Постанова 4821 № 692/1164/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 692/1164/24 Провадження № 22-ц/821/377/25 категорія: 310040000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого- Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря - Глущенко І. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пух Світлани Леонідівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав, у складі головуючого судді Чепурного О. П., повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 17.04.2013, який розірвано рішенням суду від 06.11.2023. Рішенням Драбівського районного суду від 10.10.2023 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку, але не менше як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяці, починаючи з 04.09.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що відповідач аліменти не сплачувала, в зв`язку з чим вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 13.08.2024 її було визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт. Станом на 30.09.2024 заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 42208,89 грн. Вказує, що син позивача ОСОБА_3 призваний на військову службу, в зв`язку з чим онук позивача ОСОБА_4 , проживає з позивачем, вона доглядає онука. Проте в зв`язку з тим, що вона є особою з інвалідністю, тому за станом здоров`я не може забезпечити належний догляд за ОСОБА_4 . Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Відповідач не працює, часто вживає алкогольні напої, що призводить до сварок та домашнього насильства між нею та її співмешканцем. Натомість для виховання та розвитку дитину в будинку позивача створені всі належні умови. Відповідно до заяви відповідача від 23.09.2023 вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 . Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, щоміж матір`ю та дитиною існує постійне спілкування, дитина позитивно налаштована до відносин з матір`ю, бажає з нею спілкуватися. При вирішення питання щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав в даній ситуації суд виходив з того, що дитина не проживає спільно з матір`ю, а отже повноцінний догляду за дитиною з її боку (прання одягу, готування їжі, тощо) є обмежений. Випадки негативної поведінки матері під час відвідування її дитиною за місцем проживання носять епізодичні моменти, усунення повторності яких можливе вирішення шляхом правильного підходу щодо участі у вихованні дитини тим з батьків який проживає окремо. Наявність заборгованості по аліментам та відсутність достатньої участі матері в утриманні дитини, не може бути підставою для позбавлення її батькових прав, в даному випадку задіяні механізми примусового стягнення коштів на утримання дитини, такі як цивільна та кримінальна відповідальність. Висновок органу опіки та піклування з вищевказаних підстав, суд вважав не достатньо обґрунтованим, оскільки він не враховує дійсні інтереси дитини, які полягають у збереженні морального та психологічного зв`язку з рідною матір`ю. В даному випадку розривати існуючий зв`язок матері та дитини шляхом позбавлення її батьківських прав недоцільно та буде суперечити інтересам дитини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Пух С. М. просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не була врахована та обставина, що відповідач по справі не займається вихованням та утриманням свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Зазначає, що у підготовчому засіданні відповідач визнавала позов, в подальшому заперечувала проти позову, що свідчить про неоднозначне ставлення матері до свого сина та виконання батьківських обов`язків. Мати не бажає брати на себе відповідальність за виховання та утримання сина, вона не надала жодного доказу того, що бере участь у вихованні та утриманні сина, натомість наявними у справі доказами спростовуються її твердження. Судом не враховано, що відповідач ставить свої інтереси вище за обов`язки перед дитиною, вона обмежила зв`язок з дитиною поодинокими короткостроковими розмовами по телефону, живучи в сусідньому населеному пункті, не відвідує сина, не доглядає за ним, розуміючи, що дитина всилу малолітнього віку не здатна самостійно забезпечити собі належний догляд, а бабуся, з якою проживає дитина, в силу наявних хронічних хвороб, похилого віку та інвалідності, не може повноцінно доглядати за дитиною. Крім того, відповідач не сплачує стягнуті рішенням суду аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Також зазначає, що суддя не врахував, що невиконання відповідачем батьківських обов`язків носить систематичний характер, адже після розгляду справи № 692/1058/23 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та відмови в позові, вона не змінила свого ставлення до дитини, далі не піклується про дитину, не забезпечує її потреби, не виховує та не підтримує емоційний зв`язок, не надає коштів на утримання дитини. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , 17 квітня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. У шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 . Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06.11.2023 у справі № 692/942/23, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 22-23). Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі № 692/943/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 04.09.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24-26). Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 13.08.2024 по справі № 692/903/24 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин (а.с. 27-29). Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_5, станом на 30.09.2024, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 складає 42208,89 грн (а.с. 44). Відповідно до заяви від 23.09.2023, посвідченої державним нотаріусом Першої Золотоніської державної нотаріальної контори, зареєстрованої в реєстрі за № 373 ОСОБА_2 заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 47). Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 692/1058/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав. Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.02.2024 року рішення суду залишено без змін (а.с. 30-39). З вказаних рішень встановлено наступні обставини. З акту обстеження умов проживання від 06 вересня 2023 року, складеного Службою у справах дітей Шрамівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживає по АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_4 , та з своїми батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Син має окрему кімнату, забезпечений всім необхідним для проживання, навчання, одягом. Мати дитини спілкується з ним по телефону, до себе може взяти на прохання батька і за його кошти, хлопчик говорить, що йому краще з татом. Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 20.09.2023 № 173, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 . Основним мотивом вказано, що ОСОБА_2 не має умов для проживання сина, не допомагає йому матеріально, мати не бере активної участі у його вихованні, наявний конфлікт між дитиною та співмешканцем матері. Згідно довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_3 від 08.06.2024 № 1856/1611 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 з 22 лютого 2023 року (а.с. 21). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.07.2024, складеного Службою у справах дітей Шрамівської сільської ради, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , комісія до помешкання не потрапила, так як вдома нікого не було, на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідає (а.с. 41). Згідно з актом обстеження умов проживання від 02.08.2024, складеним Службою у справах дітей Шрамівської сільської ради, ОСОБА_1 постійно проживає по АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_4 . Онук має окрему кімнату, забезпечений всім необхідним для проживання, навчання, одягом. Мати дитини участі у вихованні з власної ініціативи не бере, фінансово не допомагає. На вимогу батька хлопчика може забирати сина до себе, проте він не може довго знаходитись у неї, так як мати з співмешканцем зловживають алкогольними напоями (а.с. 42). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 02.08.2024, складеного Службою у справах дітей Шрамівської сільської ради, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , комісія до помешкання не допущена. Під час відвідування родини на подвір`ї знаходились посторонні особи в стані алкогольного сп`яніння, які вели себе агресивно (а.с. 43). Згідно з довідкою, виданою закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Бирлівка Шрамківської сільської ради від 01.08.2024 № 46, ОСОБА_4 з 01.09.2020 навчається в закладі, постійно проживає з бабусею, яка відвідує батьківські збори. Мати жодного разу не відвідувала батьківські збори та не цікавиться життям дитини, що також підтверджується довідкою виданою Бирлівським старостинським округом Шрамківської сільської ради № 1-173 від 01.08.2024 (а.с. 48, 50). Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 05.08.2024 № 216, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 . Основним мотивом вказано, що ОСОБА_2 зловживає алкогольним напоями, не має умов для проживання сина, не допомагає йому матеріально, мати не бере активної участі у його вихованні, наявний конфлікт між дитиною та співмешканцем матері. Відповідно до інформації від КЗ «Центр надання соціальних послуг» Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 має ознаки складних життєвих обставин, отримала послугу консультування, інформування та соціальної профілактики. Результативність даних заходів тимчасова та недовготривала. Вона не прикладає достатньо зусиль для подолання складних життєвих обставин (а.с. 51-56).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені, не з`явились в судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Статтею 51 Конституції України, ч. 2, ч. 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи у сприятливих умовах дитина перетворюється на гідного правового партнера дорослих членів суспільства. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини). Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Частиною 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»). Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України). Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 9-10 ст. 7 СК України). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58). За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу. У ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 до лютого 2023 року проживав з батьком ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_1 , на даний час проживає з бабусею ОСОБА_1 , оскільки батько ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні батька, бабусі, а його матір проживає окремо. Посилаючись на відсутність постійної роботи, відповідач не надає допомоги в утриманні дитини, а згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_5, станом на 30.09.2024, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 складає 42208,89 грн. Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 13.08.2024 по справі № 692/903/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин. 02.08.2024 праціниками Служби у справах дітей Шрамківської сільської ради було відвідано відповідача, яка була у стані алкогольного сп`яніння, з нею проведено бесіду. Проте, ОСОБА_2 вважала, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки та не розуміла, які до неї можуть бути притензії з цього питання. Відповідно до інформації КЗ «Центр надання соціальних послуг» Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 має ознаки складних життєвих обставин, отримала послугу консультування, інформування та соціальної профілактики. Результативність даних заходів тимчасова та недовготривала. Вона не прикладає достатньо зусиль для подолання складних життєвих обставин. КЗ «Центр надання соціальних послуг» Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області при розмові із ОСОБА_4 встановили, що хлопець любить бабусю, хвилюється за тата, а про маму говорити не хоче. Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шрамківської сільської ради неодноразово перевіряла місце проживання ОСОБА_1 , з якою проживає ОСОБА_4 , проводила з ними бесіди. Зокрема, ОСОБА_4 висловив своє бажання проживати з батьком, підтримує бабусю, говорить про те, що коли короткий час перебуває у матері там постійно розпивають спиртні напої, вчиняють сварки і бійки, яких він боїться. Неодноразово комісія відвідувала і ОСОБА_2 за місцем її проживання, у більшості випадків її не було вдома, з дозволу співмешканця ОСОБА_2 , при відсутності останньої, було проведено огляд будинку та прибудинкової території, складено відповідні акти. Також комісією встановлено, що мати хлопця навідує 2 рази на пів року та лише на вимогу працівників ССД Шрамківської сільської ради. У липні 2024 року, коли ОСОБА_4 перебував у матері, остання із співмешканцем перебували у стані алкогольного сп`яніння, сварились, вночі покидали дитину, коли повертались знову сварились. Дитина просила повернути його додому. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 05.08.2024 № 216 мотивовано тим, що ОСОБА_2 зловживає алкогольним напоями, не має умов для проживання сина, не допомагає йому матеріально, мати не бере активної участі у його вихованні, наявний конфлікт між дитиною та співмешканцем матері, ОСОБА_2 має ознаки складних життєвих обставин та не прикладає достатньо зусиль для подолання складних життєвих обставин. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28.11.2023 по справі № 692/1058/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав. Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.02.2024 рішення суду залишено без змін. Хоча вказані судові рішення мотивовані тим, що задоволення позову без прийняття мір до зміни поведінки матері до дитини, не може вважатися таким, що вчинено в інтересах дитини, проте вони не містили попередження відповідачки про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_4 та не покладено на орган опіки та піклування контролю за виконанням матір`ю батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. Відповідно до ч. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Верховний Суд також зауважував, коли є рішення судів (що набрало законної сили) за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме другий з батьків дитини під час розгляду повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21). У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що «Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав… За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.». З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 періодично спілкується із сином ОСОБА_4 , як по телефону, так і особисто. Рідко, але іноді купує сину речі. Під час розгляду справи судом першлої інстанції заперечувала проти задоволення позову. Врахувавши відсутність доказів втрати між матір`ю та сином емоційного зв`язку, з огляду на їх періодичне спілкування, а також дії матері, які свідчать про підтримку хоча б якого психоемоційного контакту з сином, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про недостатність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина. Проте, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 з часу розгляду попередньої справи про позбавлеення її батьківських прав фактично не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, роботи не знайшла, аліменти не сплачує, не змінила свій спосіб життя, не створила умов для проживання дитини, внаслідок чого є підстави для попередження ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21). Тому у разі небажання відповідача змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом. Колегія суддів, враховуючи викладене, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити шляхом доповнення його резолютивної частини попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дітини. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пух Світлани Леонідівни - задовольнити частково. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року - змінити, доповнивши його вказівкою наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Тест постанови складено 08 травня 2025 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков