Постанова Рівненський апеляційний суд № 561/1023/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2025 року м. Рівне Справа № 561/1023/24 Провадження № 22-ц/4815/327/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, В С Т А Н О В И В: В липні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 38 680,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Позивач вказував, що 28.02.2017 року о 20:30 в селі Колоденка Рівненського району Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen Touareg", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Відповідач здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який поза межами нерегульованого пішохідного переходу, перетинав проїзну частину зліва направо по ходу руху транспортного засобу. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 через отримані тілесні ушкодження, помер у реанімаційному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні. 31 липня 2017 року постановою слідчого Головного управління Національної поліції в Рівненській області, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У відповідності до довідки №301061601931929 про ДТП, на момент ДТП автомобіль "Volkswagen Touareg", державний номерний знак НОМЕР_1 мав поліс обов`язкового страхування №АЕ9540213 виданий ПАТ "НАСК "Оранта". Проте згідно витягу з центральної бази даних МТСБУ, за вищевказаним полісом був застрахований інший транспортний засіб, а саме, "Volvo" державний номерний знак НОМЕР_2 та зазначений поліс був виданий ПрАТ "Альфа-Гарант", а тому цивільно-правова відповідальність відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП застрахована не була. Онук загиблого ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до наказу №5486 від 06.06.2018 року та вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір регламентної виплати склав 38400 грн., яка позивачем була сплачена ОСОБА_3 на підставі платіжного доручення №908844 від 07.06.2018 року. Окрім того, позивачем понесені витрати на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку в розмірі 280 грн. Таким чином у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 . З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію про відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому, яка відповідачем була залишена без задоволення. Покликаючись на вищевикладене, представник позивача просив задовольнити позов. Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2024 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 38680 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок витрат, пов`язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП була застрахована "НАСК ОРАНТА" згідно полісу ОСЦПВВНТЗ АЕ 9540213. Стверджує, що постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що ДТП стала з вини пішохода ОСОБА_2 , до того ж вини ОСОБА_1 не встановлено. Зважаючи на викладене просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно копії постанови слідчого слідчого управління ГУ Національонї поліції України в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року, 28 лютого 2017 року приблизно о 18 год 45 хв, у темну пору доби, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Volkswagen Touareg", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 60 км/год по правій смузі руху проїзної частини вулиці Рівненській в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області, зі сторони міста Рівне у напрямку автодороги Київ-Чоп. Неподалік будинку 55 вищевказаної вулиці, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який ніяким чином не виділивши себе на дорозі, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасник дорожнього руху, несподівано перед близько їдучим транспортним засобом, поза межами нерегульованого пішохідного переходу, перетинав проїзну частину зліва на право по ходу руху транспортного засобу. Через отримані тілесні ушкодження ОСОБА_2 помер у реанімаційному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні. Кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 19 квітня 2017 року ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" в особі представника в інтересах ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме витрат на поховання в розмірі 38 400 грн. Згідно товарного чека від 29.03.2017 року вартість надгробного пам`ятника становить 38400 грн. 06 червня 2018 року МТСБУ прийняло наказ № 5486 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 у розмірі 38400 грн. 00 коп. 07 червня 2018 року МТСБУ перераховано страхове відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 38400 грн 00 коп., що стверджується платіжним дорученням № 908844 від 07 червня 2018 року (а.с.13). 20 грудня 2017 року МТСБУ перераховано на рахунок ОСОБА_4 280.00 грн з призначенням платежу оплата послуг аваркома (експерта) по справі №41683, згідно рах. № 683К від 16.11.2017 року. 22 квітня 2020 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу про добровільне відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування. Вказана вимога залишена без задоволення, відповідач добровільно не відшкодував витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, про що свідчить заява останнього від 24.06.2020 року, адресована МТСБУ. Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 41.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону (забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована). Статтею 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. А отже, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до винуватця ДТП. Згідно ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи характер спірних правовідносин предметом доказування у даній справі є, зокрема, встановлення таких обставин, як наявність договорів про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які стали учасниками ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16, провадження № 14-27цс21). Відповідно до довідки №3017061601931929 про дорожньо-транспортну пригоду, у ДТП. яка відбулась 28.02.2017 року на автодорозі Т-18-30 Рівне- Тайкум- Онежин, учасником ДТП були ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та пішохід ОСОБА_2 Легковий автомобіль "Volkswagen Touareg", державний номерний знак НОМЕР_1 мав поліс обов`язкового страхування №АЕ9540213 виданий ПАТ "НАСК "Оранта". Водночас, як убачається з витягу з центральної бази даних МТСБУ, за вищевказаним полісом був застрахований інший транспортний засіб, а саме, "Volvo" державний номерний знак НОМЕР_2 та зазначений поліс був виданий ПрАТ "Альфа-Гарант". Отже, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Volkswagen Touareg", державний номерний знак НОМЕР_1 , не була застрахована. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Згідно з частиною третьою статті 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання. Як вбачається з матеріалів справи страхове відшкодування виплачене у розмірі, що відповідає витратам на поховання, тому підстав для врахування вини потерпілого не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів. За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.