Постанова 4824 № 373/2217/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 373/2217/24 номер провадження 22-ц/824/6717/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 12 грудня 2024 року /суддя Хасанова В.В./ у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 07 жовтня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 10.09.2022-100001632 від 10.09.2022 у розмірі 12720,00 грн (6000,00 грн - тіло кредиту, 6720,00 грн - проценти) та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 12720,00 грн заборгованості та 2422,40 грн судового збору. /а.с. 57-59/ Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд не довів факт укладення та підписання кредитного договору, зокрема не дослідив, як апелянт акцептував оферту та підписав договір одноразовим ідентифікатором, чи належить йому номер телефону НОМЕР_1 . Позивач не надав належних доказів переказу 6000,00 грн, оскільки квитанція не містить реквізитів платника чи підписів. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 (справа № 227/3760/19-ц), яка вимагає чіткого волевиявлення учасника правочину. Суд не врахував, що апелянт є особою з інвалідністю II групи, звільненою від сплати судового збору (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). ТОВ «Споживчий центр» через представника Павленка Д.О. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначило, що договір укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти через заявку, підписану одноразовим ідентифікатором «W516», надісланим на номер апелянта НОМЕР_1, який він не заперечує. Сума кредиту (6000,00 грн) менша за мінімальну зарплату, тому паспорт споживчого кредиту не потрібен. Проценти (6720,00 грн) нараховані в межах строку кредитування (42 дні) за ставками 2% і 3%, що не перевищує 2,5% на день. Щодо судового збору, позов задоволено, тому витрати стягнуто з апелянта. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню в частині стягнення судового збору, на підставі наступного. Судом встановлено, що 10.09.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.09.2022-100001632 шляхом акцепту оферти та підписання заявки одноразовим ідентифікатором «W516», надісланим на номер телефону НОМЕР_1 . Позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 42 дні з фіксованою процентною ставкою 2% за день протягом перших 14 днів («Економ») та 3% за день протягом наступних 28 днів («Стандарт»). Дата повернення кредиту - 21.10.2022. Кошти перераховано на рахунок апелянта (НОМЕР_2). ОСОБА_1 не виконав зобов`язань, у результаті чого станом на 03.10.2024 утворилася заборгованість у розмірі 12720,00 грн (6000,00 грн - тіло кредиту, 6720,00 грн - проценти). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вірно керувався ст.ст. 202, 203, 205, 207, 509, 525-527, 530, 626, 634, 638, 639, 629, 1049, 1050, 1054, 610-612 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», вважаючи, що позивач довів факт укладення договору, надання кредиту та невиконання відповідачем зобов`язань. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що квитанція про переказ 6000,00 грн та підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджують його укладення, а заперечення відповідача про інвалідність та втрату пам`яті не спростовують волевиявлення. З таким висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення заборгованості (12720,00 грн) колегія суддів апеляційного суду погоджується і відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів не укладення договору. Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом акцепту оферти, а підписання одноразовим ідентифікатором (ст. 12) прирівнюється до письмової форми. Позивач надав заявку, підписану ідентифікатором «W516», надісланим на номер НОМЕР_1, який апелянт не заперечує як свій. Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Касаційного цивільного суду від 12.01.2021 (справа № 524/5556/19) такий підпис є достатнім для ідентифікації сторони. Квитанція про переказ 6000,00 грн на рахунок НОМЕР_2, хоч і не містить повних реквізитів платника, які є банківською таємницею, водночас, вона збігається з реквізитами договору. Апелянт не надав доказів втрати контролю над номером телефону. Його твердження не спростовують укладення договору 10.09.2022. Проценти (6720,00 грн) нараховані за 14 днів за ставкою 2% (1680,00 грн) та 28 днів за ставкою 3% (5040,00 грн), що відповідає умовам договору та не перевищує максимальну денну ставку 2,5%, встановлену Законом № 3498-IX від 22.11.2023. Нарахування припинено після 42 днів, що узгоджується з ч. 1 ст. 1048 ЦК України та постановою ВП ВС від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12). Отже, доводи апелянта про недостатність доказів укладення договору, з посиланням на постанову ВП ВС від 26.10.2022, не спростовують висновків суду, оскільки позивач надав заявку, підписану ідентифікатором, та квитанцію про переказ, а апелянт не довів, що договір підписала інша особа. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, тягар доказування лежить на апелянті, який не надав належних доказів. Водночас суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши з апелянта судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Так, апелянт є особою з інвалідністю II групи (довідка МСЕК № 1062544 від 24.01.2023, а.с. 53), що звільняє його від сплати судового збору (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо відповідач звільнений від сплати, судовий збір компенсується за рахунок держави. Отже, стягнення збору з апелянта є порушенням норм процесуального права, що є підставою для часткового скасування рішення (ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладення договору не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині судового збору. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року - задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судового збору в розмірі 2422,40 грн. В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: