Постанова Одеський апеляційний суд № 500/4968/17

Номер провадження: 22-ц/813/50/25 Справа № 500/4968/17 Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області та Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення збитків, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Присакар О.Я. 24 грудня 2019 року у м. Ізмаїл Одеської області, - встановила: У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення збитків (т. 1 а.с. 1-11). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення вказаного будинку здійснює КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». 25.02.2017 року на ділянці пролягання водопровідної мережі по АДРЕСА_2 відбулася просадка ґрунту, дорожнього полотна та декількох житлових будинків, у тому числі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , належного позивачу, внаслідок чого домоволодіння зазнало істотних пошкоджень та стало непридатним для проживання. 25.07.2017 року комісією КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» було проведено обстеження аварійної ситуації по АДРЕСА_2 , результати якого зафіксовані в Акті розслідування аварійної ситуації від 25.02.2017 року. На підставі даного акту встановлено, що в житловому будинку позивача ОСОБА_1 виявлено тріщини з розкриттям до 30 мм., пошкодження вхідних дверей та металопластикового вікна. Також встановлено, що відбувся нахил будівлі в сторону епіцентру аварії під кутом 30-40 градусів, підлога відійшла від стіни на 35 мм., відбулося відшарування покрівлі, а у ванній кімнаті відпала кахельна плитка. Крім того, внаслідок аварії відбулася нерівномірна деформація всієї будівлі. При цьому аварійну ситуацію визнано надзвичайною, а причиною аварії, внаслідок якої відбулася просадка ґрунту та деформація прилягаючих домоволодінь, є витік на водопровідному вводі діаметром 32 мм. по вул. Кафедральній у м. Ізмаїлі. Витік відбувся внаслідок повного корозійного зносу сталевої труби діаметром 32 мм. Протягом березня-квітня 2017 року позивач декілька разів зверталася до відповідачів з проханням оцінити та відшкодувати на її користь збитки, завдані внаслідок аварії водопроводу. У серпні 2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь, датовану 04.08.2017 року за №С-1111, якою їй відмовлено у відшкодуванні збитків по тій причині, що власниками водопровідного вводу, на якому сталася аварійна ситуація, є власники житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Оскільки аварійна ситуація сталася за відсутності вини органів місцевого самоврядування, то відповідачі відмовляються компенсувати збитки позивачу. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 3 а.с. 96-103). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 3 а.с. 118-123). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що саме КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є надавачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Ізмаїл, а водопровід зі сталевих труб діаметром 32м.м., на якому стався витік, використовувався КП для надання послуг з постачання води споживачам, то він міг перебувати лише у власності чи повному господарському віданні цього підприємства. Крім того, навіть якби власником водопроводу діаметром 32 мм. були фізичні особи, то КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», як суб`єкт господарювання у сфері водопостачання, все одно був зобов`язаний здійснювати нагляд за станом мереж водопостачання, що перебувають у власності споживачів. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що Ізмаїльська міська рада, як засновник КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», має нести відповідальність за збитки, завдані цим підприємством. В процесі розгляду справи суду апеляційної інстанції стало відомо, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2023 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості правонаступника померлої ОСОБА_1 . Сторони про розгляд справи на 08.04.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 17.06.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Єфіменко М.Д. в реєстрі №4/3007, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №19/142 від 22.04.1997 року, ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_10 1/2 частка об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 170-171). Згідно довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» від 22.01.2018 року №89 (т.1 а.с. 165): - станом на 05.11.1974 року, власниками об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровані ОСОБА_11 (1/2 частка), на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.1971 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Широквасовою Г.К. в реєстрі №1-6937, та ОСОБА_12 (1/2 частка), на підставі рішення Народного суду Одеської області від 26.02.1973 року, зареєстроване в реєстровій книзі за №19/142 від 13.12.1976 року; - станом на 31.12.2012 року, власниками об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровані ОСОБА_1 (1/2 частка), на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.1971 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Широквасовою Г.К. в реєстрі №1-6937, та ОСОБА_13 (1/2 частка), на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Черненко С.М. в реєстрі №3-743, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №51/3-106 від 27.07.2007 року. Крім того, згідно вказаної довідки власниками об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 : - станом на 05.11.1974 року зареєстровані ОСОБА_14 (1/2 частка) та ОСОБА_15 (1/2 частка), на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1956 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Пищевим І.І. в реєстрі за №5-1789; - станом на 31.12.2012 року зареєстровані ОСОБА_3 (3/5 частки), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 09.09.2005 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №18/71 від 13.09.2005 року, та ОСОБА_16 (2/5 частки), на підставі договору купівлі-продажу частини житлового домоволодіння від 03.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., в реєстрі №18/71 від 07.12.2005 року. Згідно дозволу Ізмаїльського управління водоканалізації №314 від 19.08.1974 року, ОСОБА_12 було дозволено зробити підключення водопровідного вводу по АДРЕСА_3 від вул. Савицького. Власником домоволодіння підписане зобов`язання щодо прийняття повної відповідальності за зберігання водоміру на вводі в будинок по АДРЕСА_3 (т.2 а.с. 17 18). Крім того, згідно дозволу Ізмаїльського управління водоканалізації № 60 від 08.07.1974 року, ОСОБА_17 дозволено зробити підключення водопровідного вводу по АДРЕСА_4 з прокладкою трубопроводу по АДРЕСА_2 від лінії АДРЕСА_2 . Власником домоволодіння підписано зобов`язання щодо прийняття повної відповідальності за зберігання водоміру на вводі в будинок по АДРЕСА_4 (т.2 а.с. 19 20). Актом комісійного обстеження технічного стану житлових будинків внаслідок аварійної ситуації по АДРЕСА_2 . Винниченка від 28.02.2017 року встановлено, що причиною аварійної ситуації, яка призвела до просідання ґрунту і деформації жилих будинків, є витік на водопровідному вводі. Витік стався через повний корозійний знос сталевої труби діаметром 32 мм. Власниками водопровідного вводу, на якому сталася аварійна ситуація, є власники житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 22). Крім того, з Акту комісійного обстеження технічного стану житлових будинків внаслідок аварійної ситуації по АДРЕСА_2 від 28.02.2017 року вбачається, що в житловому будинку, належному ОСОБА_1 , виявлено тріщини з розкриттям до 30 мм, пошкодження вхідних дверей та металопластикового вікна. Також встановлено, що відбувся нахил будівлі в сторону епіцентру аварії під кутом 30-40 градусів, підлога відійшла від стіни на 35 мм, відбулося відшарування покрівлі, а у ванній кімнаті відпала кахельна плитка. Крім того, внаслідок аварії відбулася нерівномірна деформація всієї будівлі. Згідно п. 4.3.9 Положення про Ізмаїльську міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, комісія вивчає обставини, що склалися, та подає виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради інформацію про вжиті заходи, причини виникнення та результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також пропозиції щодо подальших дій із запобігання її розвитку (т.2 а.с. 41). На підставі протоколу № 3 проведення позачергового засідання Ізмаїльської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 06.03.2017 року, аварійна ситуація на перехресті вул. Кафедральній ріг вул. Винниченка Володимира визнана надзвичайною ситуацією (т.2 а.с. 38). Таким чином, Ізмаїльська міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій є повноважною встановлювати причини виникнення надзвичайної ситуації. Згідно п. 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за №936/15627, дворова мережа водовідведення - мережа, розташована в межах однієї дворової ділянки, яка з`єднує випуски з окремих будівель. Згідно п. 1.3 вказаних Правил, виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем. Відповідно до п. 1.9 Правил, межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно. З висновку експерта №096/2018 від 29.03.2019 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у даній цивільній справі, вбачається наступне: - по першому та третьому питаннях: враховуючи результати проведеного огляду, експертом встановлено, що на момент проведення огляду злив каналізаційних стоків від буд. АДРЕСА_1 до ємнісної каналізаційної споруди не відбувається, у житловому буд. АДРЕСА_1 ніхто не проживає, всі інженерні комунікації відключені та деякі санітарно-технічні прилади, пристрої та обладнання відсутні, в зв`язку з чим зробити випробування ємнісної каналізаційної споруди не надалося можливим, але враховуючи, що на час проведення візуального огляду виявлена наявність води та візуально внутрішні пошкодження ємнісної каналізаційної споруди відсутні, що уможливлює відсутність течій, свідчить про те, що дана ємнісна каналізаційна споруда можливо є герметичною; - по другому та п`ятому питаннях: враховуючи результати проведеного візуально-інструментального огляду та відповідно до вимог ДЕН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Міністерством охорони здоров`я України від 17.03.2011 року №145, встановлено, що нормативна відстань від ємнісної споруди до житлового будинку АДРЕСА_1 не витримана, а також виходячи з того, що безпосередньо судовий експерт не був присутнім під час проведення земляних робіт службою мережі водопроводу, а саме контрольних розкопок, призведених на вуличних водопровідних лініях, на підставі документів, наявних в наданих матеріалах справи, нормативна відстань від каналізаційної ємнісної споруди до централізованого водопроводу діаметром 100 мм, і водопровідного вводу діаметром 32 мм, також не витримана; - по четвертому питанню: взагалі негерметичність каналізаційних споруд, що розташовані з недотриманням нормативної відстані, можуть бути причиною порушення цілісності домоволодінь внаслідок замочування ґрунту від каналізаційних стоків; - по шостому питанню: виходячи з того, що безпосередньо судовий експерт не був присутнім під час аварії, причиною аварійної ситуації, яка привела до просідання ґрунтів і деформації прилеглих житлових будинків, на підставі наданих документів, наявних в матеріалах справи, а саме копії Акту комісійного обстеження технічного стану житлових будинків внаслідок аварійної ситуації по АДРЕСА_2 кут вул. В. Винниченка від 28.02.2017 року (л.ц.с. 22-23 (Том 1)), являється: витік на водопровідному введенні діаметром 32 мм по АДРЕСА_2 . Витік стався в результаті повного корозійного зносу сталевої труби діаметром 32 мм, чим виключають причину порушення цілісності, розгерметизації водопроводу (в наслідок корозії) при замочуванні ґрунту від витоку каналізаційних стоків з каналізаційної ємності споруди домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується проведеними розкопками на вуличних водопровідних лініях діаметром 100 мм по АДРЕСА_2 , які проходили поряд з водопровідними лініями діаметром 32 мм, тобто розкопки показали що ґрунти були сухі; - по восьмому та дев`ятому питаннях: враховуючи, що при обстеженні житлового будинку АДРЕСА_1 фундаменти не розкривалися, з причини того, що ОСОБА_1 , власниця домоволодіння АДРЕСА_1 , не надала такої можливості, дати характеристику фундаменту житлового буд. АДРЕСА_1 , згідно вимогам ДБН (СНіП), і встановити, чи могло послужити причиною порушення цілісності конструкції житлового буд. АДРЕСА_1 , відсутність фундаменту або невідповідність його до вимог ДБН (СНіП), а також чи могло бути наслідком просадки будинку фундамент, що не відповідає нормативним вимогам ДБН (СНіП), після аварії на водопровідному вводі, не надається можливим; - по десятому питанню: зіставляючи результати проведеного огляду прибудови літ. «А2» домоволодіння, що виходить на вул. Кафедральна з наданими документами, наявними в матеріалах справи та відповідно до вищевказаних вимог нормативно - технічних актів, які діяли на рік побудови прибудови, експерт прийшов до думки про те, що обстежуваний об`єкт не відповідає наступним нормативним вимогам ДБН (СНІП), а саме: п. 1.9 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників» - відхилення від проекту; п. 2.7 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників», п. 3.19* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» - за відсутністю відступу житлового будинку від червоної лінії житлових вулиць; Таб. 3 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників», п. 3.25а* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» - не витримана нормативна відстань від ємнісної споруди до прибудови житлового будинку; п. 3.6. ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників» - не відповідність площі приміщень, з яких складається прибудова літ. «А2» домоволодіння, що виходить на вул. Кафедральна нормативній, в тому числі за нормативністю по відстані до існуючого водопроводу: Додаток 8.1 (обов`язковий), таб. 1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; - по дванадцятому питанню: виходячи з того, що безпосередньо судовий експерт не був присутнім під час аварії у лютому 2017 року, експерт методами зіставлення даних проведеного візуально-інструментального обстеження з наданими документами, наявними в матеріалах справи, відповідно до вимог нормативно-технічних актів, з врахуванням факторів, які випливають на причину пошкоджень, встановив, що технічною причиною пошкоджень та руйнувань об`єкта нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «А2» та верандою літ. «а1» за адресою: АДРЕСА_7 , що мали місце в лютому 2017 року, згідно копії Акту комісійного обстеження технічного стану житлових будинків внаслідок аварійної ситуації по АДРЕСА_2 кут вул. В. Винниченка від 28.02.2017 року (л.ц.с. 22-23 (Том І)), являється: витік на водопровідному введенні діаметром 32 мм по АДРЕСА_2 . Витік стався в результаті повного корозійного зносу сталевої труби діаметром 32 мм, виключаючи причину порушення цілісності, розгерметизації водопроводу (в наслідок корозії) при замочуванні ґрунту від витоку каналізаційних стоків з її каналізаційної ємнісної споруди домоволодіння, а також в ході дослідження хронології подій, незабезпечення КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» належної якості послуги в запобіганні аварії. На характер виявлених пошкоджень, що призвели до руйнувань об`єкту нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «А2» та верандою літ. «а1» за адресою: АДРЕСА_7 , що мали місце в лютому 2017 року, дуже впливає відсутність фундаментів, а при обстеженні житлового буд. АДРЕСА_1 фундаменти не розкривалися, з причини того, що ОСОБА_1 , власниця домоволодіння АДРЕСА_1 , не надала такої можливості, тобто є фундаменти або не має їх, встановити не довелося можливими; - по тринадцятому питанню: виходячи з того, що технічний стан житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «А2» та верандою літ. «а1» за адресою: АДРЕСА_7 - «ветхий», тобто у будівельних конструкціях будівлі були виявлені такі види дефектів і ушкоджень, які свідчать про аварійний технічний стан будівлі, що не забезпечує безпечне перебування мешканців у будинку, є непридатним для проживання та не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначати вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних пошкоджень об`єкта нерухомого майна, що мали місце в лютому 2017 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 , можливо, але при умові розробки Проекту посилення конструктивних елементів житлового будинку, складеного відповідною проектною організацією. Допитані в судовому засіданні судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 пояснили, що 06.02.2017 року в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 , припинилось водопостачання, службою АДС КП «Ізмаїльське ВУВКГ» була закрита водопровідна лінія по АДРЕСА_2 та проведено роботи по тимчасовому перемиканню вводів водопроводів до житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 до водопровідної лінії діаметром 100 мм. з ч/г труб, з відключенням від трубопроводу діаметром 32 мм. з сталевих труб. Через декілька днів на ділянці АДРЕСА_2 почали з`являтися ознаки просадки ґрунту. Постачання води знову було припинено на деякий час. Після відновлення водопостачання житлових будинків відбулася аварійна ситуація, що призвела до пошкодження будинку позивача. Крім того, свідок ОСОБА_3 повідомила, що водопровідна труба діаметром 32 мм. прокладалась за кошти її батьків, зокрема кошти матері ОСОБА_14 . Після встановлення вказаної труби будинки, розташовані на ділянці АДРЕСА_2 , були підключені до магістралі діаметром 100 мм. Крім того, допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_21 пояснив суду, що у лютому 2017 року було проведено контрольні розкопки ґрунту, які показали сухий ґрунт. Було здійснено заміну труб. Крім того, причиною аварії могла бути і вигрібна яма. Труба діаметром 32 мм. на балансі КП «Ізмаїльське ІВУВКГ» не перебуває. Крім того, труба діаметром 100 мм. була встановлена раніше труби діаметром 32 мм. Свідок ОСОБА_22 пояснила, що після надходження заяви про аварію, 10.02.2017 року були проведені контрольні розкопки ґрунту. Будинки під №90 та №119 були підключені до труби діаметром 32 мм. Пізніше вищевказані будинки було від`єднано від труби діаметром 32 мм. та підключено до труби 100 мм. 23.02.2017 року було проведено розкопки замочування ґрунту. Після очистки колодязя було виявлено місце течі, після чого, 23.02.2017 року, було заглушено трубу діаметром 32 мм. Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що згідно технічних умов встановлена відповідальність власників водопровідного вводу, яка настає від точки підключення. Для підключення водопровідного вводу спочатку необхідно отримати технічні умови, скласти проект і здати ввід в експлуатацію. Матеріалами справи встановлено, що згідно даних книги № 1 обліку основних засобів по мережі водопроводу по АДРЕСА_2 відсутні труби діаметром 32 мм. (т.1., а.с. 113), тобто, вказаний водопровідний ввід діаметром 32 мм. не перебуває на балансі КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», та позивачем не надано судам першої та апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів перебування на балансі КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» сталевої труби діаметром 32 мм. по АДРЕСА_2 . Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що саме КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є надавачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Ізмаїл, а оскільки водопровід зі сталевих труб діаметром 32м.м., на якому стався витік, використовувався КП для надання послуг з постачання води споживачам, то він міг перебувати лише у власності чи повному господарському віданні цього підприємства. Колегія суддів зазначає, що вказані доводи апелянта є виключно припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Враховуючи, що причиною аварійної ситуації, яка призвела до просадки ґрунту та деформації прилеглих територій, є витік на водопровідному вводі діаметром 32 мм по АДРЕСА_2 , який є спільною власністю власників буд. АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вини відповідачів у завданні шкоди позивачу. Згідно п.п. 11.1.3, 11.1.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 05.07.1995 року № 30, технічне обслуговування і ремонт систем внутрішнього водопроводу та каналізації як частини інженерного обладнання будинків здійснюються згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 927/11207. Роботи з технічного обслуговування, ремонту і реконструкції систем внутрішнього водопроводу та каналізації покладаються на спеціальні служби за договорами з власниками будівель. Власники приватних будинків повинні виконувати ці роботи за власний рахунок. Згідно п. 13.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за №936/15627, споживачі зобов`язані дотримуватися Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, тримати в належному технічному стані внутрішньобудинкові, дворові і внутрішньоквартальні мережі, споруди і пристрої, що перебувають у них на балансі. Згідно п. 13.2 вказаних Правил колодязі, встановлені на мережах водовідведення, що належать споживачам, мають бути завжди доступні для огляду, вільні від завалів ґрунтом, будівельним сміттям тощо. Забороняється залишати колодязі з нещільно причиненими, розбитими або зсунутими з нього люками, отворами в стінках колодязів. Узимку споживачі зобов`язані очищати ляди колодязів від снігу та льоду. Місце розміщення колодязів має бути позначене спеціальними табличками із зазначенням відстані до колодязя в метрах. У разі пропажі або поломки ляд колодязів споживачі повинні придбати нові. Таким чином, необгрунтованими є доводи позивача про те, що до обов`язку КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» входить обстеження водопровідного вводу, що належить власникам житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Хронологія подій, які відбувалися під час аварійної ситуації, була викладена в Акті розслідування аварійної ситуації по вул. Кафедральній кут вул. В. Винниченка від 25.02.2017 року (т.1., а.с. 20), та в Акті комісійного обстеження технічного стану житлових будинків внаслідок аварійної ситуації по АДРЕСА_2 від 28.02.2017 року (т.1 а.с. 22), а також була складена схема аварійно-відновлювальних робіт на мережах водопроводу (т.1 а.с. 232), з яких вбачається проведення співробітниками КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» всіх необхідних дій для ліквідації аварійної ситуації, що склалася по АДРЕСА_2 . Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів причинного зв`язку із діями працівників КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та аварією на водопровідній мережі. Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилалась на технічний висновок за результатами обстеження частини житлового будинку літ. «А» з прибудовами літ. «А-1» та «а1», розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , складений у 2017 році (т.1 а.с. 28), та зведений кошторисний розрахунок вартості капітального ремонту житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , станом на 24.02.2017 року, згідно якого вартість робіт складає 1805753 грн. (т.1., а.с. 43). З п. 1 Загальні дані Технічного висновку вбачається, що ступінь пошкоджень окремих частин та конструкцій будівлі оцінюється у відповідності до «Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації будівель і споруд», затверджених загальним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 року № 32/288. Однак, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14.07.2014 року № 193/507 визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.1997 року № 32/288. Наказ від 14.07.2014 року № 193/507 набрав чинності з 01.01.2015 року. Таким чином, виконавець технічного висновку проводив у 2017 році оцінку ступені пошкоджень окремих частин та конструкцій будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі нечинного нормативного акту. Крім того, у п. 7 Основні нормативні документи і методична література Технічного висновку зроблено посилання на «Правила пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МНС України від 19.10.2014 року №

126. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.12.2014 року № 1417 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року № 126 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 року за № 1410/10009 (зі змінами). Таким чином, під час складання технічного висновку виконавець використовував нечинні нормативні акти, що ставить під сумнів достовірність такого висновку. З висновку експерта №096/2018 від 29.03.2019 року щодо одинадцятого питання вбачається наступне: у зв`язку із незадоволенням клопотань судового експерта №238 від 19.07.2018 року та №348 від 23.10.2018 року, а саме в частині роз`яснення одинадцятого питання та наданні Кошторисної документації на виконання відновлювального ремонту домоволодіння АДРЕСА_1 , в повному обсязі, перерахувати вартість відновлювального ремонту домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням поточних, актуальних цін на будівельні матеріали та будівельні роботи не надається можливим, з причини того, що зміст поставленого завдання експерту не зрозуміло та кошторисна документація, яка в матеріалах справи, надана не в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Зведений кошторисний розрахунок ПП «ЄЛЕСАН» вартості будівельних робіт із відновлення житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру збитків, завданих позивачу. Що стосується позовних вимог, пред`явлених до Ізмаїльської міської ради, то колегія суддів погоджується із висновком суду, що Ізмаїльська міська рада Одеської області не здійснює обслуговування водопровідних мереж, згідно п.п. 1.2., 2.1., 2.2, 2.4. Статуту комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (т.1 а.с. 139) засновником Підприємства є Ізмаїльська міська рада. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та кодом ЄДРПОУ, кутові штампи, фірмові бланки та інші реквізити, діє на принципах господарського відання, повного господарського розрахунку, вільного найму працівників. Підприємство не несе відповідальності по зобов`язанням Засновника, а Засновник не несе відповідальності по зобов`язанням Підприємства, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Таким чином, Ізмаїльська міська рада не відповідає за збитки у разі їх завдання КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», оскільки останнє самостійно несе відповідальність за завдану матеріальну шкоду. За приписами ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Такою нормою визначається можливість використання як способу захисту порушеного права відшкодування збитків, що має універсальний характер захисту цивільних прав. Верховний Суд у постанові від 02.05.2024 року у справі № 914/127/20 вказав, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Верховний Суд виходив з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки. Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від цивільної відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Отже, заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні ст. 22 ЦК України. Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування» від 27.03.1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України. Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції, застосувавши наведені приписи законодавства, встановивши всі обставини даної справи і дослідивши у ній докази, встановивши, що у діях відповідачів відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки позивач не довела наявності збитків як обов`язкового елементу настання цивільної відповідальності, та протиправності поведінки з відповідачів, дійшов не спростованого доводами апеляційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області та Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 збитків, спричинених пошкодженням житлового будинку по АДРЕСА_1 , в сумі 1805753 грн. та судових витрат. Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що навіть якби власником водопроводу діаметром 32 мм. були фізичні особи, то КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», як суб`єкт господарювання у сфері водопостачання, все одно був зобов`язаний здійснювати нагляд за станом мереж водопостачання, що перебувають у власності споживачів. Колегія суддів зазначає, що КП обслуговує тільки ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні та каналізаційні мережі, споруди, обладнання, а також технологічні прилади та пристрої на них, що знаходяться у нього на балансі. Як вже вказувалось вище, на підставі її 9.3. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року - за шкоду, завдану в результаті розмиву водопровідною мережею, що не знаходиться па балансі Водоканалу, несе відповідальність його власник або замовник її будівництва. У даному випадку, вказаний водопровідний ввід діаметром 32 мм. на балансі КП «Ізмаїльське УВКГ» не передавався та є спільним майном власників будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , і саме ці особи несуть відповідальність за належний стан водопроводного вводу. Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, колегія суддів доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2019 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 травня 2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе