Ухвала КАС ВС № 580/6656/24

УХВАЛА 14 травня 2025 року м. Київ справа №580/6656/24 адміністративне провадження № К/990/19994/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №580/6656/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області та Державної судової адміністрації України, щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року; - стягнути з відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Державної судової адміністрації України, недоплачену суддівську винагороду за період з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року включно, в сумі 109008,00 грн; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Черкаській області, коштів для проведення виплати судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року до 30 червня 2024 року включно, в сумі 109008,00 грн; - зобов`язати відповідачів Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області України та Державну судову адміністрацію України подати у 15 днів (п`ятнадцятиденний) строк звіт про виконання судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків для виплати судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 30 червня 2024 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. 12 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №580/6656/24. Скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року в частині відмови у встановлені судового контролю та в частині відмови у стягненні суддівської винагороди і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року справу №580/6656/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник вказує на необхідність правозастосовчої практики в частині пріоритетності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перед КЗпП України, зокрема щодо суддівської винагороди. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Суд звертає увагу скаржника, що Верховний Суд вже сформував висновки щодо питання виплати суддівської винагороди у період проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації за умови змін у редакції частини третьої статті 119 КЗпП України, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі №320/10955/23 та у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2025 року в справі №340/655/23 та від 24 квітня 2025 року у справі №420/8886/24. Також скаржник зазначає, що категорія справ про соціальний захист суддів, які мобілізовані і захищають країну від російської агресії становить значний суспільний інтрес. Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №580/6656/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко