Постанова 4803 № 214/891/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/487/25 Справа № 214/891/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2025 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/891/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року, встановив: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів. Позов обґрунтований тим, що відповідачка ОСОБА_2 має від позивача сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з позивача стягнуто аліменти рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2010 року у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше одного неоподаткованого прибутковим податком мінімуму доходів громадян. Відповідачка ОСОБА_3 має від позивача доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з позивача стягнуто аліменти на підставі судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на двох дітей у сукупності дорівнює 1/2 частці заробітку (доходу), що більше, ніж це передбачено законодавством. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2010 року та судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2023 року, а саме на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь кожної окремо аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року позов ОСОБА_6 залишений без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову та не погодився з тим фактом, що матеріальний стан позивача змінився у бік його погіршення. Про зміну матеріального стану позивача у бік погіршення свідчить та обставина, що первинно на утриманні позивача перебував тільки один утриманець син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якого рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2010 року стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки доходу (заробітку) позивача. З часом у позивача ОСОБА_1 народилася ще одна дитина донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання якої судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2023 року стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки доходу (заробітку) позивача. Таким чином, з 04.05.2023 року позивач має сплачувати вже не 25% свого доходу (заробітку) у вигляді аліментів на одного утриманця, а 50% свого доходу (заробітку) на двох утриманців, що свідчить про суттєву зміну матеріального стану позивача у бік його погіршення. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи характер спірних правовідносин, справа розглядається без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно ч. 1, 2, 3 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає. Відповідно ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно ст. 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі №364/1139/19 провадження №61-11271св20). У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі№6-143цс13, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України) Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що згідно копії судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.05.2023 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з 27.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2017 року видано дублікат виконавчого листа по справі №2-2300/2010 від 27.09.2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 мотивував свої вимоги тим, що з нього на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти. Крім того, з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 . Таким чином розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання двох дітей у сукупності дорівнює 1/2 частини заробітку (доходу), тобто у більшому розмірі ніж це передбачено законодавством і це ставить позивача у скрутне матеріальне становище, оскільки погіршує його матеріальний стан. Тому аліменти, які з нього стягуються, підлягають зменшенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану та не доведено понесення витрат на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Нормами ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Як встановлено судом з відповідача на утримання двох дітей за судовими рішеннями стягуються аліменти в загальному розмірі 1/2 частини його заробітної плати (доходу), тоді як нормами матеріального права визначено, що половина заробітку платника аліментів стягується на трьох і більше дітей. Відповідно ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. З огляду на зміст зазначеної норми, слід виснувати, що стягнення аліментів в наказному провадженні у розмірі, зазначеному цій статті, можливе виключно за умови, що у платника аліментів загалом, а не лише від однієї жінки є одна дитина, дві дитини чи три дитини. За наявності дітей від різних шлюбів видача судового наказу за заявою матері одного з дітей тягне за собою неврахування наявності у платник аліментів інших утриманців. За приписами ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд враховує відомості, повідомлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу. Особливістю наказаного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактичної позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності у нього інших утриманців. Відповідно ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Отже, іншого способу переглянути виданий судовий наказ про стягнення аліментів, ніж звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, процесуальний закон не містить, відтак тут не може бути застосована класична конструкція зміни матеріального чи сімейного становища платника аліментів після прийняття судового рішення про стягнення аліментів. При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує обставини, перелік яких наведений у статті 183 СК України, серед яких є наявність інших дітей (пункт 3 частини 1), проте, з огляду на особливість наказного провадження, при вирішенні питання про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судом не було враховано наявність у платника аліментів інших дітей і усунути цю прогалину можливо виключно в позовному провадженні при вирішенні позову про зменшення розміру аліментів. Однак, розглядаючи справу, суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером правовідносин, що склалися між сторонами і безпідставно виснував, що позивач не довів погіршення свого майнового стану. Проте, як уже зазначалося вище, за обставин, які наявні в цій справі, класичний підхід до вирішення питання про зміну розміру аліментів, за яким така зміна має відбутися після присудження аліментів, є незастосовним, так як заявниця ОСОБА_3 у наказному провадженні не повідомила про наявність інших дітей, які мають право на утримання від відповідача та за наявності інформації про яких суд відмовив би у видачі судового наказу. Позивач ОСОБА_1 , будучи батьком двох неповнолітніх дітей, зобов`язаний в силу закону (ст. 180 СК України) їх утримувати, незалежно від наявності чи відсутності судового рішення. В разі залишення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/4 частині від заробітку (доходу) позивача на утримання кожної дитини, з урахуванням права дітей отримувати однакове утримання в частці від свого батька, розмір відрахувань із доходів позивача становитиме 1/2 частину його доходу. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів підлягає зміні, у зв`язку із неврахуванням при видачі судового наказу сімейного та матеріального стану платника аліментів. При цьому, слід зауважити, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини заробітку (доходу) боржника, забезпечить дотримання балансу рівності прав дітей ОСОБА_1 на матеріальне забезпечення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів задовольнити. Зменшити розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року по справі №2-2300/2010, на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_3 на підставі судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року по справі №211/2578/23, на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Повне судове рішення складено 09 травня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста