Постанова 4854 № 420/22899/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22899/24 Головуючий І інстанції: Білостоцький О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 26.11.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 22.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 31.12.2020р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р.; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 31.12.2020р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із урахуванням посадового окладу, а також окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р.; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із урахуванням посадового окладу, а також окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2022р. по 14.11.2022р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р.; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 01.01.2022р. по 14.11.2022р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із урахуванням посадового окладу, а також окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період проходження позивачем військової служби з 29.01.2020р. по 14.11.2022р. нарахування її грошового забезпечення протиправно та безпідставно здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року. Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 31.12.2020р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 31.12.2020р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії відповідача відносно обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022р. по 14.09.2022р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 01.01.2022р. по 14.09.2022р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач та Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог постановлено із порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та неповного з`ясування судом обставин справи, у зв`язку із чим просив змінити судове рішення від 26.11.2024р. в частині визначення дати - 14.11.2022р., по яку відповідача зобов`язано здійснити відповідний перерахунок та виплату йому грошового забезпечення. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по 14.11.2022р. (що підтверджується відповідним наказом), а не по 14.09.2022р., як помилково встановив суд 1-ї інстанції. У свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 у поданій нею апеляційній скарзі зазначила, що дане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2024р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. За результатами автоматизованого розподілу дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача - Домусчі С.Д., суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. 19.12.2024р. ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача - залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024р. відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами учасників справи. 06.01.2025р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи. Однак, у зв`язку зі звільненням з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за рішенням ВРП від 21.01.2025р. №88/0/15-25, справу №420/22899/24 передано на повторний розподіл в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу цієї справи від 28.01.2025р., для її розгляду було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Семенюк Г.В. та Шляхтицький О.І. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024р. дані апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - капітан-лейтенант ОСОБА_1 у період з 04.06.2018р. по 14.11.2022р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується послужним списком та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022р. №306, яким останнього було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 22.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із запитом, в якій просив надати інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при визначенні його посадового окладу, окладу за військовим званням, починаючи з 29.01.2020р. до дати виключення його зі списків особового складу військової частини. 17.07.2024р. листом №1391 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про те, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та

14. Як наслідок, посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням розраховувався виходячи з розміру 1762 грн. та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками . Позивач, вважаючи, що при його звільненні відповідачем було застосовано невірний посадовий оклад, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і, відповідно, з наявності підстав для їх часткового задоволення. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, не в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Як передбачено у ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 вказаної статті закріплено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Так, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2). Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У відповідності до п.4 Постанови №704 (в первинній редакції), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. п.4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. Разом із тим, як загальновідомо, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано п.6 постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018р. №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704. Зазначеною Постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), за змістом якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, саме з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до п.4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку, не менше її 50%, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує той факт, що п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017р., встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норми п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020р. неконституційними не визнавалися. Враховуючи юридичну силу законів і підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, адже всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст.8 Конституції України. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які були викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування відповідних норм права, а саме п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, за якою, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів стосовно обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. необхідно застосовувати у редакції, якою передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Таким чином, у позивача (починаючи ще 29.01.2020р.) дійсно виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування п.4 Постанови №704 в його первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виплачував ОСОБА_1 посадовий оклад та оклад за військовим званням, обчислюючи розмір в порядку, визначеному п.4 Постанови №704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018р. Разом із тим, як свідчать доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, грошове забезпечення позивача обраховувалось із урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018р, а не календарного року, який є значно меншим і що суперечить приписам Постанови №704. Колегія суддів зазначає, що ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено, що станом на 01.01.2018р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270 грн. У свою чергу, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. складає 2481 грн. Також, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023р. складає 2684 грн. Тобто, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців у період з 2020р. по 2022р. є більшим ніж в 2018р. Втім, відповідач застосував розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018р. при визначенні розміру посадового окладу позивача. Отже, заявлені позовні вимоги (в оскаржуваній відповідачем частині) підлягають задоволенню. Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022р. №306, ОСОБА_1 дійсно було виключно зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.11.2022р., а тому зазначену у наданому разом із позовною заявою послужному списку дату - 14.09.2022р. суд 1-ї інстанції помилково і безпідставно пов`язав із датою закінчення проходження ним військової служби. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Слід звернути увагу, що положення ч.4 ст.9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування доказів, яких, на думку суду, не вистачає для з`ясування всіх обставин, що розглядається. Однак, суд першої інстанції вищевказаних процесуальних вимог не дотримався та, часткового задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення лише по 14.09.2022р., формально послався на відсутність будь-яких інших доказів закінчення проходження позивачем військової служби у вказаній військовій частині. За правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. У силу вимог п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або ж зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або ж зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав їм юридичну оцінку, разом із тим обрав неналежний спосіб відновлення порушеного права, що є підставою для часткової зміни резолютивної рішення суду 1-ї інстанції. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - змінити та викласти абзаци 6 та 7 його резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.11.2022 року, а також всіх інших належних за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 14.11.2022 року, а також всіх інших належних за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 08.05.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький