Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1829/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3837/25 Справа № 177/1829/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.А., Корчистої О.І. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони справи: позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Горовенко Сергій Володимирович на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року, ухвалене суддею Нестеренком О.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 10 грудня 2024 року, ВСТАНОВИВ 09.10.2024 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовною заявою. Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним Договором №1115919972 від 31.08.2022 у розмірі 160914,44 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування позивних вимоги посилається на те, що 31.08.2022 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №1115919972. Відповідно до умов кредитного договору №1115919972 від 31.08.2022 ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит в розмірі 126315 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою річних процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів за користування кредитом в розмірі 2,49 % від суми кредиту. Відповідач не виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 160914,44 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 114439,24 грн., заборгованість по річним процентам 4,22 грн., заборгованість по щомісячним процентам 46470,98 грн. 02.09.2022 року право вимоги за Кредитним договором №1115919972 відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору відступлення права вимоги №01/09/2021. Внаслідок цього АТ «Таскомбанк» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. На підставі викладеного позивач АТ «Таскомбанк» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 160914,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №1115919972 від 31.08.2022 у розмірі 160914 (сто шістдесят тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 44 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 114439,24 грн., заборгованість по річним процентам 4,22 грн., заборгованість по щомісячним процентам 46470,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням через свого представника ОСОБА_2 оскаржив рішення в апеляційному порядку. В апеляційний скарзі представник відповідача Горовенко С.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове, яким у повному обсязі відмовити Акціонерному товариству «Таскомбанк» в задоволенні позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції допустив грубі порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , як відповідача у цій справі, також і в частині призначення головуючим суддею даної цивільної справи до її судового розгляду без повідомлення (виклику) сторін, внаслідок чого було відверто порушено цілий ряд конституційних прав останнього, як сторони процесу, і в першу чергу передбачених ч.2 ст.129 Конституції України, які визначають Основні засади судочинства, і в першу чергу такі як: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом. Звертає увагу на те, що сам факт незначного проміжку часу, що минув між датами ухвалення судом свого першого рішення - 17 жовтня 2024 року, про відкриття провадження у цій справі, в якому і було зафіксовано її розгляд на умовах спрощеного порядку та без виклику сторін, і датою прийняття судом уже остаточного рішення у цій справі 10 грудня 2024 року, а саме про повне задоволення позовних вимог АТ «ТКБ», який становив лише п`ятдесят чотири доби, на протязі якого суд першої інстанції спромігся лише один раз повісткою викликати відповідача до суду, свідчить не про що інше, як про свідоме та грубе порушення судом першої інстанції цілого ряду перелічених вище вимог діючого процесуального законодавства, кожне з яких саме по собі уже є достатньою підставою для обов`язкового повного скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваного на сьогодні рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу, у справі №177/1829/24. Представник відповідача зазначає, що для підтвердження позивачем у цій справі обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, останньому в першу чергу необхідно довести суду належними доказами наявність у ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», саме який і уклав з відповідачем ОСОБА_1 протягом 2022 року два кредитні договори, а саме первісний Кредитний договір №4175864342 від 03.02.2022 року, і аналогічний йому останній Кредитний договір №1115919972 від 31.08.2022 року, права на таке кредитування, шляхом пред`явлення в суді оригіналів відповідних ліцензій. Проте, матеріали цивільної справи №177/1829/24 не містять в собі жодної з таких обов`язкових для пред`явлення в суді ліцензій на кредитування, чи їх копій, як у відношенні ТОВ «ФК «ЦФР», саме яка двічі і кредитувала відповідача в 2022 році, так і безпосередньо щодо іншої юридичної особи позивача у цій справі - АТ «Таскомбанк», якому в подальшому і було відступлено право вимоги по вказаним вище кредитним договорам, уже як безпосередньо банківської установи. При цьому, суд першої інстанції, що розглянув дану цивільну справу у відсутність її сторін, без проведення судових засідань та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, в свою чергу не звернув на ці важливі обставини справи жодної уваги, не перевірив та самостійно не витребував з Національного Банку України, саме на який і покладено відповідні контрольні функції як за банківськими, так і не банківськими фінансовими установами, необхідну та важливу для нього інформацію про наявність або відсутність як у ТОВ «ФК «ЦФР, так і у АТ «ТКБ», обов`язкову для здійснення ними споживчого кредитування ліцензійну документацію. Крім того, результати самостійно проведеної стороною відповідна перевірки з цього питання обох перелічених вище юридичних осіб у відкритому доступі до Реєстру фінансових установ, як за їх офіційними назвами, так і по коду ЄДРПОУ, станом на дату пред`явлення суду цієї апеляційної скарги, жодних належних підтверджень отримання ними відповідних ліцензій не знайшло, що є підтвердженням здійснення ними такої фінансової діяльності на порушення вимог діючого законодавства (докази додаються). Вищенаведені сумніви щодо можливої саме без ліцензії не знайшло, що є підтвердженням здійснення ними такої фінансової діяльності на порушення вимог діючого законодавства (докази додаються). Вищенаведені сумніви щодо можливої саме без ліцензійної діяльності вказаних вище фінансових установ, як юридичних осіб, підтверджуються також і з огляду на наявність паралельно зареєстрованих в ЄДРПОУ під однаковим кодом №35725063, крім ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (за даними з сайту «Опендатабот») також і такої юридичної особи як ТОВ «Центр комерційних рішень», скорочена язва якої ТОВ «ЦКР. Оскільки в даному випадку Договір факторингу його сторони уклали, шляхом підписання - 01.09.2021 року, а згідно п.9.1 останнього, він вважається укладеним і набирає чинності саме з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, то відповідно до приписів ч.1 ст.254 ЦК України, згідно якої строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, відповідно останнім днем строку його дії є саме 01.09.2022 року. Тоді як стороною відповідача було виявлено, а в подальшому також належно підтверджено і оскаржуваним на сьогодні рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2024 року, у справі №177/1829/24, зазначений вище Реєстр переходу прав вимоги, як додаток і невід`ємна частина Договору факторингу від 01.09.2021 року, його Сторони, з приводу відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1115919972 від 31.08.2022 року, підписали лише 02 вересня 2022 року, тобто уже після закінчення строку його дії, як базового Договору. Вказує, що факт підписання між позивачем у даній справі - АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», представником якого саме і було оформлено видачу ОСОБА_1 кредитних коштів на підставі укладеного ними Кредитного договору №1115919972 від 31.08.2022 року, цього Реєстру прав вимоги, уже поза межами строку дії основного Договору факторингу №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, невід`ємною частиною якого останній і являється, для них, як його підписантів, не породжує як жодних правових зобов`язань один перед одним, так і будь-яких правових наслідків за їх невиконання, що в свою чергу означає відсутність реального переходу права вимоги по вказаному вище кредитному договору від Первісного до Нового кредитора, а, відповідно з цим, і відсутність у представників Акціонерного товариства «Таскомбанк» жодних правових підстав, тобто законного права, що ґрунтується на укладеному сторонами дійсному договорі, як для нарахування відповідачу у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-якої фінансової заборгованості за вказаним вище кредитним договором, так і на її стягнення з останнього, в тому числі й в примусовому порядку через суд. Відповідач ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване на сьогодні рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року, у справі №177/1829/24, є щонайменше належно необґрунтованим, а в цілому - вочевидь незаконним і таким, що підлягає обов`язковому скасуванню судом апеляційної інстанції повністю, з одночасним ухваленням у цій справі нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк», оскільки останній так і не набув права вимоги за вказаними вище кредитними зобов`язаннями, а наведені в його позовній заяві правові підстави для стягнення так званої заборгованості по кредитному договору №1115919972 від 31.08.2022 року, не відповідають фактичним правовідносинам сторін цього спору. У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, Акціонерне товариство «Таскомбанк», посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить відмовити в задоволенні скарги та оскаржуване судове рішення залишити без змін. У додаткових поясненнях у справі, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 06 травня 2025 року о 09.22 годин, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Горовенко С.В., заперечує щодо відзиву позивача на апеляційну скаргу та просить відмовити АТ «ТАСКОМБАНК» у задоволенні позову в повному обсязі. Заслухавши суддю - доповідача, думку представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Горовенка С,В., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та додаткових пояснень з викладених у них підстав, просив оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що 31.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №1115919972. Відповідно до умов кредитного договору №1115919972 від 31.08.2022 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит в розмірі 126 315,00 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою річних процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів за користування кредитом в розмірі 2,49 % від суми кредиту, що передбачено пунктом 1.2 договору. Згідно пункту 1.3 Кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту. Пункт 1.3 передбачає порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів). Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується платіжною інструкцією №І269267357 від 31.08.2022 в сумі 120300,00 грн. Факт руху коштів по Кредитному договору 1115919972 від 31.08.2022 підтверджується Випискою по особовому рахунку за період з 31.08.2022 по 26.07.2024. Згідно пункту 2.7 Кредитного договору, позичальник згоден з тим, що кредитодавець має право відступити право вимоги за цим Договором новому кредитору або залучити колекторську компанію, до врегулювання простроченої заборгованості позичальника, та зобов`язаний протягом 10 робочих днів повідомити про це позичальника у спосіб, визначений ч.1 ст.25 ЗУ «Про споживче кредитування». 02.09.2021 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передав (відступив) АТ «Таскомбанк» право вимоги відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1115919972 від 31.08.2022 року. Згідно пункту 3.4 Договору про відступлення права вимоги №01/09/21, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора. Згідно Реєстру прав вимоги до Договору відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 за 02.09.2022, АТ «Таскомбанк» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1115919972 від 31.08.2022. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу 06.05.2024 було надіслано повідомлення вимогу щодо дострокової сплати заборгованості за кредитним договором. Відповідач не виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого, згідно наданого Розрахунку заборгованості станом на 26.07.2024 у нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 160 914,44 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 114 439,24 грн., заборгованість по річним процентам 4,22 грн., заборгованість по щомісячним процентам 46 470,98 грн. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог Банку, виходив з встановлених судом обставин справи, факту укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1115919972 від 31.08.2022, отримання Позичальником кредитних коштів та факту неповернення кредитних коштів, сплати відсотків у розмірі та в строки встановлені договором, тобто з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України, у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Відповідачем укладення кредитного договору з первісним позикодавцем ТОВ «ФК «ЦФР» та узгодження усіх істотних умов договору не оскаржується і у цій частині не перевіряється. Відповідач вважає, що договір факторингу №200921 від 20 вересня 2021, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» не є доказом підтвердження прав вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором №1115919972, оскільки кредитний Договір укладено пізніше 31 серпня 2022 року, ніж сам Договір факторингу від 20 вересня 2021 року. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами наявними в матеріалах справи. Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Стаття 1082 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. На підтвердження заявлених позовних вимог в частині відступлення права вимоги позивачем надана копія Договору факторингу №200921 від 20 вересня 2021 року, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.10-14). Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Окрім того, до позовної заяви додано витяг з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/2021 від 01 вересня 2021 за 02.09.2022 щодо боржника ОСОБА_3 (а.с.15), а також Платіжна інструкція банку від 02.02.2022 про перерахування АТ «ТАСКОМБАНК» - ТОВ «ФК «ЦФР» 421 391,60 грн. згідно Договору про відступлення прав вимоги №01/09/21 (а.с.16), виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 3108.2022 по 26.07.2024 (а.с.18-46). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявлених позовних вимог в повному обсязі та наявності підстав для повного задоволення позову. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргувідповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Горовенко Сергій Володимирович залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 12 травня 2025 року. Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова О.І. Корчиста