Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/34326/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2025 р. Справа № 520/34326/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) від 10.02.2025 року по справі № 520/34326/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 02.02.2024 № 204950012834; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області з 18.05.2022 призначити пенсію за вислугу років, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров`я, виходячи із спеціального стажу роботи 30 років 8 місяців 20 днів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 02.02.2024 № 204950012834 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років з 18.05.2022, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров`я. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що скільки у позивачки відсутній необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років (не менше як 25 років станом на 01.04.2015, не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017, законних підстав для призначення позивачу даного виду пенсії станом на сьогоднішній день немає. Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/11228/23 зобов`язано ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з врахуванням висновків суду щодо зарахування до спеціального стажу описаних періодів роботи позивачці та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/11228/23 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На виконання рішення суду від 13.07.2023 по справі № 520/11228/23 відповідачем здійснено повторний розгляд питання щодо призначення позивачки пенсії за вислугу років та зарахування до спеціального страхового стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи з 23.10.1989 по 31.12.1991 встановлено, що загальний страховий стаж заявниці становить 32 роки 06 місяців 10 днів. Спеціальний стаж заявниці станом на 01.04.2015 складає менше 25 років, станом на 11.10.2017 складає 25 років 10 місяців 27 днів. Вирішено відмовити рішенням від 02.02.2024 № 204950013834 в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю спеціального страхового стажу роботи від 25 до 30 років, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (а.с. 11-13). Не погоджуючись з рішенням відповідача позивачка звернулася до суду з даним позовом. Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправного рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 02.02.2024 № 204950012834 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачці за вислугу років з 18.05.2022, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров`я. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (в подальшому - № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 2 Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (в подальшому- Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону. Згідно із п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Законом України від 02.03.2015 за № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі за текстом - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Ці зміни набрали чинності 01.04.2015. Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі за текстом - Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Разом з тим Законом України від 03.10.2017 за № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі за текстом - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії". Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення". За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII. Окрім того, зі змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (діла Порядок). Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку передбачено, що відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п. 20 Порядку). Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (в подальшому - Перелік № 909). Відповідно до розділу 2 Охорона здоров`я Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік № 909), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах фармацевтів, асистентів фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно аналітичних лабораторіях. Згідно із приміткою 5 Переліку № 909, робота на посаді провізора в закладах і установах, зазначених у цьому Переліку, до переведення на посаду фармацевта відповідно до Зміни № 10 до національного класифікатора ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженої наказом Мінекономіки від 25 жовтня 2021 року № 810, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до примітки 2 до Переліку № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1989 позивачки, ОСОБА_1 : - з 23.10.1989 по 23.01.1994 на посаді санітарки швидкої медичної допомоги у Харківській лікарні швидкої та невідкладної допомоги; - з 24.01.1994 по 31.12.2012 на посаді медична сестра, старша медична сестра Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги»; - з 01.01.2013 по 30.09.2013 - медична сестра Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська обласна клінічна лікарня» - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; - з 01.10.2013 по 09.04.2018 - сестра медична Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська обласна клінічна лікарня» - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; - з 10.04.2018 по 01.06.2018 сестра медична Комунального закладу охорони здоров`я Харківський міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр - центр рідкісних (орфанних) захворювань; - з 01.06.2018 по 27.01.2020 біолог біохімічної лабораторії Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр - центр рідкісних (орфанних) захворювань»; - з 17.04.2018 року по 07.02.2020 - медична сестра Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; - з 10.02.2020 по 10.05.2022 - медична сестра Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська обласна клінічна лікарня» - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Фактично причиною відмови у призначенні позивачці пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону №1788 є те, що відповідач застосовує норму закону, яка на час звернення позивачки визнана неконституційною. Відповідно до оскаржуваного рішення спеціальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 становить 25 років 10 місяців 27 днів, отже сам відповідач визнає наявність у позивачки необхідного спеціального стажу. Однак у зв`язку з застосуванням статті 55 Закону № 1788 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, яка на момент звернення позивачки визнана неконституційною, відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії. У зв`язку з тим, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 18.05.2022, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, а відтак відповідач повинен був застосовувати положення п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Таким чином, у даному випадку на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за вислугу років необхідний спеціальний стаж, визначений пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, станом на 11.10.2017 становив 25 років 10 місяців 27 днів (в межах від 25 до 30 років), як зазначав сам відповідач у рішення про відмову від 02.02.2024 № 204950013834 від (а.с. 11-13). Тобто, даний спеціальний стаж є цілком достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки перевищує необхідний мінімум у 25 років. З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 02.02.2024 № 204950012834 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачці за вислугу років з 18.05.2022, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров`я. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 по справі № 520/34326/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов