Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4870/25

Справа № 161/4870/25 Провадження №33/802/311/25 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Мазурика П.А., іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , захисників іншого учасника ДТП ОСОБА_3 , Гринчука І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Мазурика П.А. на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Визначено стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 08.03.2025 року о 13 год. 58 хв. в м. Луцьк, проспект Соборності, 18, керуючи автомобілем марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz B250E», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про скасування постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Вважають оскаржене рішення необґрунтованим, винесеним без всебічного і повного дослідження всіх обставин справи. Посилаються на те, що дії іншого учасника ДТП ОСОБА_2 лежать в прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП. Показання свідка щодо обставин ДТП, на думку апелянтів, є необ`єктивними, оскільки на місці події його особу не було встановлено, та жоден учасник ДТП та самі поліцейські не виявили на місці події свідків. ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року, оскільки копію згаданої постанови отримав лише 13 квітня 2025 року і не був ознайомлений з її мотивами. Перевіривши матеріали справи та заслухавши доводи учасників судового розгляду, думку ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, міркування іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та її захисників, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Враховуючи, що наведені ОСОБА_1 доводи щодо поновлення йому строку на апеляційне оскарження є обгрунтованими, тому виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, строк на оскарження рішення місцевого суду слід поновити та прийняти до розгляду апеляційну скаргу. Згідно зі ст. 245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вимогами ст. 252 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями ст. 280 КпАП України регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Судом першої інстанції, враховуючи зазначені вище вимоги, вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Висновок судді про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку, переконливих доводів на спростування цих висновків апелянти у своїх апеляційних скаргах не наводять. Винність ОСОБА_1 у вчиненні згаданого вище правопорушення та правильність кваліфікації його дій підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 265913 від 08.03.2025 року, схемою місця ДТП від 08.03.2025 року, фототаблицями з місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , від 08.03.2025 року, яким суд дав обґрунтовану оцінку. Доводи апелянта про те, що у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди винний інший водій ОСОБА_2 , щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та розглядалась відповідна справа стосовно неї, не мають преюдиціального значення для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та, зокрема, не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що останній порушив вимоги п.п.13.1 ПДР, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Покликання апелянтів, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги показання свідка ОСОБА_6 , особу якого не було встановлено під час документування правопорушення, є слушними, однак враховуючи обсяг належних та допустимих доказів у матеріалах справи, які узгоджуються між собою, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, доводиться й за умови не прийняття до уваги таких показань. З урахуванням наявних у справі доказів апеляційні доводи ОСОБА_1 , захисника Мазурика П.А. не вказують на жодні обґрунтовані сумніви в правильності висновків місцевого суду та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками судді. Загалом доводи апеляційних скарг аналогічні тим, що були висловленні ОСОБА_1 та його захисником в суді першої інстанції та фактично були перевірені суддею. Водночас необхідно звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду справ мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»). Таким чином, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і у суді апеляційної інстанції таких не було надано, підсумовуючи викладене, доходжу висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог ст. 245, 280 КпАП України, перевірив докази під час судового розгляду на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КпАП України, і прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Зважаючи на наведене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду - без змін. Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 247, 294 КпАП України, П О С Т А Н О В И В Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року. Апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Мазурика Павла Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В. В. Гапончук