Постанова 4805 № 297/4466/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №297/4466/24 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М. Категорія 56 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №297/4466/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про повернення суми авансового платежу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кірічука М.М. в с-щ Романів Житомирської області, в с т а н о в и в : У жовтні 2024 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 повернути авансовий платіж, з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 67 395,51 грн на рахунок ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 відповідно до домовленості з ОСОБА_2 було надано в користування житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частина вказаного вище житлового будинку. Стверджує, що 10 жовтня 2021 року між сторонами була досягнута домовленість про оформлення права власності на вказаний вище будинок на ОСОБА_1 , після сплати останньою протягом двох років, тобто до 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 вартості вищевказаного житлового будинку в розмірі 3500,00 доларів США. На підтвердження цієї домовленості відповідачем була складена розписка та заява, згідно яких вона надала згоду на продаж будинку та дозвіл на проживання позивача в цьому будинку. Вказує, що на виконання своїх зобов`язань ОСОБА_1 було перераховано кошти ОСОБА_2 в розмірі 20 000,00 грн та 1060,00 доларів США. Однак у зв`язку з обставинами, які не залежали від волі позивача, а саме повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_1 змушена була виїхати разом із своїми дітьми за межі країни, про що повідомила відповідачу. Стверджує, що після того, як позивач залишилась без матеріального забезпечення, усвідомила свою неспроможність вчасно виконати взяті на себе зобов`язання по купівлі житлового будинку, звернулась до відповідача з проханням повернути раніше сплачені кошти, але отримала відмову. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі. У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила: - стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 48 000 грн як недоотриману орендну плату за житло; - стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 14 500 грн як компенсацію за знищене та пошкоджене майно. В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що ОСОБА_1 зі своєю сім`єю проживала та користувалася житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з 10.10.2021 по 28.10.2023. Зазначає, що протягом вказаного періоду між нею та ОСОБА_1 виникали спори щодо щомісячної виплати орендної плати, оплати комунальних послуг та утримання житлового будинку в належному стані. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 є її родичкою, тому на її пропозицію купити вказаних вище будинок вона відреагувала позитивно, та в присутності свідків були написані розписки. Стверджує, що будинок вона продавала за 3500 дол США. Вказує, що на початку жовтня 2023 року вона неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з метою укладення договору купівлі-продажу будинку, проте дізналася, що ОСОБА_1 з`їхала з її будинку не попередивши її. Зазначає, що 22.10.2023 ОСОБА_1 написала їй, що вона не проти, щоб вона продала будинок, а собі залишила кошти в сумі 300 400 дол США на оренду. Стверджує, що за час проживання у будинку ОСОБА_1 заподіяно збитків у розмірі 14 500 грн. Також вважає, що за два роки проживання у будинку з ОСОБА_1 слід стягнути орендну плату в розмірі 48 000 грн. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі частини 3 статті 194 ЦПК України. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що у межах справи за первісним позовом вона подала клопотання про виклик та допит свідків, які також має намір викликати та допитати у межах справи за зустрічним позовом. Стверджує, що покази свідків одночасно будуть стосуватися як первісного позову так і зустрічного позову. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 нерозривно пов`язані з її позовними вимогами, оскільки обидві вимоги пов`язані із єдиними фактичними обставинам проживанням ОСОБА_1 у її житлі. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 29 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 просить повернути авансовий платіж, який було сплачено на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку. В той же час підставою для подання зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів є виникнення заборгованості з орендної плати та компенсації за ніби-то знищене та пошкоджене майно. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічний позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, спільний їх розгляд в одному провадженні є недоцільним, підстави і предмет позову є різними. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов подано з порушенням вимог, визначених частинами 1 та 2 ст. 193 ЦПК України. За змістом ч.ч.1-3 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. За правилами ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин, доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний та зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов. Аналогічний зміст містить й п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Верховний суд у постанові від 27.01.2021 у справі №908/1688/20, а також Велика Палата у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 зазначили, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним, при цьому взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах. Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав. У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 авансовий платіж сплачений за купівлю будинку по АДРЕСА_1 , з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 67 395,51. Правовою підставою позову визначено ст. 693 ЦК України. У свою чергу, зі змісту зустрічної позовної заяви слідує, що її позовними вимогами є: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 48 000 грн як недоотриману орендну плату за житло та коштів в сумі 14 500 грн як компенсацію за знищене та пошкоджене майно. Правовими підставами позову визначено ст. ст. 810, 811, 759, 22 ЦК України. Таким чином, у первісного та зустрічного позовів різний предмет та підстави оскарження. Більш того, позовні вимоги за зустрічним позовом та первісним позовом мають різний предмет доказування та обсяг доказування. Колегія суддів також звертає увагу, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не є взаємовиключними, такі позови можуть бути розглянуті в межах різних судових проваджень. При цьому, ОСОБА_2 не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із окремою позовною заявою. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об`єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню. Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ ОСОБА_2 до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має. Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги відсутні, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Судді