Постанова 4852 № 340/6239/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6239/24 Головуючий суддя І інстанції Пасічник Ю.П. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року в адміністративній справі №340/6239/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказів протиправними, їх скасування та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2024 року №235, яким дії військовослужбовця ОСОБА_1 визнано самовільним залишенням місця служби в АДРЕСА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 року №147(по стройовій частині) про призупинення здійснення речового та грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 з 24 травня 2024 року; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 року №183 (по стройовій частині) про виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 року №35-РС (по особовому складу) яким молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення речового забезпечення; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати період дії оскаржуваних наказів відносно ОСОБА_1 до строку його військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, донарахувати та виплатити грошове забезпечення, здійснити речове забезпечення за вказаний період. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач на протязі декількох років до мобілізації проходив військову службу за контрактом (тобто добровільно), ще в 2017 році отримав статус учасника бойових дій, проходить військову службу за мобілізацією з перших днів війни, жодного разу за цей час не залишав військову частину, окрім умов безпосереднього виконання бойових завдань, самостійно добровільно прибув для подальшого проходження військової служби в АДРЕСА_1 (тобто в тилу), повідомив про своє прибуття військовому керівництву. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 №47 та записів у військовому квитку позивача НОМЕР_2 , 27.02.2022 позивача було призвано до Збройних Сил України за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 (а.с.13звор.,35). Під час проходження служби, в період з 10.01.2024 року по 06.02.2024 року проходив обстеження та лікування в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради»., що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №520 (а.с.17). За результатами обстеження та лікування рекомендовано 1) спостереження медика, психолога частини, звернення до психіатра за потребою, спостереження невролога; 2) посилений медико-психологічний супровід, скерування на повторне лікування при погіршенні самопочуття; 3) прийом підтримуючого лікування. 24.05.2024 під час ранкового шикування особового складу в/ч НОМЕР_1 встановлено відсутність позивача за місцем проходження служби, про що командира військової частини було поінформовано рапортом від 24.05.2024 (а.с.39). У зв`язку з самовільним залишенням військової частини, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 №147 призупинено здійснення речового та грошового забезпечення позивача (а.с.52). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2024 №184 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини (а.с.37). За наслідками службового розслідування, проведеного в період з 27.05.2024 по 29.05.2024, складено Акт №3190, яким встановлено факт відсутності позивача з 24.05.2024 на службі без поважних причин (а.с.24-31). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2024 №235, затверджено результати службового розслідування (а.с.32-34). Рапортом від 29.05.2024 командира військової частини НОМЕР_1 було поінформовано про відсутність позивача в місці розташування військової частини станом на дату завершення службового розслідування (а.с.40). За фактом самовільного залишення військової частини командуванням військової частини НОМЕР_1 направлено повідомлення, в т.ч., керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (а.с.38). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 №183, позивачеві, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини, з 11.06.2024 призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу років у військовому званні, виплату грошового та здійснення речового забезпечення, а з 27.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини (а.с.53). 14.08.2024 позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про направлення для проходження обстеження та лікування в умовах госпіталю, видати направлення для проходження ВЛК, з метою встановлення придатності до проходження військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби (а.с.21). В період з 17.09.2024 по 16.10.2024 позивач проходив обстеження та лікування в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №15729 (а.с.64). Крім того, позивача було оглянуто військово-лікарською комісією та складено довідку №164 від 15.10.2024 про придатність до військової служби, з якою позивач особисто ознайомлений, що підтверджується його підписом (а.с.64звор.). Натомість, позивач не погоджуючись з оскаржуваними наказами звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлення в ході службового розслідування факту самовільного залишення позивачем військової частини, які останнім не спростовані, підстави для скасування спірних наказів відсутні. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України». Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008). Відповідно до п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Згідно з п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України. Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення). Згідно п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Як видно з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування та прийняттю спірних наказів було встановлення відповідачем факту самовільного залишення військової частини. З матеріалів справи видно, що фактично з 24.05.2024 позивач самовільно, без будь-якого рішення командування військової частини НОМЕР_1 , відбув з місця служби у невідомому напрямку, що по сутні є самовільним залишення місця служби. В свою чергу, ані до адміністративного позову, ані до апеляційної скарги позивачем не було надано жодних доказів того, що залишення місця розташування військової частини було виправдане чи обумовлене поважними причинами, про які командування військової частини було обізнано. З огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірних наказів та відсутності підстав для їх скасування. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Інші доводи, що викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року в адміністративній справі №340/6239/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва