває на лікуваннях та реабілітаціях. Оскільки, 05 березня 2025 року у день розгляду даної справи, перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Лікарня Святого Пантелеймона» (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 666 від 18 березня 2025 року), тому і звернувся до Ківерцівського районного суду із відповідним клопотанням про відкладення її розгляду, яке не було взято до уваги судом. Для повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, мав бажання особисто дати пояснення по суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинення якого йому ставиться у провину. Через процесуальні порушення, які є істотними та перешкодили йому особисто представляти свої права, просить постанову судді першої інстанції від 05 березня 2025 року 2025 року стосовно нього скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження по даній справі закрити. Водночас, із наведенням відповідних мотивів, порушує питання про поновлення пропущеного ним із поважних причин строку апеляційного оскарження постанови судді першої у даній справі. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, вважаю підставним, а наведені у ньому мотиви достатніми для його поновлення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку. Основні мотиви незгоди із постановою судді першої інстанції, останній пов`язує із розглядом даної справи у його відсутності що, як він вважає, стало наслідком порушення його права на захист, позбавлення реалізації можливості безпосередньо надати пояснення по суті адміністративного правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, перед судом. Змістом адміністративних матеріалів стверджується, що ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином своєчасно повідомлений по час та місце розгляду даної справи у Ківерцівському районному суді 05 березня 2025 року о 11 год 45 хв, в судове засідання не з`явився, попередньо, на адресу суду 03 березня 2025 року, подав письмову заяву про перенесення судового засідання через проходженням лікування, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що стверджується відповідною довідкою медичної установи. Однак, суд таку його заяву до уваги не взяв, пов`язуючи таку відмову із систематичністю дій ОСОБА_1 щодо неявки до суду на розгляд даної справи, а також належністю долученої до заяви виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 443 іншій особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . І такі мотиви розгляду справи у відсутності останнього, викладені у постанові судді першої інстанції, цілком стверджуються матеріалами справи. Довідка, а також виписка із медичної картки, на які покликається ОСОБА_2 , долучені до поданої ним апеляційної скарги, проте, у матеріалах справи відсутні, тобто на момент розгляду даної справи, їх у розпорядженні судді не було. Беручи до уваги практику ЄСПЛ, а саме рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції. Тому, оцінюючи таку процесуальну поведінку особи, щодо якої у судовому порядку вирішувалось питання про притягнення її до адміністративної відповідальності який, як правильно зауважив місцевий суд, не позбавлений був можливості скористатись правовою допомогою, неодноразове своєчасне та належне його сповіщення про час та місце розгляду даної справи у суді та неявку фактично на протязі року з дня вчинення адміністративного правопорушення, відсутність належних доказів, у підтвердження обставин, зазначених ним у заяві про відкладення судового розгляду даної справи, вважаю, що її розгляд проведено у його відсутності цілком на законних підставах що, у тому числі, узгоджується із положеннями ст. 268 КУпАП, тому підстав стверджувати про порушення права ОСОБА_1 на захист, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено. Попри усі наведені вище його твердження, останній не з`явився на розгляд даної справи і в апеляційний суд, про що був своєчасно та належним чином повідомленим, відповідно до телефонограми № 674 від 30 квітня 2025 року, складеної секретарем судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справи Аліною ТАРОВСЬКОЮ. Більше того, у кожному конкретному випадку, реалізація учасником будь-якого судового провадження процесуальних прав, якими він наділений, не повинна бути спрямована на зловживання такими правами, а сама лише формальна вказівка про судовий розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дає підстав для скасування законної за своїм змістом постанови судді. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано. Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП. Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Іструкції). У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими. Тоді як сам факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074351 від 19 квітня 2024 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з ознаками такого стану; роздруківкою результату тесту газоаналізатора «Алкофор 507» від 19 квітня 2024 року із результатом 1, 88 ‰, письмовим зобов`язанням першого про передачу керування транспортним засобом гр. ОСОБА_3 , відеозаписом, який значиться як додаток до протоколу та з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття доказом вини ОСОБА_1 . Зазначені файли не викликають сумніву у достовірності відображених на них подій, підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння останнього, на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням, у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, тому є належними та допустимими доказами у даній справі. Довідкою ГУПП у Волинській області стверджується факт відсутності повторності вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та отримання ним посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 03 травня 2019 року, що цілком підставно враховано судом при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Сукупність зазначених належних та допустимих доказів, цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено. Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є правильно установленим поліцейськими та підтверджений судом. Водночас, слід зазначити, що виклик та допит поліцейських у суд першої інстанції, про що клопотав захисник який, водночас не зазначає, якими відомостями такі можуть володіти, які факти можуть підтвердити або спростувати, з урахуванням наявної у даній справі сукупності доказів, у підтвердження вини ОСОБА_1 , не є визначальним у даній справі. Наведене у своїй сукупності, свідчить про законність оскарженої постанови судді та безпідставність доводів поданої захисником апеляційної скарги, з викладених у ній мотивів. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 березня 2025 року. Подану ним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 березня 2025 року стосовно нього - без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: