Постанова 4854 № 400/843/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/843/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (суддя Бульба Н.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.07.2024) по праві за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,- В С Т А Н О В И В: 30.01.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати накази від 01.08.2022 №429, від 30.10.2022 №609, від 02.11.2022 №615. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 № 609 в частині, відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.10.2022 вважається таким, що вчинив дезертирство під час дії воєнного стану і знятий з усіх видів забезпечення, на нього припинено виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 були скасовані вимоги оспорюваних наказів, а тому вважає, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не є порушеними і підлягають судовому захисту. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2022 №293 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.07.2022 № 427 позивач вважається таким, що вибув на лікування до ВЧ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2022 №429 солдата ОСОБА_1 , відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 01.08.2022, увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 . В той же час відповідно до цього наказу є розпорядження утримувати ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення та у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.08.2022 №453 позивач вважається таким, що з 13.08.2022 прибув до ВЧ та приступив до виконання своїх службових обов`язків. Відповідно до подальших наказів командування ВЧ НОМЕР_1 позивач вважається таким, що з 14 серпня 2022 року вибув у відпустку за станом здоров`я. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовий частині) від 21.09.2022 №531, позивач з 14 вересня знаходиться на лікуванні. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 позивач вважається таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану та знятий з 01.10.2022 з усіх видів забезпечення та йому припинено виплати. Відповідно до наказу від 02.11.2022 №615 позивач вважається таким, що повернувся після самовільного залишення ВЧ під час дії воєнного стану, та його з 31.10.2022 зараховано на всі види забезпечення та поновлено виплати. Зараховано на продовольче забезпечення з 03.11.2022. Під час розгляду справи судом було встановлено, що командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ №565 від 11.03.2024 "Про результати службового розслідування", відповідно до якого ОСОБА_1 вважається таким, що не залишав самовільно військову частину НОМЕР_1 та перебував на лікуванні з 01.10.2022 по 26.10.2022. Вважаючи накази від 01.08.2022 №429, від 30.10.2022 №609, від 02.11.2022 №615 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 в частині щодо солдата ОСОБА_1 був прийнятий без належного встановлення всіх обставин, тому підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закон № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до п. «г» ч. 2, п. «г» ч. 3, пп. «д» п. 1, пп. «в» п. 2 ч. 4, пп. «е» п. 1 і 2, пп. «в» п. 3 ч. 5 та пп. «е» п.1, пп. «д» п. 2, пп. «в» п. 3 ч. 6 ст. 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених ст. 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пп. «ґ» п. 1 ч. 4, пп. «д» п. 1 та 2 ч. 5 та пп. «д» п. 1, пп. «ґ» п. 2 ч. 6 ст. 26 цього Закону. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення). Відповідно до п. 144-1 Положення, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч. 4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Відповідно до ст. 144-2 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України. Згідно з п. 144-4 Положення, у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут). Відповідно до ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Ст. 83 Статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 Статуту). Відповідно до ч. 1 ст. 85 Статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (ч. 4 ст. 85 Статуту). За ст. 86 Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Згідно п. 15 Розділу І Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок №260), грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Відповідно до ст. 408 Кримінального кодексу України, дезертирством є самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування відбувається призупинення військової служби. Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби. Як вбачається з матеріалів справи, спірним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609, позивач вважається таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану, та знятий з 01.10.2022 з усіх видів забезпечення, та йому припинено виплати. Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_2 вх.№1811 від 02.10.2022 (а.с. 68). Ураховуючи, що доказів внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене позивачем кримінального правопорушення суду не надані, колегія суддів вважає, що згаданий наказ відповідача в частині, що стосується позивача, прийнято не в спосіб та порядок, визначений законодавством. До того ж, як встановлено судом і визнається апелянтом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 ОСОБА_1 вважається таким, що не залишав самовільно військову частину НОМЕР_1 , та перебував на лікуванні з 01.10.2022 по 26.10.2022. Згідно із зазначеним документом, у діях колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 не вбачаються ознаки вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Підставою для прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 щодо ОСОБА_1 стали матеріали проведеного відповідачем службового розслідування, копії якого долучені до матеріалів справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування як протиправного наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2022 №609 про зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення та припинення виплат. Ураховуючи, що відповідачем не надано доказів про скасування, як помилково прийнятого, наказу від 30.10.2022 №609 щодо позивача, колегія суддів не вважає, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 №565 від 11.03.2024 "Про результати службового розслідування" відповідачем самостійно відновлено порушені права позивача. Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку. Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов