Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7814/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7814/24 пров. № А/857/32985/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, суддя (судді) в суді першої інстанції Сорока Ю.Ю., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 27 липня 2024 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі ХНУВС) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь витрати, пов`язані з утриманням в сумі 71391 грн 03 коп. На обгрунтування позовних вимог зазначає, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ (далі ХНУВС) № 225 о/с від 22.07.2017 ОСОБА_1 з 14.08.2017 прийнято на службу до Національної поліції і зараховано курсантом 1-го курсу до факультету № 2 ХНУВС за спеціальністю 081 «Право». 01.09.2017 між ХНУВС та ГУНП в Волинській області укладено контракт № 582 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Вказує, що наказом ХНУВС від № 267 о/с 04.07.2021 відповідача з 05.07.2021 направлено для подальшого проходження служби до ГУНП в Волинській області та відраховано зі складу курсантів у зв`язку із закінченням навчання, наказом ГУНП в Волинській області № 202 о/с від 05.07.2021 лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого зонального сектору відділу кримінальної поліції Луцького районного управління поліції. Зауважує, що наказом ГУНП в Волинській області № 239 о/с від 28.06.2024 відповідача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 28.06.2024. Вказує, що згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 71 391,03 грн. Звертає увагу на те, що ГУНП у Волинській області ознайомило ОСОБА_1 з повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, однак останній відмовився від письмового засвідчення факту отримання вищевказаного повідомлення, що підтверджується Актом про відмову від отримання повідомлення від 28 червня 2024 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, в розмірі 71 391 гривню 03 копійки. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ГУНП в Волинській області ознайомило ОСОБА_1 з повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, однак останній відмовився від письмового засвідчення факту отримання вищевказаного повідомлення, що підтверджується актом про відмову від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ від 28.06.2024. Оскільки відповідач був звільнений із служби в поліції наказом ГУНП у Волинській області № 239 о/с від 28.06.2024 «По особовому складу», тобто до спливу трьох років після закінчення ХНУВС, тому у нього, згідно із частиною четвертою статті 74 Закону № 580-VIII, виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС. При цьому, позаяк відповідач не надав суду доказів добровільного відшкодування таких витрат в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ХНУВС зазначених витрат в розмірі 71391,03 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, за приписами пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів, таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. Зауважує, що не відмовився від того, щоб відпрацювати три роки в поліції після отримання освіти, оскільки звільнення відбулось через ту обставину, що він після звільнення з поліції відразу уклав контракт та проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області з 05 липня 2024 року, що підтверджується відповідною довідкою. Вказує, що частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає такої підстави для звільнення зі служби в поліції для подальшого проходження військової служби за контрактом, тому у нього не було альтернативної можливості, ніж звільнитись за власним бажанням. Вважає, що відсутність такої можливості звільнення зі служби в поліції для проходження військової служби за контрактом у період воєнного стану є прогалиною діючого законодавства. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_1 був обізнаний про обов`язок відшкодувати витрати за утримання у ХНУВС, однак відмовився від повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, що підтверджується відповідним Актом. Зауважує, що оскільки відповідач не відпрацював трьох років після закінчення навчального закладу, тому наявні підстави для стягнення з нього витрат на утримання в сумі 71391,03 грн. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, наказом ректора ХНУВС № 225 о/с від 22.07.2017 ОСОБА_1 з 14.08.2017 зараховано на службу до Національної поліції і зараховано курсантом 1-го курсу до факультету №2 ХНУВС за спеціальністю 081 «Право». 01.09.2017 на виконання наказу МВС №173 від 01.03.2017 «Про затвердження Типового форми Контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між ХНУВС та ГУНП в Волинській області укладено контракт № 582 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Наказом ХНУВС від № 267 о/с 04.07.2021 відповідача з 05.07.2021 направлено для подальшого проходження служби до ГУНП в Волинській області та відраховано зі складу курсантів у зв`язку із закінченням навчання. Наказом ГУНП в Волинській області №202 о/с від 05.07.2021 відповідача призначили на посаду. Наказом ГУНП в Волинській області № 239 о/с від 28.06.2024 відповідача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 28.06.2024. Листом ГУНП в Волинській області № 2163-2024 від 05.07.2024 повідомлено університет про звільнення ОСОБА_1 . Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 71 391, 03 грн. ГУНП в Волинській області було ознайомлено ОСОБА_1 з повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, однак останній відмовився від письмового засвідчення факту отримання вищевказаного повідомлення, що стверджується актом про відмову від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ від 28.06.2024. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. У частині другій статті 74 Закону № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному КМУ. Приписами частини п`ятої статті 74 Закону №580-VIII встановлено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пункт 1 цього Порядку). За змістом пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС. У пункті 3 Порядку №261 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку №261). Нормами пункту 5 Порядку № 261 встановлено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. Відповідно до пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. Примірна форма договору затверджується МВС. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 8 Порядку №261). З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки відповідач був звільнений із служби в поліції наказом ГУНП у Волинській області № 239 о/с від 28.06.2024 «По особовому складу» за власним бажанням, тому у відповідача, згідно із частиною четвертою статті 74 Закону № 580-VIII, виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС. Оскільки відповідач не надав суду доказів добровільного відшкодування таких витрат в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ХНУВС зазначених витрат в розмірі 71 391, 03 грн. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції не врахував наступного. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020, акцентував увагу на тому, що за правилами положень статті 74 Закону № 580-VIII та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року в справі №520/11540/19, у постановах від 13 січня 2023 року в справі №440/2692/20, від 14 вересня 2023 року в справі №520/6175/19 та інших. У постановах від 23 вересня 2021 року в справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року в справі №480/8200/20, від 14 грудня 2022 року в справі №520/5837/2020 та від 14 вересня 2023 року в справі № 520/6175/19 Верховний Суд констатував, що відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачеві повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду. Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку. Із матеріалів справи слідує, що наказом ГУНП в Волинській області № 239 о/с від 28.06.2024 відповідача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 28.06.2024. Листом ГУНП в Волинській області № 2163-2024 від 05.07.2024 повідомлено університет про звільнення ОСОБА_1 . Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 71 391, 03 грн. ГУНП в Волинській області було ознайомлено ОСОБА_1 з повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, однак останній відмовився від письмового засвідчення факту отримання вищевказаного повідомлення, що стверджується актом про відмову від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ від 28.06.2024 (а.с.15). Проаналізувавши вказаний акт про відмову, суд апеляційної інстанції зауважує, що такий не містить підпису ОСОБА_1 , який би підтверджував факт його відмови від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням. Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядком № 261 передбачений обов`язок керівника органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням іншої посадової особи видати особі, які звільнилась зі служби в поліції, під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Нормами Порядку № 261 не передбачено можливості складення Акту про відмову від отримання повідомлення. Також нормами Порядку № 261 не передбачено, що у разі складення акту про відмову від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, особа вважається належним чином повідомленою про зобов`язання протягом 30 діб відшкодувати МВС витрати на її утримання у ВНЗ. Натомість, нормами Порядку № 261 визначено, що таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. Колегія суддів зауважує, що у матеріалах відсутні докази надіслання ОСОБА_1 повідомлення про зобов`язання протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах його особової справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Акт про відмову від отримання повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ було складено ГУ НП у Волинській області 28 червня 2024 року, а Харківський національний університет звернувся до суду із адміністративним позовом 27 липня 2024 року, тобто вже на 29 день з моменту складення Акту про відмову. Вищевказане свідчить про недотримання позивачем вимог Порядку № 261, та дає підстави вважати, що позивачем не надано відповідачу передбаченого законодавством строку на добровільне відшкодування витрат на його утримання в університеті. Суд першої інстанції належним чином не перевірив вищевказані обставини та прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 140/7814/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін