Постанова Київський апеляційний суд № 761/23680/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 761/23680/23 номер провадження №22-ц/824/6339/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., учасники справи: представник скаржниці ОСОБА_8 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року /суддя Савицький О.А./ у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції Дзябко Сергій Іванович, ОСОБА_3 , - В С Т А Н О В И В: 25.04.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І., ОСОБА_3., у якій просила: - визнати неправомірною постанову про відкладення проведення виконавчих дій, винесену 16.04.2024 р. заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1; - зобов`язати заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. скасувати постанову про відкладення проведення виконавчих дій, винесену ним 16.04.2024 р. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні скарги на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергій Іванович, ОСОБА_3 . /т. 2 а.с. 99-103/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати, задовольнивши вимоги скарги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що відкладення виконавчих дій було обґрунтоване виїздом ОСОБА_4 та її батька до Львова для участі в конкурсі дитячих колективів. Насправді конкурс відбувся 20 квітня 2024 року в м. Виноградові (Закарпатська область, 57,4 км від Тячева ), а не у Львові. Залізничні квитки до Львова, подані боржником, не підтверджують відсутність дитини в Тячеві 20-21 квітня 2024 року, оскільки вони свідчать лише про поїздку 18 квітня 2024 року, а не про перебування поза межами Тячева в дні побачення. Наголошувала, що боржник систематично уникав виконання ухвали суду (факти неявки 17.02.2024, 02.03.2024, 16.03.2024, 30.03.2024), а виконавець необґрунтовано сприяв цьому, відкладаючи дії без належних доказів. Відсутність поважних причин для відкладення виконавчих дій (ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 7 розділу ІХ Інструкції) робить постанову виконавця неправомірною. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу. Вказував, що ухвала районного суду є законною та обґрунтованою, просив апеляційний суд відхилити скаргу та залишити рішення без змін. Наголошував, що основний аргумент пов`язаний із відкладенням виконавчих дій, призначених на 20 квітня 2024 року - участь ОСОБА_7 у конкурсі дитячих колективів. Посилався на ЗУ "Про виконавче провадження" (статті 19, 32, 24), який дозволяє відкладення виконавчих дій за наявності обставин, що перешкоджають їх проведенню. Наголошував на правових позиціях Верховного Суду (зокрема, постанова від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21) та нормах Цивільного процесуального кодексу України (статті 81, 263, 375, 451) і застосуванні Конвенції ООН про права дитини та практиці Європейського суду з прав людини, наголошуючи на пріоритеті найкращих інтересів дитини над бажанням матері примусово організувати побачення. Отже, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відкладаючи дії. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що у провадженні Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/23680/23 від 14.11.2023 р., якою задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, зокрема у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні: - з 10 год. 00 хв. кожної першої суботи до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі; - з 10 год. 00 хв. кожної третьої суботи до 20 год. 00 хв. кожної третьої неділі; - з 10 год. 00 хв. кожної п`ятої суботи до 20 год. 00 хв. кожної п`ятої неділі. Перші три зустрічі дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечити в присутності батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них). Присутність психолога має бути забезпечена з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. Заборонити перетин державного кордону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16.04.2024 р. заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій, які мали відбутися 20.04.2024 р. на підставі заяви боржника ОСОБА_3 , у зв`язку з участю дитини ОСОБА_4 у груповому виступі на конкурсі дитячих колективів Західних областей України, до якої долучено залізничні квитки на потяг з датою від`їзду - 18.04.2024 р. на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відмовляючи у вимогах скарги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 447 ЦПК України про те, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, передбачений ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Пунктом 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. Згідно з приписами статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. З аналізу наведених положень вбачається, що винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця. Як встановлено судом під час розгляду скарги, заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. своєю постановою відклав проведення виконавчих дій, з 20.04.2024 р. на 26.04.2024 р., тобто на найближчу дату, визначену ухвалою від 14.11.2023 р. у справі № 761/23680/23. Водночас матеріалами справи достовірно підтверджується, що 18.04.2024 р. ОСОБА_4 разом зі своїм батьком ОСОБА_3 поїхали до м. Львів для участі ОСОБА_4 у груповому виступі на конкурсі дитячих колективів Західних областей України. Вказана обставина перешкоджала проведенню виконавчих дій за місцем вчинення таких дій, зокрема в м. Тячів Закарпатської області, та є обґрунтованою підставою для відкладення проведення виконавчих дій. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена з дотриманням встановленого законом порядку. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково визнав відкладення виконавчих дій обґрунтованим через нібито виїзд ОСОБА_4 та її батька до Львова для участі в конкурсі дитячих колективів, тоді як конкурс відбувся 20 квітня 2024 року в м. Виноградові, а залізничні квитки до Львова не підтверджують відсутність дитини в Тячеві 20-21 квітня 2024 року. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право відкласти виконавчі дії за наявності обставин, що перешкоджають їх проведенню, на строк до 10 робочих днів. Згідно з п. 7 розділу XI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, такими обставинами можуть бути події, що унеможливлюють виконання рішення, зокрема участь дитини в заходах, які перешкоджають її присутності в місці виконання. Матеріали справи підтверджують, що боржник подав заяву про відкладення виконавчих дій, долучивши залізничні квитки на 18.04.2024, які свідчать про виїзд дитини та батька з Тячева (а.с. 75). Хоча апелянт указує на проведення конкурсу в м. Виноградові, вона не надала доказів, що дитина перебувала в Тячеві 20-21 квітня 2024 року, як вимагає ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Таким чином, державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а його рішення про відкладення виконавчих дій було обґрунтованим. Апелянт наголошує на систематичній неявці боржника на побачення з дитиною 17.02.2024, 02.03.2024, 16.03.2024, 30.03.2024, що, на її думку, свідчить про умисне уникнення виконання ухвали суду. Однак колегія суддів зазначає, що скарга стосується конкретної постанови від 16.04.2024 про відкладення виконавчих дій, а не загальної поведінки боржника. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, суд розглядає скаргу на дії чи рішення виконавця в межах заявлених вимог. Попередні випадки неявки боржника не впливають на законність оскаржуваної постанови, оскільки виконавець обґрунтував відкладення участю дитини в конкурсі, що відповідає вимогам ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» щодо забезпечення найкращих інтересів дитини під час виконання рішень про побачення. Виконавець переніс виконавчі дії на найближчу дату, визначену ухвалою суду (26.04.2024), що відповідає ч. 2 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» щодо мінімального строку відкладення. Апелянт указує, що відкладення виконавчих дій порушує її права на спілкування з дитиною, гарантовані ухвалою суду. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. Участь дитини в конкурсі є важливою подією, яка сприяє її розвитку, і відкладення виконавчих дій на один тиждень не створює суттєвих обмежень для прав апелянта, оскільки ухвала суду передбачає регулярні побачення. Постанова Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) підкреслює необхідність балансу між правами батьків і найкращими інтересами дитини, що було дотримано виконавцем у цьому випадку. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на формальних міркуваннях. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 32, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», та процесуального права, зокрема ст. 76, 81, 447 ЦПК України, а його висновки відповідають обставинам справи. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: