Постанова 4824 № 363/2197/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5102/2025 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 363/2197/24 01 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Циганка Романа Олексійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2937939. Відповідно до п.п. 1.1. кредитного договору, укладання кредитного договору, здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Відповідно до п.п. 2.1. кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в Особистому кабінеті і, яка зазначена в даному п.п. кредитного договору. Згідно з п.п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта. Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов?язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі. 19.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 19102023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 19.10.2023 року до договору факторингу № 19102023, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 75 414, 28 грн. з яких: 15 000 грн -сума заборгованості за основною сумою боргу, 60 414, 28 грн-сума заборгованості за процентами. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 19.10.2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Вказало, що всупереч умовам договору позики, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З урахуванням викладеного, просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 2937939 в розмірі 75 414, 28 грн. з яких: 15 000 грн-сума заборгованості за основною сумою боргу, 60 414, 28 грн. - сума заборгованості за відсотками, та понесені судові витрати. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014 заборгованість за кредитним договором №2937939 в розмірі 75 414 грн. 28 коп. та судовий збір в розмірі 3 028 грн., а всього стягнути 78 442 /сімдесят вісім тисяч чотириста сорок дві/ грн. 28 коп. Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2024 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Циганок Роман Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року у справі №363/2197/24 прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому має бути скасоване. Вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої суми боргу. Як зазначалось у позові, 14 лютого 2022 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір № 2937939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. договору товариство зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Тобто, між відповідачем та товариством було укладено кредитний договір. Пунктом 2.4. передбачено, що кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1. договору. Водночас, відповідач не отримав від товариства суму погодженого за договором кредиту, у зв`язку з чим не відбулася реальна передача товариством відповідачу грошових коштів, які визначені у договорі. Тобто, товариство не виконало свого обов`язку із надання відповідачці грошових коштів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза своєю увагою такі обставини справи. Таким чином, у відповідача не виник обов`язок на повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами. Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою і те, що умовами договору чітко передбачено факт надання кредиту, а саме: в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами відповідача, тобто передача товариством грошових коштів у безготівковій формі на користь відповідача. При цьому, позивач не надав жодних доказів, що могли б підтвердити переказ грошових коштів, які є предметом договору, від товариства на користь відповідача. Тобто, підстава, на яку посилається позивач для стягнення з відповідача суми боргу, не підтверджена. Зазначає, що на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, було надано лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 1036-2702 від 27 лютого 2024 року. Даним листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомляє ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про наступне: «успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.02.2022 12:36:12 на суму 15060,00 (п`ятнадцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 137802908, призначення платежу: Зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 ». При цьому, апелянт вважає, що такий лист лише підтверджує проведення платежу в системі про інформаційну взаємодію та приймання платежів між товариствами та не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки з листа неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операції. При цьому, умовами кредитного договору не передбачено, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. При розгляді справи у суді першої інстанції позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів, тобто, виконання товариством належним чином своїх обов`язків, а тому відповідач не мала доводити у суді першої інстанції неотримання кредитних коштів від товариства . Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором є необґрунтованими та не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2937939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.( а.с.5-13). Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом 14 лютого 2022 року. Відповідно п.п. 1.1. кредитного договору, укладання кредитного договору, здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Сума кредиту-15 000 грн. Строк кредиту 360 днів. Відповідно до п. п. 2.1. кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в Особистому кабінет, яка зазначена в даному п.п. кредитного договору. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору стороною позивача до суду було надано довідку від ТОВ « Універсальні платіжні рішення» про те, що ТОВ Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК N?342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України N?3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.02.2022 року 12:36:12 на суму 15060,00 (п?ятнадцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPaу.ua - 137802908, призначення платежу: Зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 . (а.с.85). 19 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2937939 від 14 лютого 2022 року. Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 року вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 75 414, 28 грн., з яких: 15 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 60 414,28 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с. 21) У такий спосіб ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору №2937939 від 14 лютого 2022 року. Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Лінеура Україна», відповідачка має заборгованість у розмірі 75 414, 28 грн., яка складається із: 15 000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 60 414,28 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с.86-97). Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те що, оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України). У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як встановлено судом, 14 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2937939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.( а.с.5-13). Відповідачем вказаний договір підписаний електронним підписом. За умовами якого, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором. Сума кредиту складає 15 000 грн.( п.1.2 договору). Строк кредиту 360 днів ( п. 1.3. договору). Відповідно до п 1.4. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. 1.4.2. знижена процентна ставка становить 0,70% в день та застосовується на відповідних умовах. Якщо клієнт до 16.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору стороною позивача до суду було надано довідку від ТОВ « Універсальні платіжні рішення» про те, що ТОВ Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК N?342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України N?3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.02.2022 12:36:12 на суму 15 060,00 (п?ятнадцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPaу.ua - 137802908, призначення платежу: Зарахування 15 000 грн на карту НОМЕР_1 . (а.с.85). Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Лінеура Україна», відповідач має заборгованість у розмірі 75 414, 28 грн., яка складається із: 15 000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 60 414,28 грн.-сума заборгованості за відсотками.( а.с.86-97). Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. ОСОБА_1 розмір наявної у неї заборгованості жодним чином не спростовувала та не надала суду свої контррозрахунки. Будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо факту отримання нею кредитних коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, суду не надала. Відповідно до ст. 512 ЦК України, визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частина 1 статті 517 ЦК України визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Як встановлено судом, 19 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мав до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2937939 від 14 лютого 2022 року. Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 року вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 75 414, 28 грн., з яких: 15 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу - 15 000,00 грн., 60 414,28 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с. 21) У такий спосіб ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору №2937939 від 14 лютого 2022 року. Відповідно до долученого до справи договору від 19 жовтня 2023 року № 19102023, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договорам сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростувала. Враховуючи, що ОСОБА_1 не оспорила, та не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню. Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2937939 від 14.02.2022 року у розмірі 75 414, 28 грн, з яких: 15 000 грн.-тіло кредиту, 60 414, 28 грн.-відсотки за користування кредитом. Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідачка отримані у кредит кошти в сумі 15 000 грн. на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не повернула, а тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачкиОСОБА_1 , на користь кредитора ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000, 00 грн. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 60 414, 28 грн., то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.». При цьому, у кредитному договорі №2937939 від 14.02.2022 року, сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 1 договору. Окрім цього сторонами було погодження строк дії договору. Відповідно до п. 1.3 договору -строк договору 360 днів.( до 31.03.2023 року). Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 14.02.2022 року по 09.02.2023 року, тобто, в межах дії кредитного договору. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача- ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2937939 від 14.02.2022 року в розмірі 75 414, 28 грн, з яких 15 000 грн.-тіло кредиту, 60 414, 28 грн.-відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку дії кредитного договору, з 14.02.2022 року по 09.02.2023 року, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року є законним, та таким, що грунтується на вимогах чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги представника відповідачки про те, що позивач не надав жодних доказів, що могли б підтвердити переказ грошових коштів, які є предметом договору, від товариства на користь відповідача, тобто, підстава, на яку посилається позивач для стягнення з відповідача суми боргу, не підтверджена належними доказами, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Як було встановлено судом, на підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору стороною позивача до суду було надано довідку ТОВ « Універсальні платіжні рішення» про те, що ТОВ Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК N?342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України N?3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.02.2022 12:36:12 на суму 15060,00 (п?ятнадцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPaу.ua - НОМЕР_2 , призначення платежу: Зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 . (а.с.85). Як вбачається із вказаного листа, дата успішного переказу коштів 14.02.2022 та сума кредиту (15 000 грн.) співпадає із датою укладення договору № 2937939 від 14 .02.2022 та погодженого сторонами розміру кредиту. Окрім того, вказаний номер картки НОМЕР_1 , повністю відповідає тому номеру картки, що був вказаний відповідачем - ОСОБА_1 в Особистому кабінеті при укладенні договору № 2937939 від 14.02.2022 (а.с. 13, зворот). При цьому доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо самого договору, чи доказів того, що вказаний номер картки не належить відповідачці ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апелянтом на підтвердження своїх доводів не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що картка НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 , що на її картку, на виконання умов підписаного договору, не перераховувалися кошти у сумі 15 000 грн. Суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги спрямовані на уникнення виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором№ 2937939 від 14.02.2022 року. Ураховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Циганок Романа Олексійовича підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 рокузалишенню без змін. При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Циганок Романа Олексійовича залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: