Постанова Полтавський апеляційний суд № 646/1580/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 646/1580/19 Номер провадження 22-ц/814/2046/25Головуючий у 1-й інстанції Єжов В.А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2025 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І., за участю секретаря: Дороженка Р.Г., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ільїної Ілони Миколаївни, треті особи: ПАТ(АТ) «Укрсиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», Служба по справам дітей по Основ`янському району Департаменту служб по справам дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб по справам дітей Харківської міської ради, Акціонерне Товариство «Укрсиббанк» Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення, ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Петраков В.А. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням зміни підстав позову, просив суд визнати недійсними електронні торги від 20 лютого 2019 року по реалізації предмету іпотеки - трикімнатної кватири загальною площею 66,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати протокол проведення електронних торгів №388922 від 20.02.2019 та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №791, видане 27.02.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І.М. 05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб по справам дітей Харківської міської ради, Акціонерне Товариство «Укрсиббанк», в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення позивача ОСОБА_2 та членів її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з вказаної квартири до квартири АДРЕСА_2 ; вселити ОСОБА_1 у спірну квартиру. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником спірної кватири, яка була придбана з прилюдних торгів. Відповідачі ОСОБА_2 та члени її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перешкоджають користуватися власністю. Вказує, що одночасно з цим ОСОБА_3 має у власності іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 є співвласником кв. АДРЕСА_3 , тому підстав для надання відповідачам іншого житла немає. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.08.2019 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ільїної Ілони Миколаївни, треті особи: ПАТ(АТ) «Укрсиббанк», Служба по справам дітей по Основ`янському району Департаменту служб по справам дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними - задоволено. Визнано електронні торги від 20.02.2019 по реалізації предмету іпотеки - трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 - недійсними. Скасовано протокол проведення електронних торгів №388922 від 20.02.2019. Визнано недійсним свідоцтво на ім`я ОСОБА_1 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 27.02.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І.М. за реєстровим №791. У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб по справам дітей Харківської міської ради, АТ «Укрсиббанк» про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення - відмовлено. Вказане рішення оскаржила позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити її зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. Вказувала, що судом першої інстанції не встановлено жодного факту невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, що свідчить про дотримання процедури та порядку проведення прилюдних торгів. Зазначає, що скасування судових рішень про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки через рік після проведення прилюдних торгів не є і не може бути підставою для визнання торгів недійсними. На час проведення спірних торгів, а саме 20.02.2019 рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2012 року мало статус рішення, яке набрало законної сили, та підлягало примусовому виконанню. Звертає увагу, що для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання їх недійсними (порушення правил проведення електронних торгів), встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. З врахуванням викладеного вважає, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів під час їх підготовки та проведення. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. За результатами касаційного перегляду, Верховним Судом ухвалено постанову від 19 лютого 2025 року про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та про залишення без змін постанови Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині первісного позову ОСОБА_2 . Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині зустрічного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з наступних підстав. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала позивачу ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2019, та в подальшому була предметом іпотеки для забезпечення виконання кредитних зобов`язань чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Вказана квартира була придбана не за кредитні кошти та належала ОСОБА_7 з 2006 року. З підстав невиконання позичальником ОСОБА_3 своїх кредитних зобов`язань, кредитор звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 66,00 кв.м., яка належать на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11160127000 від 25.05.2007 року у загальному розмірі 318 798,24 грн. В ході примусового виконання судового рішення були проведені електронні торги, предметом яких стала квартира АДРЕСА_4 , про що відповідачем ДП «Сетам» повідомлялося МР ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова, ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 . Вказаний об`єкт нерухомості був проданий за 518210 грн., переможцем торгів стала ОСОБА_1 27.02.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І.М. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер

791. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 28.01.2019, станом на час розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована позивач, її дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 , малолітня онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому матеріали справи не містять даних про те, що державним виконавцем при примусовій реалізації зазначеної квартири на електронних торгах не було дотримано вимоги про надання учасникам торгів, в тому числі і їх переможцю, інформацію про обтяження майна, яке реалізується, в тому числі із зазначенням кількості зареєстрованих та проживаючих в ній осіб. Звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю виселення та вселення, новий власник квартири ОСОБА_1 вказувала, що відповідачі продовжують проживати в належній їй квартирі та не реагують на її вимоги звільнити житло, не дивлячись на те, що мають у своїй власності інші житлові приміщення, чим порушують її право на мирне володіння своїм майном. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки вбачав достатні правові підстави для задоволення первісного позову, що в свою чергу виключає задоволення зустрічного позову, який вмотивований наявністю у ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, придбану нею як переможцем електронних торгів. Враховуючи, що на даний час спір за первісним позов ОСОБА_7 вже вирішено і в задоволенні її вимог про визнання недійсними електронних торгів по реалізації предмету іпотеки - трикімнатної кватири загальною площею 66,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , про скасування протоколу проведення електронних торгів №388922 від 20.02.2019 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №791, видане 27.02.2019 року відмовлено, відтак перестали існувати ті правові підстави, якими суд першої інстанції обґрунтовував свою відмову в задоволенні зустрічних вимог. За вказаних обставин, судове рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про його задоволення з огляду на наступне. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Предметом апеляційного перегляду є позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів та вселення позивачки як нового власника нерухомого майна. Згідно із частиною 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. За змістом ч.3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Поняття «майно» у першій частині ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження №14-64цс20). Беручи до уваги принцип збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, а саме попередніх власників квартири, які продовжують проживати в ній та не реагують на повідомлення нового власника про необхідність її звільнення з житла, колегія суддів приходить до наступних висновків. Беручи до уваги приписи ст. 109 ЖК України колегія суддів звертає увагу на те, що суттєвою умовою, яка визначає необхідність надання чи не надання відповідачам як особам, яких виселяють, є інформація щодо наявності у останніх іншого житла. У разі наявності іншого житла законодавство не передбачає надання таким особам іншого нового жилого приміщення в розумінні ч.3 вказаної статі. Так, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на березень 2019 року відповідач ОСОБА_3 є власником житла двокімнатної квартири АДРЕСА_5 та відповідач ОСОБА_2 є співвласником іншого житла 1/6 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_6 . Отже, спірна квартира не є майном, яке підпадало під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Спірне майно за волевиявленням позивачки згідно договору іпотеки від 25 травня 2007 року було передано в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк». Таким чином, сама позивачка своєю волею обмежила свої правомочності власника цього майна шляхом передачі його в іпотеку банку та мала передбачити негативні наслідки у разі застосування кредитодавцем свого права на звернення стягнення на іпотечне майно. У даному випадку спірне майно вибуло з володіння власника не безпосередньо на підставі рішення суду, а внаслідок проведення відкритих торгів з реалізації цього майна, у порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до протоколу №388922, 20.02.2019 року були проведені електронні торги, предметом яких є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , про що відповідачем ДП «Сетам» повідомлялося МР ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова, ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 . Також, про проведення електронних торгів було надано оголошення у друкованому засобі масової інформації - «Премьер», та вони відбулися на підставі Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5. Вказаний об`єкт нерухомості проданий за 518210 грн., переможцем торгів є ОСОБА_1 , і в подальшому 27.02.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І.М. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер

791. За таких обставин, втручання у право відповідачів, які без достатньої правової підстави продовжували користуватись спірною квартирою, не може вважатись непропорційним по відношенню до необхідності захисту прав власника квартири. З довідки від 28.01.2019 року про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що онука власника квартири малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у вказані квартирі 26.07.2018, тобто після відповідного судового рішення, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, тому власник квартири ОСОБА_2 , реєструючи малолітніх осіб, повинна була розуміти значення своїх дій та передбачати наслідки цієї реєстрації. Так, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Отже, згода органу опіки та піклування при виконанні судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення в конкретно визначений спосіб, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, а саме реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки. Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 335/4107/15, від 06 грудня 2023 року в справі № 466/2588/19. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення, з ухваленням в цій частині нового рішення про їх задоволення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кожного на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті судовий збір по 864,50 грн. за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 768,40 грн., апеляційної скарги у розмірі 1151,60 грн. та касаційної скарги у розмірі 1538 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, вселення задовольнити. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з вказаної квартири та вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_4 . Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кожного на користь ОСОБА_1 плачений судовий збір по 864,50 грн. за подання зустрічної позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року. Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин Л.І. Пилипчук