Постанова 4851 № 520/21063/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2025 р. Справа № 520/21063/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/21063/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №205150009092 від 09.07.2024 щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 , як судді у відставці, відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-УІІІ від 02.06.2016 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № Б-с-917 від 17.06.2024 щодо обчислення розміру грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді, що складає суму 154 428 грн. (у тому числі посадовий оклад - 90840 грн., доплата за вислугу років - 54504 грн. та доплата за перебування на адміністративній посаді - 9084 грн.), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., визначеного абзацом 4 статті 7 Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-ІХ від 09.11.2023, з урахуванням встановленого 31 року стажу роботі на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-УІІІ від 02.06.2016 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № Б-с-917 від 17.06.2024 щодо обчислення розміру грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді, що складає суму 154428 грн. (у тому числі посадовий оклад - 90840 грн., доплата за вислугу років - 54 504 грн. та доплата за перебування на адміністративній посаді - 9084 грн.), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-ІХ від 09.11.2023, відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-УІІІ в розмірі 50 відсотків згаданої суддівської винагороди, з урахуванням встановленого 31 року стажу роботі на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та раніше виплачених сум, без обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці будь-яким максимальним розміром, починаючи з 01.01.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.07.2024 №205150009092. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-917 від 17.06.2024, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01 січня 2020 року і він становить 2102 гривні з 01 січня 2021 року. Звертає увагу суду, що під час розгляду наданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області з`ясовано, що довідка-розрахунок від 17 червня 2024 року № Б-с-917 про суддівську винагороду судді станом на 01 січня 2024 року, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області не відповідає встановленій Порядком формі. На думку відповідача, при винесенні рішення від 09 липня 2024 року правомірно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, оскільки після 18 лютого 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося та довідка-розрахунок від 17 червня 2024 року № Б-с-917 про суддівську винагороду судді станом на 01 січня 2024 року, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області не відповідає встановленій Порядком формі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області видано оновлену довідку №Б-с-917 від 17.06.2024, в якій вказано, що остання видана позивачеві про те, що станом на 01.01.2024 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 154428,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 90840,00 грн., доплата за вислугу років (60%) 54504,00 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) 9084,00 грн. Після отримання зазначеної довідки позивач 01.07.2024 звернувся до до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із відповідною заявою встановленої форми щодо проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було прийнято рішення від 09.07.2024 №205150009092, яким відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ст. 142 Закону №1402 згідно із довідкою про суддівську винагороду №Б-с-917 від 17.06.2024, виданої Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області. Зі змісту зазначеного рішення відповідача встановлено доводи стосовно того, що відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів» перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (п.4 Розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1). Згідно із п.3 п. 1 Розділу IX ст. 135 Закону № 1402, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, також до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовують регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Також зазначено, що ст.7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судців, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402-VIII. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966- XIV). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 гривня, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривні. Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися. Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів, а тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави. Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення №205150009092 від 09.07.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню. Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки розгляд заяви позивача здійснювався саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, а Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в рамках спірних правовідносин лише здійснило приймання заяви позивача про перерахунок пенсії, то підстави для зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії щодо проведення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання за результатами розгляду заяви від 01.07.2024 у суду відсутні. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправним рішення Відділу перерахунків пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.07.2024 №205150009092, його скасуванням та зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-917 від 17.06.2024, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі №520/21063/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк