Постанова 4824 № 752/271/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2024 року місто Київ справа № 752/271/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/16190/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Хоменко В.С. від 1 серпня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів", що є правонаступником акціонерного товариства "Ідея Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 7 травня 2019 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z0600609005233432, за умовами якого АТ "Ідея Банк" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 56 000 грн строком на 36 місяців на споживчі потреби зі сплатою відсотків - 21,99 % річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. 7 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z0600609005233432 від 7 травня 2019 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів". Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z0600609005233432 від 7 травня 2019 року, в сумі 112 557 грн 93 коп., з яких: 45 218 грн 46 коп. - заборгованість за основним боргом; 28 953 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками; 38 385 грн 62 коп. - заборгованість за комісіями. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" просило стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 112 557 грн 93 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", що є правонаступником акціонерного товариства "Ідея Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 112 557 грн 93 коп., заборгованості за кредитним договором, 2 684 грн - судового збору, а всього 115 241 грн 93 коп. Місцевий суд констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Короткий зміст вимог апеляційної скаргита її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що позивачем не доведено нарахування суми заборгованості за відсотками, а також відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісіями, оскільки наданий розрахунок заборгованості не містить жодної деталізації сум грошових коштів, які отримані відповідачем згідно умов кредитного договору, відсутні дати отримання грошових коштів, дати прострочення сплати чергового платежу, дати початку нарахування відсотків за користування коштами. Крім того, заборгованість по комісіям нарахована за умовами договору, які є нікчемними, а тому вона не підлягає стягненню. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. Розмір заборгованості відповідачем жодним доказом не спростовано, зокрема контррозрахунку не надано. Крім того, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. З огляду на наведене вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити. Представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належно. У відзиві на апеляційну скаргу просив проводити розгляд справи у його відсутність. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що 7 травня 2019 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z0600609005233432, відповідно до умов якого АТ "Ідея Банк" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 56 000 грн строком на 36 місяців на споживчі потреби зі сплатою відсотків - 21,99 % річних. Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до пункту 5 додатку № 1 як "Інші послуги Банку". Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачуються згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті банку www.ideabank.ua. Дата повернення кредиту - 7 травня 2022 року. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок № 29090010738599, відкритий у банку, відповідно до графіку, викладеного в додатку № 1 до даного договору (пункт 1.6 кредитного договору). Нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник просить відкрити поточний рахунок в банку № НОМЕР_1 , у валюті - гривня, на своє ім`я ОСОБА_1 7 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z0600609005233432 від 7 травня 2019 року, укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів". Згідно пункту 2.1. договору факторингу АТ "Ідея Банк" відступає ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", а ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ "Ідея Банк" за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z0600609005233432 від 7 травня 2019 року, в сумі 112 557 грн 93 коп., з яких: 45 218 грн 46 коп. - заборгованість за основним боргом; 28 953 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками; 38 385 грн 62 коп. - заборгованість за комісіями. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Як убачається з матеріалів справи, сторонами було погоджені всі істотні умови договору, відповідач не заперечує факту отримання грошових коштів від АТ "Ідея Банк" та існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора. Відповідно до статті 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Відповідно до статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Перехід прав вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 07072023 від 7 липня 2023 року. Відповідно до долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростував. Враховуючи, що ОСОБА_1 не оспорив та не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено нарахування суми заборгованості за відсотками, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем визначений у позовній заяві розрахунок заборгованості неспростовано, будь-яких доказів щодо погашення ним боргу за кредитним договором суду не надано. Сама лише незгода ОСОБА_1 з наведеним розрахунком заборгованості не може свідчити про неналежність такого доказу. Окрім того, ОСОБА_1 за правилом частини 2 статті 78 ЦПК України на спростування вказаного розрахунку ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції контррозрахунку надано не було. Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність умов договору, яки ким передбачено нарахування комісії, колегія суддів зазначає таке. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" статтю 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування"передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У справі, яка переглядається, кредитний договір між сторонами укладений 7 травня 2019 року. При цьому необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, передбачена в пункті 5 Паспорту споживчого кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору (колонка 7.4 графіку). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Аналізуючи наведені правові норми, необхідно зазначити, що нікчемними правочинами (недійсними в силу закону), є правочини про нікчемність яких вказано у відповідних нормах закону. В такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону. Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Враховуючи те, що Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, то умови, кредитного договору в частині нарахування такої комісії не є нікчемними, а отже, розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню. Заперечуючи проти стягнення нарахованої банком комісії, відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, в тому числі, про наявність підстав для стягнення заборгованості по комісії. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 серпня 2024 року - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: