Постанова Волинський апеляційний суд № 161/7265/22

Справа № 161/7265/22 Провадження №33/802/527/22 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М. Категорія:ст.124 КУпАП Доповідач: Борсук П. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2022 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Міліщука Сергія Леонідовича, іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , його представника Фідрі Олександра Олександровича розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2022 року, ВСТАНОВИВ Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496 грн. 20 коп. судового збору. За постановою судді Рудик Я.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 06 червня 2022 року о 17 год. 24 хв. у м. Луцьку на пр. Відродження, 39, керуючи автомобілем Opel Astra, НОМЕР_1 , повертала ліворуч при зеленому сигналі світлофора та не дала дорогу автомобілю Ford Mondeo, НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в зустрічному напрямку прямо. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.16.6 ПДР, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, встановленні судом обставини дорожньо-транспортної пригоди не відповідають дійсним обставинам справи, також під час розгляду справи не дотримано принципів справедливого та неупередженого судочинства. Зазначає, що судом неповно та не об`єктивно з`ясовано обставини справи, не належним чином досліджено та оцінено докази, у зв`язку з чим судом сформовано помилковий висновок про наявність в її діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вказує, що пояснення, які містяться в матеріалах справи та на які послався суд першої інстанції як на докази її винуватості, нею не були написані особисто, а писались її чоловіком під диктовку. Незважаючи на це, дане пояснення було невірно трактоване судом першої інстанції, оскільки з нього не вбачається, що поворот ліворуч був здійснений саме на зелений сигнал світлофора. Також вказує про неточності та суперечності в поясненнях самого ОСОБА_2 , іншого учасника ДТП, й свідка ОСОБА_3 . Апелянт вважає, що в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП є саме невиконання останнім правил ПДР, зокрема проїзд на великій швидкості на червоний сигнал світлофора. Зазначає, що місцевим судом не взято до уваги надане нею в судовому засіданні пояснення щодо обставин ДТП. Зокрема того, що вона здійснювала маневр повороту згідно встановлених правил дорожнього руху, адже почала свій маневр на зелений сигнал світлофора. Пропустивши транспортні засоби, які рухались в попутному напрямку, продовжила поворот ліворуч коли на світлофорі увімкнувся жовтий сигнал та перші два автомобіля, які рухались на зустрічній смузі, зупинились, не маючи на меті продовжувати проїзд перехрестям. Таку зупинку, знаючи, що увімкнеться червоний сигнал світлофору розцінила як надання їй переваги для закінчення маневру на перехресті повороту ліворуч на вул. Ветеранів. Оскільки транспортні засоби, на перших двох смугах руху, ближче до осьової лінії дороги стояли, бо горів червоний сигнал світлофору, то з урахуванням вказаного, водій автомобіля Ford Mondeo здійснив виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, що і стало причиною даної ДТП. Окрім вказаного апелянт зазначає і про неврахування місцевим судом недоліків при складанні схеми ДТП, так на ній невірно зображено напрямок руху транспортних засобів, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини, грубо порушено масштаби зображення. Також ОСОБА_1 вказує на упередженість суду при розгляді та дослідженні обставин справи, адже суд послався на те, що вона є практикуючим адвокатом, а тому цей досвід професійного адвоката виключає можливість дачі нею показів проти себе чи то близьких. При цьому, судом невірно сформовано висновок про відсутність в неї стану «шоку», оскільки суддя не є експертом в галузі психології чи психотерапії, щоб робити дані висновки. Враховуючи вищевказане, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Міліщука С.Л., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати оскаржувану постанову, іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та його представника Фідрі О.О., які заперечили подану апеляційну скаргу, просили оскаржувану постанову залишити в силі, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Положеннями ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя суду першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_1 та наявність механічних ушкоджень, що по суті в апеляційній скарзі не оспорюється. Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пунктом 1.5 ПДР України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №200966 від 06 червня 2022 року, ОСОБА_1 інкриміновано порушення вимог п. 16.6 ПДР. За вимогами п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Як і в місцевому суді, так і в апеляційному основними доводами апелянта щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є твердження, що в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП лежать дії саме водія транспортного засобу Ford Mondeo, НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Однак, незважаючи на таку позицію апелянта, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції, виходячи з аналізу та оцінки наявних в матеріалах справі доказів, вірно зроблений висновок, що дії ОСОБА_1 , які виражені у порушенні нею п. 16.6 ПДР України, перебуваються у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП. Так, доказами про те, що винуватцем цієї автопригоди виступає водій автомобіля Opel Astra, НОМЕР_1 ОСОБА_1 є протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №200966 від 06 червня 2022 року; схема місця ДТП; письмові поясненнями ОСОБА_1 , які надані поліцейським, та на яких вона самостійно вказала, що здійснювала поворот ліворуч, в той час як на перехресті було зелене світло; письмові поясненнями ОСОБА_2 , які надані поліцейським; фототаблиці з місця ДТП; показання допитаного у судовому засіданні місцевого суду свідка ОСОБА_3 , який показав, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , здійснював поворот ліворуч на зелений сигнал світлофору та не дав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_2 . В поясненнях ОСОБА_1 від 06 червня 2022 вказує, що рухалась на вул. Відродження у м. Луцьку та зупинилась на перехресті вул. Відродження й вул. Ветеранів, маючи намір здійснити поворот ліворуч. На перехресті був зелений сигнал світлофора. Оскільки автомобілі, які рухались в зустрічному напрямку давали їй дорогу, тобто стояли і не рухались, вирішила здійснити маневр повороту та почала рух. Так з даних пояснень вбачається, що ОСОБА_1 почала маневр повороту на зелений сигнал світлофору, сприйнявши зупинку транспортних засобів, які рухались в зустрічному напрямку, як таку, що дозволяла їй закінчити розпочатий маневр. Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції також надав пояснення, згідно яких транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 здійснювала поворот ліворуч на зелений сигнал світлофору та не надала дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 . Посилання ОСОБА_1 щодо закінчення маневру повороту на червоний сигнал світлофора, а отже руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 на заборонений сигнал світлофора є неспроможними, оскільки суперечать як вищевказаним доказам так і іншим, зокрема, поясненням іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , згідно яких транспортний засіб під керуванням останнього рухався на зелений сигнал світлофору у правій смузі на вул. Відродження у напрямку готелю Лучеськ. Первинні пояснення ОСОБА_1 , у яких вона конкретно вказала на здійснення нею маневру повороту ліворуч на зелений сигнал світлофору, апеляційний суд вважає правдивими, оскільки дані пояснення у неї були відібрані безпосередньо після ДТП. Відповідно до відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, вказані покази ОСОБА_1 давала добровільно, без жодного примусу, висловлювалася чітко, що не заперечується і апелянтом. Твердження ОСОБА_1 щодо не вірного викладу наданих нею пояснень 06 червня 2022 року, адже вони були записані зі слів чоловіка, перебування її у в стані «шоку», що вплинуло на її сприйняття обставин ДТП та підписання адміністративних матеріалів, які складались працівниками поліції на місці ДТП, апеляційний суд вважає неспроможними та наданими з метою виправдання своїх протиправних дій й уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої щодо відсутності у ОСОБА_1 «гострого психологічного шоку», адже доказів щодо звернення останньою за медичною чи психологічною допомогою, у зв`язку із «гострим психологічним шоком», не надано, а відповідно до відеозапису з нагрудних камер, можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 не перебувала у шоковому стані. Також на переконання суду, фактично оцінка відповідності дій кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди до обставин, які склались на місці ДТП, не потребує спеціальних знань, а може бути надана судом з урахуванням оцінки досліджених доказів у їх сукупності. Відсутність стану «шоку» у ОСОБА_1 також стверджується згодою останньої не лише з поясненнями наданими працівникам поліцію щодо обставин ДТП, а й підписанням інших документів, які складались на місці події. Зокрема, останньою підписано протокол про адміністративне правопорушення, та особисто власноруч здійснено запис про згоду з обставинами, які викладені у даному протоколі, тобто порушені нею саме п. 16.6 ПДР. Окрім цього, ОСОБА_1 також погодилась зі схемою дорожньо-транспортної пригоди, підписавши її без будь-яких заперечень і зауважень, та в якій відображено напрямок руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місце зіткнення, положення транспортних засобів після зіткнення, пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Отже, оцінюючи дані докази в сукупності суддя приходить до висновку, що вони є послідовними, доповнюють один одного з достатнім взаємним зв`язком між собою, та свідчить про те, що подія дорожньо-транспортної пригоди відбулась саме у такий спосіб, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому твердження ОСОБА_1 щодо невідповідності викладених у ньому обставин дійсності є необґрунтованими. Надані стороною захисту докази у виді долученої циклограми роботи світлофорних об`єктів на перехресті вулиць Відродження Ветеранів у м. Луцьку, а також посилання сторони захисту на кут коліс автомобілів, можливість ОСОБА_2 уникнути ДТП, положення дитячого крісла у автомобілів ОСОБА_1 , обставини складання та обговорення схеми місця ДТП поліцейським та інші подібні доводи, не спростовують факту ДТП, та факту порушення ОСОБА_1 п. 16.6 ПДР України, яка виконала маневр повороту ліворуч не пропустивши зустрічний транспортний засіб. Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався із перебільшенням швидкості руху не підтверджені жодним доказом наявним у матеріалах справи та такі докази не надані і стороною захисту. Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Встановлення факту наявності чи відсутності в діях водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, про що наголошує апелянт в апеляційній скарзі, можливо виключно у разі складання компетентними органами протоколу щодо нього з подальшим його направленням на розгляд до суду, а тому, доводи апелянта в цій частині, не є слушними. Крім того, такий висновок не впливає на наявність або відсутність в діях іншого учасника ДТП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Щодо заявленного захисноком клопотання про необхідність повторно заслухати пояснення свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також дослідження наявного у справі відеозапису з бодікамер працівників поліції апеляційний суд зазначає наступне. На повторному допиті ОСОБА_5 сторона захисту не наполягає. Щодо дослідження відеозапису з бодікамер працівників поліції, то відповідно до матеріалів справи даний доказ досліджувався судом першої інстанції якому судом надано належну правову оцінку. Свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також були допитані в суді першої інстанції, що не заперечується захисником, вказані свідки надали пояснення, які відображенні у постанові суду. Захисником не наведо обгрунтованих підстав для необхідності повторно заслухати вказаних осіб, також не доведено що відомості, які вони можуть повідомити суду будуть мати істотне значення для встановлення дійсних обставин та істини у даній справі. У зв?язку з вказаним вищезазначене клопотання до задоволення не підлягає. На переконання апеляційного суду суомд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об`єктивно з`ясувано обставини справи, дано належну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалено постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 наданні нею в апеляційному суді про безпідставне визнання її винною у вчиненні ДТП та про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставними, оскільки суперечать доказам, на які суд першої інстанції обґрунтовано послався в постанові та зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції. Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної постанови судді щодо ОСОБА_1 , з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено. Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук