Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/3931/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2025 року м. Хмельницький Справа № 683/3931/24 Провадження № 22-ц/820/981/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/3931/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Григоруком Сергієм Васильовичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року в складі судді Андрощука Є.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : В грудні 2024 року ТзОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 469611-КС-015 про надання кредиту від 21 лютого 2024 року в розмірі 258 749 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 60 000 грн. сума прострочених відсотків, 189 749 грн. 50 коп. сума прострочених платежів по процентах, 9 000 грн. сума прострочених платежів за комісією та судовий збір. В обґрунтування заявлених позовних вимог, товариство посилалося на те, що 21 лютого 2024 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №469611-КС-015 про надання кредиту, відповідно до якого ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2 проценти за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 1,15082147 в день, встановлений графік платежів, комісія за наданням кредиту 6000 грн. Вказувало, що 29 лютого 2024 року, між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору №469611-КС-015 про надання кредиту, відповідно до умов якої ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 20 000 грн., комісія за надання додаткового кредиту 3 000 грн. Таким чином посилалося, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, тому станом на 26 листопада 2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 258 749 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 60 000 грн. сума прострочених відсотків, 189 749 грн. 50 коп. сума прострочених платежів по процентах, 9 000 грн. сума прострочених платежів за комісією. Вказаний розмір заборгованості товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» заборгованість у розмірі 258 749 грн. 50 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Григорука С.В. подав апеляційну скаргу, вважає вказане рішення в частині стягнення прострочених платежів за комісією незаконним, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Так представник апелянта, посилається на Закон України «Про споживче кредитування» в якому передбачено право кредитовця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту, однак наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦПК є обов`язком банку й виконання його не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Таким чином вважають умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач здійснює на власну користь є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним. Тому вказують, що встановлена комісія за надання кредиту є невиправаним платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони , яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже така умова договору порушує публічний порядок та є нікчемною. З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник - адвокат Григорук С.В. просять рішення першої інстанції скасувати в частині в частині стягнення прострочених платежів за комісією в решті рішення залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 249 749 грн. 50 коп. апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що 21 лютого 2024 року ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТзОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу споживчий кредит у розмірі 40 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором і Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору. Строк кредиту: 24 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом в день 2%, фіксована; знижена процентна ставка в день 1,15082147, фіксована; комісія за надання кредиту: 6 000 грн; термін дії договору: до 07 серпня 2024 року; орієнтовна загальна вартість кредиту: 104 040 грн. (пункти 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 кредитного договору). Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (одноразовим ідентифікатором UA-4456). Пунктом 3.2.1 кредитного договору визначено, що у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4 договору. У пункті 3.2.2 кредитного договору сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіка платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну договору. Відповідно до інформаційної довідки від 02 грудня 2024 року ТзОВ «Бізнес Позика» перерахувало ОСОБА_1 21 лютого 2024 року кредитні кошти на банківський рахунок в сумі 40 000 грн (платіжна карта НОМЕР_1 ). В подальшому 29 лютого 2024 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №469611-КС-015 про надання кредиту від 21 лютого 2024 року. Відповідно до умов Додаткової угоди ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в розміріі 20 000 грн. У межах вказаної Додаткової угоди у п.4 зазначено: після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми кредиту будуть змінені умови кредитування за договором. У зв`язку з зазначеними після укладення цієї додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальна сума отриманого кредиту становить 60 000 грн. (п.1 та п.2 Додаткової угоди), орієнтована загальна вартість наданого кредиту 153 188 грн. 45 коп., комісія за надання додаткової суми кредиту становить 3 000 грн. Також в додатковій угоді сторони погодили викласти п. 3.2.3 Договору в даній редакції: «Сторони встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка в день 1,15082147 процентів. Термін дії договору до 07 серпня 2024 року. Дата повернення кредиту 07 серпня 2024 року. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, тому станом на 26 листопада 2024 року має заборгованість в розмірі 258 749 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 60 000 грн. сума прострочених відсотків, 189 749 грн. 50 коп. сума прострочених платежів по процентах, 9 000 грн. сума прострочених платежів. У частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства. Також згідно висновків суду підтверджені обставини щодо фактичного виконання досягнутих в договорі умов щодо надання коштів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи відповідно до умов кредитного договору № 469611-КС-015 від 21 лютого 2024 року, який погоджений між сторонами та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4456 сума нарахованої комісії за надання кредиту становить 6 000 грн. та 3 000 грн. комісія за надання додаткової суми кредиту, що в загальному становить 9 000 грн., а тому такими, що не заслуговують на увагу, є доводи апеляційної скарги про нікчемність кредитного договору в частині стягнення з відповідача комісії з надання кредиту в розрізі правових висновків касаційного суду у справах № 666/4957/15-ц та № 756/8840/17-ц є помилковими, оскільки правові висновки у цих справах зроблені з урахуванням нечинних на сьогодні норм законодавства. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19. Тому підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ним правильно встановлено обставини справи та визначено з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно встановив обставини справи, тому невірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача комісії, є помилковими. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Григоруком Сергієм Васильовичем залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року. Судді А.М. Костенко О.І. Талалай Т.В. Спірідонова